Основні субпопуляції Т-лімфоцитів.
Найрізноманітніші функції виконують
субпопуляції
CD4+ Т-хелперів.
Їх розрізняють як Т1- і Т2-хелпери.
Т1
-
хелпери
секретують (виробляють)
-інтерферон, ІЛ-2, ІЛ-3, ФНО-
, ФНО-
. Вони
беруть участь у диференціюванні цитотоксичних лімфоцитів, сприяють розвитку Т-
супресорів, ГЗТ і місцевих запальних реакцій. Активують Т-лімфоцити.
Т2-хелпери
секретують (виробляють) ІЛ-3, ІЛ-4, ІЛ-5, ІЛ-6 та ІЛ-10. Вони сприяють
проліферації еозинофілів і тучних клітин, проліферації та диференціюванню В-лімфоцитів
при гуморальній відповіді, забезпечують переключення В-лімфоцитів на синтез IgG, IgA,
IgE. Т2-хелпери пригнічують активність Т1-хелперів. Т1-хелпери та Т2-хелпери мають
маркер СD4+, але розрізняються за іншими СD-маркерами, за чутливістю до ІЛ-2 та ІЛ-4, а
також за чутливістю до радіоактивного випромінювання (Т1— стійкі, Т2 — чутливі).
СD4+ Т-лімфоцити-індуктори
активують субпопуляції хелперів, супресорів,
цитотоксичних Т-лімфоцитів та макрофаги, тобто виконують функцію ампліфаєрів
(підсилювачів). Ці лімфоцити
також розпізнають антиген за рахунок Т-клітинного рецептора.
Т-кілери (цитотоксичні Т-лімфоцити)
мають мембранні маркери СD8+ і здатні
спричинювати лізис клітин, які несуть на поверхні чужорідні антигени (клітини, інфіковані
вірусом, або які мають мікробні антигени, клітини алотрансплантату тощо). Т-кілер
активується внаслідок взаємодії його рецептора з чужорідним антигеном у комплексі з
молекулою ГКС І класу (специфічний сигнал), а також під впливом інтерлейкінів, які
секретуються найближчими макрофагами і Т-хелперами. Цитотоксичний ефект обумовлений
дією
Достарыңызбен бөлісу: |
