Просто дивитися на апельсин Покласти апельсин в холодильник
[4] КОМПРОМІС
Розрізати апельсин
Видавити сік
Почистити, поділити на дольки
Будь-яка інша форма поділу
[5] ТРАНСЦЕНДЕНЦІЯ
Дістати ще один апельсин
Покликати людей, щоб поділитися апельсином
Спекти апельсиновий пиріг, провести лотерею, поділити зароблене
Посіяти зернятка, виростити сад, зібрати урожай
Головна теза: ЧИМ БІЛЬШЕ АЛЬТЕРНАТИВ, ТИМ МЕНШ ВІРОГІДНИМ Є НАСИЛЬСТВО
Метод Transcend схиляється на користь трансценденції, тобто намагання стати поза, “перенести” конфлікт з місця його розгортання деінде. Станьте “поза” цим апельсином, дістаньте ще один (“вчителю чи вчителько, ви забули про ще один апельсин!”)
Або зосередьтеся на найважливішій частині апельсина - зернятках - посадіть їх. Гаразд, а як щодо самого процесу чи підходів, які застосовуються в ході конфлікту?
Теза № 1: Насильство, що веде до [1,2], тобто домінування однієї
сторони. Насильство використовується для нав’язування цілей
переможця переможеному чи переможеній;
або: домінувати = бути зверху, насильство – це процес
Теза № 2: Присуд також призводить до [1,2], домінування однієї сторони.
Присуд використовується для визначення правої сторони (не винної,
не відповідальної);
або: домінувати = бути правим чи правою, присуд – це процес
Теза № 3: Ухилення веде до [3] відходу. Час зупиняється, перевага віддається status quo;
або: для відходу ухилення – це процес
Теза № 4: Переговори між сторонами можуть приводити до [4] компромісу, не допускаючи диктату однієї сторони;
або: способом досягнення компромісу є переговори
Теза № 5: Діалог між сторонами може приводити до трансценденції [5], визначаючи нову ситуацію
або: способом трансценденції конфлікту є діалог
Висліди конфлікту вже закладені у підходах до нього, а підходи, у свою чергу, залежать від наслідків, яких прагнуть досягти сторони.
Малюнок 2: Залежність між вислідами конфлікту та підходами до нього
(У = учасник чи учасниця, Ц = ціль) 
А тепер давайте повернемося до відмінностей між первинним, основним конфліктом та метаконфліктом. Основний конфлікт передбачає знаходження певних вислідів, вирішення, вихід, трансформацію. Метаконфлікт – це загалом лише одна мета – перемогти. Тут є тільки один результат: домінування однієї сторони. Метаконфлікт може здійснюватися фізичними засобами, шляхом насильства, війни і завжди веде до перемоги однієї сторони і поразки іншої (зрідка – нічиєї, оскільки війна затягується).
Такий конфлікт може вестися і вербальними засобами (візьмемо для прикладу суд), але загалом структура його та сама. Присуд є способом вирішення того, хто є правими, а хто – винними; це не надто вдалий спосіб, щоб досягти вислідів трьох інших типів. Загалом, це дуже асиметричний тип визначення переможця.
Метаконфлікт часто використовується для вирішення основного конфлікту за принципом переможець одержує все, включаючи те, що є предметом основного конфлікту. Це може вважатися прийнятним і тривким результатом. Однак метаконфлікт може розглядатися просто як демонстрація фізичної чи юридичної сили. Будь-яке рішення на користь лише однієї сторони виглядає спрощеним і суперечливим, хоча ніхто не заперечує існування конфліктів, де одна сторона є правою. Ніхто також не заперечує того, що суд – це краще, ніж війна.
Відхід від конфлікту може спрацювати на короткий час, але рано чи пізно конфлікт доведеться вирішувати. Традиційним способом є переговори між сторонами; проблема лише в тому, що сторони можуть потрактувати стіл переговорів як поле словесної битви і в кращому разі досягти формального компромісу, який не задовольняє нікого і не дає можливості рухатися далі. Саме тому перевага надається п’ятому типу наслідків, трансценденції, виходу за межі. Найкращим методом є діалог між сторонами, але розпочати його, можливо, краще за участю тих, хто працює з конфліктами. Про це ми зараз і поговоримо.
ЗАУВАГИ ЩОДО ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ КОНФЛІКТІВ
Таблиця, з показаними в ній трьома фазами конфлікту, є основоположною
для цієї вправи. Слід наголосити, що:
коренем проблеми завжди є залишений без догляду конфлікт з його насильницькими культурами, структурами та учасниками й учасницями;
серйозною помилкою є зволікання з діями, доки конфлікт не призведе до насильства. Ще гіршою тактикою є дозволити насильству тривати, доки сторони не “визріють” для переговорів;
заходи, що проводяться на всіх цих трьох фазах, є взаємопов’язаними.
Так чи інакше завжди необхідно використовувати три тактики - розв’язання, реконструкцію та примирення:
- розв’язання; з тим, щоб розв’язати первинний, кореневий конфлікт;
- реконструкція; з тим, щоб відновити зруйноване;
- примирення; з тим, щоб розв’язати метаконфлікти, причини яких можуть критися в минулому.
Вправа Розгляньте десять можливостей примирення у Фазі ІІІ. Методом мозкового штурму проаналізуйте подібні можливості для Фаз І та ІІ. Пам’ятайте, що тактики розв’язання, реконструкції та примирення так чи інакше мають бути присутніми на всіх трьох фазах. Розробіть конкретну програму дій.
Те ж саме стосується і миротворчих акцій: війська мають бути введені до вибуху насильства і не відтягуватися відразу по припиненні вогню. Тобто, солдати повинні діяти, як хороші поліцейські, запобігаючи як насильству, так і його поновленню. Це ще важливіше після насильства, коли ситуація, як правило, погіршується:
- насильство породжує мрії про славу та помсту, отже погіршується ситуація в культурі;
- насильство посилює репресії та експлуатацію, необхідні для продовження війни, а отже збільшує поляризацію і погіршує структури;
- насильство знижує імунітет свідомості проти насильства, тобто сторони, які за інших умов діяли б мирними засобами, тепер стають насильницькими; отже, погіршуються учасники й учасниці.
Приклад з апельсином можна використати як вправу для початку тренінгу. В такому разі Посібник для учасників і учасниць треба роздати після вправи (адже тут наведено відповіді на запитання). Одного разу цю вправу було виконано під час національної конференції з проблем хуліганства у школах (Англія), учасницями й учасниками якої були діти, батьки, вчителі. Двадцять учасників і учасниць, які зголосилися добровольцями, були розсаджені парами за довгим столом; діти з одного боку, батьки та вчителі – з іншого.
“Один апельсин, дві особи: що ви будете робити?” Уникаючи слово “конфлікт”, можна зовсім інакше побудувати ситуацію (Одне дитя сказало: “Підемо геть і залишимо апельсин там, де він лежав”). Дітям дали можливість висловитися першими. Загалом вони запропонували ті ж варіанти (і навіть більше), що й дорослі.
Якщо хтось пропонували “боротися”, їх саджали в куток, а в кінці давали апельсин і радили надалі “мислити більш творчо і менш деструктивно”. Решта апельсинів роздали як нагороди за оригінальні пропозиції. На закінчення дискусії учасникам показали таблицю з 16 можливими вислідами конфлікту, щоб порівняти її з реальними відповідями і таким чином ознайомитись з загальними типами розвитку конфліктів. Увагу було зосереджено на уявленні конфлікту: чим більше тактик, відмінних від “боротися”, тим менш вірогідним є насильство. Насильство розглядалось як явище, яке має негативну природу: відсутність знань про конфлікти, брак творчої уяви. Відтак, основним елементом стає розвиток творчих навичок. Крім того, вправа з апельсином дає ще й такий висновок: одна людина здатна запропонувати кілька варіантів, кілька осіб – більше, але якщо вони починають реальний діалог, мозковий штурм, тоді ми одержуємо набагато більше пропозицій щодо рішення.
Діаграма, що показує чотири або п’ять типів наслідків конфлікту ([1] та [2] відрізняються лише тим, хто саме домінує), є базовою, оскільки її можна застосувати для всіх конфліктів, щоб визначити типи завершення конфліктів. Але нею слід користуватися обережно: адже вона оцінює тільки конфлікти між двома сторонами (У1 та У2 з несумісними цілями Ц1 та Ц2). У реальному житті конфлікти є набагато складнішими, хоча “домінування”, “відхід”, “компроміс” та “трансценденція” завжди мають місце. Вправа з апельсином ставить на меті наповнити ці терміни реальним смислом: апельсин забирає хтось один чи одна; учасниці й учасники не чіпають апельсин взагалі; вони ділять апельсин і саджають зернятка.
Наступна діаграма побудована на тих же самих 4 чи 5 вислідах, але оцінює підходи, а не наслідки. Зверніть увагу на слово “можуть”: це зв’язок, а не непорушний закон.
Деяких учасників і учасниць може здивувати те, що присуд, “верховенство права” віднесено до тієї ж категорії, що й “верховенство людини”. Але логіка тут однакова: ідея переможця – переможеного або переможеної, чи, висловлюючись фундаментально, “правоти”. “Правота” стає чимось майже матеріальним і може перешкодити пошуку більш продуктивних варіантів виходу з конфлікту, приміром між подружжям.
Цей посібник ставить на меті трансценденцію шляхом діалогу. Але це не означає тотальне відхилення інших варіантів виходу та інших підходів, включаючи мінімальне застосування сили (в екстремальних випадках) після того, як випробувано всі інші методи, а ситуація лишається нестерпною.
Трансценденція означає пере-визначення ситуації з тим, щоб розімкнути те, що виглядало як несумісне, заблоковане, і відкрити нові перспективи. Ключем до цього замка є творче мислення. Конфлікт трансформовано. До цього ми зараз і повернемося.
Достарыңызбен бөлісу: |
