Українські народні казки

Троє братiв i песиголовець
71
Песиголовець вчув голос персня i погнався за Миколою. Даремно Ми-
кола намагався зняти перстень з руки: той нiби прирiс до пальця.
Довго ганявся песиголовець за Миколою. Нарештi вхопив Микола то-
пiр i вiдтяв собi пальця. А тодi взяв його разом з перснем, вибiг на високу
скелю i кинув в урвище. А перстень все кричить:
— Ходи, ходи!
Песиголовець побiг на голос, зiрвався зi скелi i впав у провалля. Там
вiн i згинув.
А Микола випустив овець з сараю, знайшов братiв, i пiшли вони до-
дому. Були вже пастухи недалеко вiд села, як побачили, що женуться за
ними iншi песиголовцi. Але брати швидко перейшли з вiвцями рiчку, i
песиголовцi не змогли ¨ıх наздогнати.
Прийшли брати в село, вiддали овець хазяям i дiстали за роботу хоро-
шу платню. Потiм поодружувались i, певне, дотепер живуть. Лиш вiдтодi
вже нi один з братiв, зачувши вночi незнайомий голос, не вiдкликався на
нього.
kazka.in.ua

72
Українськi народнi казки
kazka.in.ua

73
Розум та щастя
I
шли собi десь розум та щастя та й засперечались, Розум каже, що вiн
сильнiший, а щастя — що воно. Сперечались вони, сперечались та й ро-
зiйшлись. Щастя пiшло у лiс, а розум пiшов та одному хлопчиковi i влiз
у голову. От вiддає батько того хлопчика у шевцi. Побув вiн у шевцях з
тиждень — уже всьому й навчився.
— Оддайте,— каже,— тату, ще чому другому вчитись.
Вiддав його батько у кравцi, вiн i там чи побув з тиждень, уже зумiв
i покро¨ıти, i пошити. Тодi вiддав його батько вчитись ще годинники
робити. Вiн i того щось скоро навчився.
От раз той його хазя¨ıн вiд’¨ıжджає — а вiн вже на жалуваннi служив
— та й наказує хлопцевi, щоб вiн, поки той вернеться, зробив стiльки там
годинникiв, а що зостанеться припасу, то, як схоче, то i собi зробить. От
вiн як заходився, живо поробив, ще й собi вигадав, та такий утнув, що у
двадцять п’ять рокiв тiльки раз i заводиться, та як завiв, то i ключик туди
усередину заховав i зачинив там.
При¨ıхав ось хазя¨ıн — усе пороблено, вiн забрав тi годинники та й
повiз десь на ярмарок, i його з собою узяв. Той же хазя¨ıн сво¨ı годинники
розпродав то панам, то iншим людям, а той хлопець свiй продав самому
царевi, та як забрав грошi, то й пiшов десь аж за границю.
А той годинник, як вийшло йому двадцять п’ять рокiв, зупинився i не
б’є.
Зараз послали за майстром, так нiхто ради йому не дасть. Кинулися
до того хлопця, а про нього чутка вже скрiзь пiшла. Вiн як при¨ıхав, того
ключика зараз знайшов i знову на двадцять п’ять рокiв пустив.
Цар i полюбив його.
— Живи,— каже,— у мене.
Дав йому горницю i прислугу, усе чисто. От раз цар вiд’¨ıжджає та й
каже йому:
— Усюди ходи, а он у ту комiрку не ходи.
А там за стiною була замурована царiвна; то ¨ı¨ı сам цар туди замурував
i хотiв, щоб ¨ı¨ı позаочi сватали. Хто при¨ıде сватати, то йде у ту комiрку та й
балакає до не¨ı крiзь стiну; як вона озветься, то за того ¨ıй i йти. От стiльки
вже царiв i якого люду не при¨ıздило, нi до кого вона не озивається. А коло
kazka.in.ua

74
Українськi народнi казки
тих дверей такi стояли, що тiльки який з тiє¨ı комiрки, вони зараз голову
йому зрубають та на палю i настромлять. Так ото цар його шкодував та
й заказав туди ходити.
Ось вiн ходив, ходив. «Дай,— думає,— зайду». Увiйшов у ту комiрку,
аж сто¨ıть стiл, а на столi свiчечка горить: вiн i говорить до свiчi:
— Здорова була, свiча!
— Здоровий, майстре! — сам собi i одказує, а царiвна почула та за
стiною:
— Так, так, так.
— Та це я давно знаю, що так, так, так, а от як нас було троє: — один
швець, другий кравець, а третiй майстер, та й пiшли у лiс, аж сто¨ıть пень.
Майстер заходився та й зробив з нього чоловiка, кравець одежу пошив, а
швець взув.
А вона за стiною:
— Так, так, так.
Як дала ото згоду, вiн i пiшов собi. А на дверях там була така табличка,
що як ото вона скаже хоч слово, зараз на табличцi само i напишеться. От
пани й побачили, що вона ¨ıм не давала згоди, а дала он кому.
— Давай його,— кажуть,— знищимо.
Тiльки вiн на дверi, а вони за нього, беруть голову його рубати. А розум
бачить, що горе, як вискочить з голови та у лiс. Знайшов там щастя. Тут
i цар вернувся, розiбрали дiло, i став вiн тодi царевi за зятя.

жүктеу/скачать 0,94 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: