С. Макаренка щ щ е

38 
кінцеві 
результати 
експерименту. 
Гіпотеза 
експериментального 
дослідження є своєрідним мотивованим передбаченням. Гіпотез може 
бути декілька. Як правило, вони формулюються у вигляді складно 
підпорядкованого речення: «Якщо…, то…». Для обґрунтування гіпотези 
експериментального дослідження використовуються придатні для цього 
науково-психологічні теорії. 
Етап 4.
План і методи експериментального дослідження. 
Після виконання етапів з визначення теми, мети, завдань, гіпотези 
експерименту складається календарний план практичної роботи; 
визначається зміст конкретних дій експериментатора; визначаються 
матеріали, які будуть використані в експерименті, а також методи і засоби 
експериментальної діяльності; критерії оцінки результатів експерименту 
(табл. 1.3.). 
Таблиця 1.3. 
План практичної експериментальної роботи 
Строки Зміст
роботи 
Методи 
дослідження 
Матеріали 
експерименту 
Показники 
якості і критерії 
оцінки 
Учасники
1 
2 
3 
4 
5 
6 
Етап 5
. Проведення експерименту та фіксація його результатів. 
Етап 6.
Опрацювання результатів експериментальної роботи. 
На етапі узагальнення і синтезу експериментальних даних 
відбувається відтворення об’єкту та предмету дослідження. Насамперед 
здійснюється логічна і математична обробка матеріалу, складаються 
таблиці, графіки, схеми тощо. З’ясовується, в яких позиціях гіпотеза 
знайшла підтвердження, а в яких ні. Експериментатор викладає нові 
факти, намагається побудувати нову теоретичну концепцію щодо об’єкту 
дослідження. 
Експериментальний план
(від англ. 
design
– задум, проект) – це певна 
тактика експериментального дослідження, втілена у конкретній системі 
операцій планування експерименту. Виділяють кількісні і якісні 

39 
експериментальні плани [12]. Кількісні експериментальні плани – це 
плани, у яких рівні незалежної змінної задані у інтервалах, пропорційних 
або рангових шкалах, тобто коли незалежна змінна представлена у 
кількісній формі. Якісні плани – це плани, у яких рівні незалежної змінної 
задані у класифікаційних шкалах (номінальних). Окрім цього, виділяють 
внутрішньо-групові і міжгрупові експериментальні плани: в перших
вплив варіантів незалежної змінної та вимір експериментального
ефекту здійснюється в одній групі досліджуваних; у міжгрупових –
вплив незалежної змінної здійснюється на різних експериментальних 
групах [11]. 
Існує також класифікація типів планів за критерієм кількості 
експериментальних впливів: плани з однією незалежною змінною; 
факторні плани. Плани із серією експериментів та за критерієм істинності 
експерименту: плани істинних експериментів; доекспериментальні плани; 
квазіекспериментальні (квазі від латин. 
guasi
– ніби, майже, немовби – у 
складних словах означає «несправжній», «фальшивий») плани [11]. 
Під час аналізу планів експериментів використовують наступні 
символи та графічні позначення (табл. 1.4) [11, 37]. 
Таблиця 1.4. 
Схема символічного аналізу плану експерименту
Символ 
Характеристика 
Х 
Експериментальний вплив 
О 
Вимір експериментального ефекту 
R 
Еквівалентність експериментальних груп (рандомізація) 
X O 
Експериментальний вплив та вимір на одній вибірці 
X O 
O 
Вибірки не рандомізовані. На одній вибірці здійснювався 
експериментальний вплив та вимір; на інший лише вимір. 
Виміри здійснювалися одночасно. 
RXO 
RO 
На одній вибірці здійснювався експериментальний вплив та 
вимір; на інший лише вимір. Вибірки еквівалентні 
(рандомізовані). 
+ 
Фактор, що загрожує валідності експерименту, 
контролюється 
- 
Фактор, що загрожує валідності експерименту, не 
контролюється 
? 
Можливість загрози валідності

40 
Особливістю класифікації планів експериментального дослідження є 
використання залежних і незалежних змінних [11, 31-32]. Залежною 
змінною є предмет психологічного експериментального дослідження, 
тобто те явище, зміни в якому спричиняються експериментальними 
маніпуляціями. 
Залежні змінні
(ЗЗ) можуть бути: безпосередніми; потребуючими 
фізичного виміру; потребуючими психологічного виміру; одномірними; 
багатомірними; 
фундаментальними. 
Базовими 
характеристиками 
залежних змінних є: адекватність теоретичній моделі експерименту 
(валідність), сталість можливостей виміру протягом експерименту 
(надійність) і чутливість ЗЗ (залежної змінної) до експериментальних 
маніпуляцій (сенситивність). 
Незалежною змінною
(НЗ) експериментального дослідження є 
експериментальний вплив, безпосередня маніпуляція в експерименті. 
Виділяють керовані НЗ (ситуативні, інструктивні, особистісні) і 
суб’єктивні НЗ. 
Окрім цього, за шкалою представлення НЗ можуть бути якісними і 
кількісними, а за кількістю рівнів прояву – дворівневими НЗ і 
багаторівневими НЗ [11]. 
Базовою характеристикою експерименту є його 
валідність
(від латин. 
validas
– міцний), відповідність експерименту стандартам, 
адекватність його побудови і організації, правильність отриманих 
висновків та можливість узагальнення результатів. 
Види валідності
. Валідність експерименту може бути : внутрішньою 
(наближення експерименту до ідеального), зовнішньою (наближення 
експерименту 
до 
реальності), 
конструктивною 
(відповідність 
інтерпретації теоретичним положенням), операційною (відповідність 
теоретичного і практичного змісту понять), «здорового глузду» 
(відповідність інтерпретації реальності), статистичною і індивідуальною 
[11, 33]. 

41 
В світлі зазначеного вище, необхідно підкреслити, що експерименти і 
спостереження відрізняються за загальною схемою їх проведення залежно 
від того, що планує дослідник, а також від того, як структурована 
дослідницька програма. 
Найпоширенішими методами психологічного дослідження суб’єктів 
праці є 

жүктеу/скачать 1,01 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: