Мирними засобами транссенд метод
Практика насильства: погані учасники та учасниці, головорізи та забіяки
жүктеу/скачать 2,2 Mb.
|
27. Практика насильства: погані учасники та учасниці, головорізи та забіяки Давайте знову повернемося до Фази І. Які заходи найкраще вживати щодо поганих учасниць та учасників? Вони (ще) не вчинили нічого кримінального, отже, їх не можна арештувати і віддати до суду. Але громада добре знає, що вони собою являють. Має знати про них і (таємна) поліція. Сьогодні прийнято вважати, що погані учасники та учасниці, яких ідентифікують як "екстремістів", “екстремісток” чи "фундаменталістів", “фундаменталісток”, просто найбільш відкрито демонструють суть чи предмет конфлікту. Їх часто ненавидять не за те, що вони роблять, а за те, що вони говорять, вважаючи, що думають вони ще гірше. Усуваючи їх, ми не усуваємо конфлікт. Інші можуть відчувати і думати те саме. Просто вони не досить сміливі чи чесні, щоб сказати про це. Дайте їм волю і вони ще більше ускладнять цей конфлікт. Ми пропонуємо тут таку ідею: мобілізувати громадянок та громадян з протилежними поглядами і примусити їх працювати з поганими учасницями та учасниками, втягуючи їх у діалог, вказуючи на можливі наслідки їхніх дій. Чекати, поки якісь німецькі головорізи живцем спалять турецьких жінок, і тільки потім діяти -- це не вихід. Громадяни й громадянки мають створювати організації, спеціальні ради, щоб випереджати і попереджати події. Терористи й терористки (недержавні) змінюються і починають виборювати свої цілі ненасильницькими засобами, як, приміром, у Північній Ірландії. Це досягається через діалог, під час якого визначаються прийнятні цілі і відкидаються неприйнятні засоби. Вправа: Працюючи в парах, змоделюйте діалог "працівник або працівниця з розв'язання конфліктів" - "погані учасник чи учасниця". Розіграйте цей діалог перед рештою учасників та учасниць. 28. ПРАКТИКА НАСИЛЬСТВА. СТРУКТУРИ. СИНДРОМ ПСФМ (PSFM) Структури є насильницькими по відношенню до тіла, свідомості та духу. Вони пригнічують, експлуатують, відчужують. Деякі структури, як от рабство, колоніалізм, патріархат, є особливо жорсткими і консервативними. Це важливо враховувати при діагностуванні насильства. Чи може насильство, подібно до структур, бути таким жорстким, що пригнічені, експлуатовані і відчужені не бачать виходу з ситуації? Існує жахливий синдром ПСФМ, який описує чотири аспекти такого роду суспільних структур (для людей) та міжнародних структур (для країн): [1] Проникнення наскільки ті, що вгорі, здатні психологічно впливати на тих, що внизу, і змушувати останніх сприймати певні структури як щось природне (суспільство, як і гора, складається з вершини та основи) чи дароване Богом (покарання за гріхи чи лінощі; зате на небесах останні можуть стати першими). [2] Сегментація про те, що справді відбувається, знають лише політичні лідери; ті ж, що внизу, бачать лише невеликі сегменти реальності і не можуть сформувати повніший образ реальності. [3] Фрагментація розгалуженість взаємодії тих, що нагорі, і ізольованість тих, що внизу; як от жінки та діти в межах своїх сімей. [4] Маргіналізація відрізаність тих, що внизу (часто - представників чи представниць іншої раси) від контактів з верхніми ешелонами, виключення їх із суспільного чи світового контексту. Ці чотири механізми пояснюють, чому купка осіб чи країн можуть домінувати над більшістю людей чи країн, поєднуючи пригнічення, експлуатацію, відчуження і майже не вдаючись до прямого насильства. Боротися з цим синдромом можна через уповноваження людей з нижніх верств суспільства, розвиток їхньої ідентичності та їхнього бачення суспільства, зміцнення їхньої солідарності, вимоги повної участі у суспільних процесах. Пояснення. Використовуючи всі ці механізми, еліти також можуть маніпулювати результатами виборів і спотворювати демократичні ідеали. Проблеми. Можливо, еліти саме цього і прагнуть, вважаючи, що діалог з приводу цих питань буде надто контроверсійним. 28. Практика насильства. Структури. Синдром ПСФМ Варто нагадати, що в багатьох куточках світу і досі зберігся феодалізм. Ми маємо на увазі не специфіку земельних відносин і не дворянські титули. Особливістю феодальних структур є саме диктат згори, вміщення людей у маленькі ніші, звідки вони можуть побачити дуже мало, ізолювання їх одне від одного тощо. Все це і є синдром ПСФМ. Це свого роду вічні теми, що шукають нових форм і сфер вираження. Важливим питанням є відношення структур до демократії. Чи можна збудувати демократичний лад, якщо люди позбавлені можливості вільно оперувати своїм інтелектом, якщо суспільство не є прозорим для всіх громадянок та громадян? Чи можна збудувати демократію, не розвиваючи солідарності з рештою ущемлених, не вимагаючи повноправної участі в суспільних процесах з розв'язанням конфліктів включно? Синдром ПСФМ – це замок, ключем до якого є уповноваження. Серйозну допомогу в цій справі може надати Інтернет. Вправа: Подумайте, як проникнення, сегментація, фрагментація та маргіналізація працюють у структурах колоніалізму, рабства, патріархату. Ключ: у структурах рабства механізм проникнення – це зусилля, спрямовані на те, щоб примусити чорне населення сприймати себе як людей нижчого гатунку; сегментація – це обмежене бачення світу, який складався для чорних з хижок та бавовняних плантацій; фрагментація – це запобігання їхньому об'єднанню; маргіналізація – поділ на білих та чорних. Спробуйте визначити відповідні елементи для колоніалізму та патріархату. Яким чином можна працювати з такими факторами, ліквідуючи структурне насильство? 29. ПРАКТИКА НАСИЛЬСТВА. КУЛЬТУРИ. СИНДРОМИ ОСТ і ДМА Якщо аналізувати насильство культурних інститутів, то можна виділити два особливо небезпечні синдроми – ОСТ і ДМА . Перший стосується емоцій, останній - когнітивних здібностей, образів. Синдром ОСТ проявляється в культурах статей, поколінь, рас, класів та націй. Синдром ДМА властивий західній та іншим цивілізаціям. Отже: [1] Обраність: наша група є винятковою, обраною вищими силами (Богом, історією); ми маємо місію, з якою інші повинні рахуватись. [2] Слава: складається з міфів про золоте минуле (часто дуже далеке) та славне майбутнє, коли буде виконано місію, доручену вищими силами. [3] Травма: обраність викликає заздрість інших; отже, слава змішується з гіркотою тяжких ран, одержаних в ході виконання місії, життя відповідно до приписів згори. [4] Дихотомія: тенденція ділити світ на дві частини (наприклад, на захід та решту).
негативно; боротьба, яка руйнує нас. [6] Армагеддон: та боротьба є непримиренною; вона ставить на меті тріумф добра чи зла. Зміцнюючи свої позиції, ми утверджуємо добро, і ослаблюємо протилежну сторону, тобто зло. Всі ці міфи виправдовують пряме насильство, обіцяючи славу в майбутньому, зцілення від травм минулого (чи помсту за них), покладаючись на підтримку вищих сил. Жриці забезпечують приписи, якими треба керуватися, та їх виконання (для пролетаріату, обраного класу за Марксом, такими жрицями були партійні функціонери та функціонерки на чолі з політбюро; історія була Богом, а Маркс – історичним пророком). Якщо у світі існує поділ на Я та Іншого або Іншу, тоді психологічні механізми репресії/проекції діють автоматично, переносячи наші власні погані нахили на Іншого та Іншу, а всі добрі поривання на себе, на Я. Синдроми ДМА готують грунт для ОСТ. Можлива протиотрута: шкільний підручник з 50-ма історіями про те, як вирішувати конфлікти творчим і ненасильницьким шляхом. Проблеми. Все це якось має бути виявлено в діалогах. Звичайно, зробити це буде не просто, оскільки тут задіяні глибинна ідентичність людини. В наступних розділах ми розглянемо методи виявлення цих синдромів. 29. Практика насильства. Культури. Синдроми ОСТ і ДМА Уявіть собі чоловіка, представника вищого класу, який належить до панівного народу і є громадянином держави-лідера. “Обраний” чотири рази. Поміркованості та ідентифікації з ущемленими досягти буде нелегко, адже його свідомість затьмарена підсвідомим багажем стереотипів ОСТ та ДМА. На рівні країни чи класу сума всіх цих синдромів дає патологічні результати, як показують приклади нацистської Німеччини, фашистської Італії, мілітаристської Японії, сталіністського СРСР та маоїстського Китаю. Ці шість симптомів дозволяють робити психограми певних суспільних груп. З усіх проблем, які обговорюються в нашому посібнику, ця, можливо, є найскладнішою. Адже всі ми вражені цими хворобами, а наші можливості щодо самозцілення є досить обмеженими. Однак, варто зауважити, що може існувати і почуття обраності задля справи миру. Згадайте квакерів, менонітів, деякі буддистські секти. Слава також може розумітися як Царство Миру, а травми – як мучеництво тих, що загинули за справу миру (Мартін Лютер Кінг, Іцхак Рабин). Синдроми ДМА адаптувати складніше. Вони призводять до серйозних розмежувань між силами миру та тими, хто орієнтовані на насильство, породжуючи стратегії непримиренної боротьби, а не діалогу і виявлення факторів насильства серед мирних сил та миру - серед схильних до насильства. Вправа: Уявіть, що ви прихильник чи прихильниця насильства. Як ви будете переконувати “пацифісток” та "пацифістів" і навпаки? Вправа: Якою може бути альтернатива синдромам ОСТ? Вправа: Якою може бути альтернатива синдромам ДМА? 30. ПРАКТИКА НАСИЛЬСТВА. ПРОГНОЗУВАННЯ. РАННЄ ПОПЕРЕДЖЕННЯ. ДІЇ НА РАННІЙ СТАДІЇ Ми говоримо про раннє попередження насильства, а не конфліктів. Конфлікти є всюдисущими, про пряме насильство так не скажеш. Приміром, всюдисущими є бактерії носо-горлового тракту, але не хвороби. При ранньому попередженні захворювань ці бактерії, за винятком найбільш небезпечних, не конче призводять до хвороби. Але при низькій опірності організму цього вистачить, щоб захворіти. Так само наявність структурного та культурного насильства може служити попередженням про можливість прямого насильства. Але це правило спрацьовує і в зворотному напрямку: пряме насильство слугує запізнілим попередженням про структурне та культурне насильство. Люди можуть скаржитися на гніт поганих структур, але не робити нічого насильницького, оскільки "насильство не притаманне їхній культурі". Люди можуть абсорбувати насильство культурного типу з агресивних ЗМІ, але воно не переростатиме у щось серйозніше, ніж звичайні сварки. Але якщо ми маємо поганих учасників та учасниць і нетрансформоавний основний конфлікт, тоді це ідеальні передумови для насильства. Відкладати зміну соціальних (тобто, структурних та культурних) умов до вибуху прямого насильства -- це все одне що відкладати зміну способу життя до першого серцевого нападу. Пояснення. Раннє попередження на основі аналізу структур та культури дозволяє прогнозувати пряме насильство, особливо якщо структурний аналіз включає оцінку синдрому ПСФМ, а культурний – ОСТ та ДМА. Проблеми. Основна проблема полягає в тому, що структурне та культурне насильство сприймаються тільки як попередження про пряме насильство, а не як негативне явище. Пам'ятайте, що від структурного насильства гине стільки ж людей, скільки й від прямого. Культурне насильство (як от злочинність та порнографія) калічить свідомість людей, робить їх гіршими, ніж вони могли б бути. Отже: Раннє попередження означає, що не треба чекати, треба діяти! Страждають і гинуть люди. 30. Практика насильства. Прогнозування. Раннє попередження. Дії на ранній стадії Довічна проблема Фази І: нам треба сидіти і чекати вибуху насильства чи діяти? Очевидно, треба діяти. Далі, наступна проблема: ми діємо, щоб попередити можливе насильство, чи для вирішення проблем Фази І як таких? Очевидно, з обох причин. Інакше ми не вирішимо проблем Фази І і не попередимо насильства Фази ІІ. Потім виноситься вирок: пряме насильство як запізніле попередження про структурне/культурне насильство, як епітафія поганій роботі державних лідерів, дипломатів, політиків тощо. На жаль, підтвердження цим тенденціям ми знаходимо і у сьогоднішній практиці розв'язання конфліктів: - не вживати ніяких заходів щодо структурного насильства, аж поки перші прояви насильства не засвідчать серйозність ситуації; - не вживати ніяких заходів щодо припинення насильства, чекаючи поки ситуація "визріє для переговорів". Обидва підходи можна розглядати як крісельні, тобто далекі від реального розуміння ситуації і позбавлені людського співчуття. Як уже говорилось, ці позиції у розв'язанні криз є скоріше чоловічими, а не жіночими. Звичайно, кожну з цих позицій можна аргументувати. Дія вимагає певного політичного консенсусу, який, у свою чергу, будується на певній переконливій інформації. Перший постріл, як і готовність сісти за стіл переговорів, є фактом. Але перший постріл може не мати жодного відношення до страждань тисяч людей, які живуть у поганих умовах, а стіл переговорів може виявитися не найкращим місцем для пошуку рішень. В будь-якому разі це надто запізнілі дії. І саме в таких ситуаціях, не чекаючи поки уряди "щось зроблять", ініціативу в свою руки має брати громадянське суспільство. Вправа: Чому до прямого насильства ставляться серйозніше, ніж до інших форм насильства? Що можна зробити в таких випадках? 31. ТРАНСФОРМАЦІЯ: АЛЬТЕРНАТИВИ НЕМАЄ Загалом конфлікти не вирішуються, не залагоджуються чи анулюються. Учасники та учасниці, їхні цілі та невідповідності залишаються. Ми робимо серйозну помилку, коли думаємо. що конфлікт залишився десь позаду. Однак завдяки трансформації конфлікту, конфлікт (у його первинному вигляді), ненависть, насильство, почуття безвиході, що супроводжували його, відступають кудись на задній план. Трансформація конфлікту нагадує вихід з лікарні. Прогноз: реальне здоров'я прийде в результаті того, що Я діятиме як свої власні лікар чи лікарка, опираючись на здатність організму до самозцілення (імунну систему), мобілізуючи ресурси тіла, свідомості та духу. А вже потім періодична допомога від справжніх лікарок та лікарів. Паралелі між хворобою/здоров'ям та насильством/миром очевидні. Мир можна визначити як здатність справлятися з конфліктами самостійно, творчо і ненасильницькими засобами, залучаючи до цього процесу кожного й кожну. Здоров'я ж можна визначити як "здатність справлятися з хворобою самій чи самому, не вдаючись до насильства щодо власного тіла" (як от хірургії, радіотерапії тощо). Часом задля здоров'я/миру ми змушені вдаватися до мінімального насильства. Але ці тимчасові засоби не варто ідеалізувати. Насамперед необхідно застосовувати ненасильницькі. Метою трансформації конфлікту є мир, здатність справлятися з конфліктом творчо і ненасильницькими методами. Перспективи надійного вирішення конфлікту, прийнятні для всіх його учасників та учасниць, можуть трансформувати конфлікт задовго до підписання будь-якої угоди. Дискурс, який обстоює конфлікт, змінюється, оскільки бачення виходу з конфлікту стає відправною точкою, якорем. Люди починають говорити про щось нове; старі конфліктні теми та питання щезають чи відходять на другий план. Зовнішні сторони залишають зону конфлікту, і учасники й учасниці починають розвивати власні можливості трансформування конфлікту. Пояснення Метою є не остаточне вирішення, а трансформування конфлікту і розвиток можливостей учасниць та учасників конфлікту справлятися з ним творчими і ненасильницькими засобами. Проблеми. Можна залишити учасників та учасниць наодинці або надто рано. або надто пізно. 31. Трансформація: альтернативи немає Ми входимо на стадію трансформації, і на цьому занятті ми розглянемо кілька концепцій стосовно того, що треба робити на цій стадії. Щоб говорити конкретніше, візьмемо випадок Югославії. Конфлікт між, скажімо, хорватами, хорватками та сербами, сербіянками не вичерпається ще протягом життя не одного покоління. Але з ним можна буде справлятися менш насильницькими засобами (уникайте термінів "примітивні", "нецивілізовані"; порівняння з європейцями 20 століття є образливими для, так званих, примітивних народів). Уявіть, що хорвати й хорватки визнали, що їх самовизначення неможливе без самовизначення хорватських сербів та сербіянок на території, скажімо, Країни. Ті проголосували за відокремлення, включаючи деякі зміни кордонів Країни. Але чому Хорватія повинна визнавати це без жодної контрпропозиції? Сербія могла б запропонувати самовизначення косовським албанкам та албанцям. Хорвати й хорватки Боснії також мали б одержати право на самовизначення, включаючи можливість інтеграції з хорватською державою. Ми забули про четверту сторону чотирикутника: албанські мусульмани й мусульманки пропонують щось мусульманам і мусульманкам - слов'янам та слов’янкам. Це могли б бути албанські порти і транспортний коридор. За наявності хоча б дещиці доброї волі така чотиристороння домовленість могла б запрацювати, попри всі свої слабкі моменти. Це могло б розблокувати більшість заблокованих цілей і показати, що насильство не є єдиним виходом. Отже, від жорсткого конфлікту з приводу фундаментальних інтересів до м'якого конфлікту з приводу деталей. Вправа: обговоріть план дій, позитивні і негативні пункти. Як можна покращити ситуацію? Хто могли би посприяти цьому? 32. ТРАНСФОРМАЦІЯ: СПІВЧУТТЯ І ЗМІНА СТАВЛЕННЯ Застосовуючи підхід ДПТ для аналізу та зміни ставлення до конфлікту, працівник чи працівниця з розв'язання конфліктів в певний момент повинні використати співчуття і дослідити глибинні цілі учасниць та учасників конфлікту; звичайного вислуховування тут замало. Нашою метою є діагноз, тобто з'ясування обгрунтованих цілей, на яких будується все інше. Ці цілі можуть бути пов'язані з основними потребами та правами і являти собою щось "універсальне", таке, що інші учасники й учасниці також трактують як цілі. Це важливо: в певний момент будь-яка сторона потребує підтримки. Як ми вже говорили вище, цілями такого типу були і "перегляд Версальської угоди", і "Азія для азіатів", навіть попри те, що Німеччина і Японія аргументували їх в контексті синдрому ОСТ. Отже, виправдання чи аргументація цілей мають стати важливою темою порядку денного діалогу. Прогноз включає аналіз емоцій щодо Іншого та Іншої. Діалог про те, що важливіше: відданість тим обгрунтованим цілям чи ненависть до Іншого та Іншої -- дозволяє з'ясувати, з чим ми маємо справу: з корінним конфліктом з приводу певних цілей чи метаконфліктом, суттю якого є насильство як таке, помста і контр-помста. "Ви впевнені, що Інший та Інша стоять вам на заваді? Уявіть, що ви рухаєтесь до своєї цілі іншим шляхом. Можливо, вам заважає ваше ставлення? Подумайте про наслідки вашого ставлення. Що вас справді лякає у Іншій та Іншому? Чи бачите ви щось позитивне у Іншій та Іншому? А Інша та Інший бачать щось позитивне у вас?" Третьою темою діалогу, орієнтованою на терапію, є спільні зусилля, спрямовані на зміну ставлень. Основний момент тут такий: звичайно, конфлікт це виклик і тут треба триматися певної цілі, але, можливо, не всі цілі варті цього. Ставлення до конфлікту має змінитись, оскільки це обіцяє покращання стосунків з Іншим та Іншою. Пояснення. Ненапружене, менш вороже ставлення є передумовою прогресу. Проблеми. Негативний вплив синдромів ОСТ-ДМА на розуміння образів Я та Іншої чи Іншого. 32. Трансформація: співчуття і зміна ставлення Чи багато можна досягти завдяки співчуттю? Так. Без співчуття тут взагалі робити нічого. Квакери шукають Бога у кожному й кожній, буддисти й буддистки шукають "прихованого Будду", а працівниці або працівники з розв'язання конфліктів намагаються у кожної та кожного знайти прийнятну мету. Але ця мета має бути визнана стороною конфлікту, і це визнання може прийти завдяки тому, що ви відзначите цю мету, приміром, таким чином: "О, щойно ви сказали таке, що люди зрозуміють і з чим вони погодяться. Чому б не зробити це основним положенням вашої платформи.” Допоможе вам у цьому не так аналіз позитивних цілей, як, так званих негативних, тобто страхів, тривог тощо. Ось приклад: З. Чого, на вашу думку, ви, юніоністи та юніоністки, боїтеся? В. Ми, протестанти й протестантки, і тому боїмося загубитися у переважно католицькій Ірландії. Крім того, Велика Британія є багатокультурною державою, а Ірландія – монокультурною. Ми боїмося й цього. Ми любимо культурну різноманітність. Ну і, звичайно ж, ми боїмося за життя наших дітей, боїмося насильства з боку католиків і католичок.
Назвіть його чи її цілі і страхи. Охарактеризуйте ваші цілі та страхи. Чи допускало її чи його ставлення до конфлікту ненасильницькі варіанти розвитку конфлікту? Як, на вашу думку, ця особа ставилася до ваших цілей? Наскільки ненасильницькими були ваші дії, слова, думки та почуття? Чи вели ви розгніваний внутрішній діалог з протилежною стороною? Чи спромоглися ви налагодити стосунки одне з одним? Чи замислювалися ви над страхами протилежної сторони? 33. ТРАНСФОРМАЦІЯ: НЕНАСИЛЬСТВО І ЗМІНА ПОВЕДІНКИ Ми залишаємо віртуальний світ емоцій та образів і переходимо до такого аспекту реального світу, як поведінка. Діагноз має визначити, чому ця сторона є насильницькою. Відповіді можуть бути такими: "Тому що насильство є єдиним виходом з цієї ситуації. Інша сторона також є насильницькою, тому насильство є єдиною мовою, яку вони розуміють. Насильство властиве людській природі, а ми такі ж люди, як і решта". Останній варіант є багатообіцяючим, оскільки це твердження легко спростувати. Зусилля щодо прогнозу мають бути спрямовані на дослідження таких тем, як взаємодія та спіралі насильства. Наприклад: "Якщо ви і протилежна сторона притримуватимуться насильства, то до чого це зрештою призведе?" Якщо "єдиним шляхом завершення цього конфлікту" вам бачиться перемога, то тоді виникає проблема помсти та інших невидимих наслідків. Працівник та працівниця з розв'язання конфліктів також може поставити питання про те, як сторони оцінюють прогнози одна одної. Якщо їхні прогнози збігаються, з'являється непоганий шанс зупинити насильство. Терапія може зосередитися на обговоренні визначених обгрунтованих цілей і ненасильницьких дій, необхідних для їх досягнення (діалоги з Гітлером та Хірохіто, яких не було). На практиці це означає роботу всупереч домінуючим структурам та культурам; творення ідентичності, суспільства, солідарності, забезпечення участі. Мільйон людей, які висувають такі вимоги ненасильницьким шляхом, це дуже переконливий аргумент. Тисяча шкіл, де навчають культурі миру, то ще один вагомий аргумент. Але досягти цього нелегко. Пояснення. Дуже просте, адже це основа демократії. Проблеми. Багато людей віддають перевагу формальній демократії, структури та культури якої обстоюють заздалегідь визначений status quo. 33. Трансформація: ненасильство і зміна поведінки Уявіть, що ви живете на початку 1980-х рр. і хочете що-небудь зробити для закінчення холодної війни. Ваш діагноз лежить у площині двох основних проблем: атомна зброя Заходу та Сходу та сталінізм (постсталінізм) Сходу, тобто порушення прав людини. Ви інтуїтивно відчуваєте, що сталінізм є досить вразливим, як картковий будиночок. Значного прогресу досягнуто у Польщі, але тепер там стагнація. Високий рівень громадянської сміливості демонструють у Східній Німеччині, там з інтересом вивчають ненасильницькі підходи західнонімецького руху за мир, бачачи однак, що американці все ж розміщують свої ракети середнього радіусу дії. Чи можна було розраховувати на трансформацію холодної війни ненасильницькими заходами громадянських груп НДР? Їхні шанси були незначними, особливо зважаючи на монолітну соціалістичну систему, її готовність застосувати насильство, і нібито відсутність альтернативи збройному опору. Саме так Захід уявляв собі кінець холодної війни. І стіна впала, без насильства. І не через брак товарів на полицях, а через бажання мати права і свободи, прагнення демократичного соціалізму. А може були якісь інші причини? В будь-якому разі будиночок розвалився. Вправа: Спробуйте уявити інші варіанти закінчення холодної війни, включаючи її продовження з періодами зростання та ослаблення напруженості. Порівняйте з реальними подіями. Зробіть висновки. 34. ТРАНСФОРМАЦІЯ: ТВОРЧІ ПІДХОДИ І ПОДОЛАННЯ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ Суперечність є центральним елементом конфлікту. Але підхід, орієнтований тільки на цей елемент, ігнорування таких факторів, як ненависть та насильство (основна помилка марксизму), нічим не кращий від підходів, орієнтованих на зміну ставлень (основна помилка лібералів) чи на поведінку, тобто, на контроль насильства (основний недолік консерваторів). З усіма трьома факторами треба працювати водночас. Конфлікт = С+П+С. Трансформація конфлікту має вестися з усіх трьох точок. В процесі діалогу темою для діагнозу є важке ядро суперечностей. Через терапію минулого та прогнозування ми рухаємося до терапії майбутнього. Ось приклади можливих результатів: [1] Дві держави, одна спірна територія: Кондомініум, спільне правління. Зробіть цю територію зоною миру, закріпіть це й глобалізуйте міжурядовими та неурядовими інститутами. Додайте до цього економічну зону з привілеями для ТНК, молодіжним табором, аеропортом, центром для мирних конференцій. [2] Дві нації, одна спірна держава: - для більшості, позбавленої влади, пропонується незалежність від зовнішніх держав та правління більшості. - для меншини, що прагне автономії, можна запропонувати відокремлення або федерацію, якщо, звичайно, можна провести кордони. Якщо ж ні, тоді пропонується таке:
уперед, творення нових, монолітних реальностей. Всі три формули віддають перевагу демократичному діалогу. Проблеми. Сторони можуть опиратися трансценденції суперечностей. Адже це дискредитує насильство, "а насильство є єдиним виходом із ситуації". 34. Трансформація: творчі підходи і подолання суперечностей Приклад Югославії, який ми використали вище, показав, що ізольований діалог з приводу ставлення просто не реальний. До нього так чи інакше долучаються питання поведінки та суперечностей. Це єдине ціле. Але подолання суперечностей потребує особливих творчих зусиль. "Нетериторіальний федералізм" та "функціональна незалежність" -- ось варіанти вирішення проблем 2000 націй, що прагнуть автономії чи незалежності у світі, що складається з 200 країн і лише 20 націй-держав. Проведення кордонів може привести до дуже болючих переміщень значних мас людей чи навіть до етнічних чисток. Ці менш радикальні підходи забезпечують високий рівень автономії та незалежності. Але постають і дві серйозні проблеми: - люди звикли до географічного відокремлення націй; їх не переконує навіть той факт, що не менш серйозні класові проблеми чудово вирішуються у нетериторіальний спосіб, шляхом переговорів чи в крайньому разі страйків. - народи все одне можуть воліти здобуття автономії та незалежності ціною насильства, вірячи, що таким чином вони створюють не лише власну ідентичність, але й забезпечують собі базу для виживання, добробуту та свободи. Кондомініум, нетериторіальний федералізм та функціональна незалежність можуть бути запропоновані як можливі варіанти завершення конфліктів. Якщо сторони погоджуються на них, конфлікт буде трансформовано. І навіть якщо конфлікт залишиться, в нових умовах вони зможуть вирішити його шляхом переговорів тощо. Вправа: Аргументуйте необхідність кондомініуму. Вправа: Як би ви аргументували нетериторіальну автономію? Вправа: Як би ви аргументували функціональну незалежність? 35. ТРАНСФОРМАЦІЯ: ОБМІНЯЄМО ОДИН КОНФЛІКТ НА ІНШИЙ? Уявіть собі лікарню. Ви приходите туди з хворобою, сподіваючись вийти здоровими. Однак лікування може викликати нові захворювання, як от побічні наслідки. Оптимісти й оптимістки вважають, що загальний результат буде позитивний: ви вийдете з менш серйозними проблемами, ніж прийшли. Песиміста чи песимістку це не переконує. Вони продовжують вважати, що лікуватися – це гірше, ніж хворіти. І тільки наївні думають, що ви позбавитесь всіх своїх нинішніх болячок і не набудете нових. Як ми вже говорили у вступній частині, в основі трансформації лежить ідея видалення конфлікту з його теперішнього місця і перенесення в інше. Це ніби переміщення хворої чи хворого з одного ліжка (вдома) на інше (в лікарні) чи навпаки. Ця метафора показує, що нові проблеми не конче будуть вирішуватися легше. Але -- згадайте три формули з розділу 34 – ці проблеми стають суто технічними. Слід передбачити витрати і віднести їх більше на рахунок сильної сторони. Отже, основним фактором ефективної трансформації є створення нової ситуації, яка мінімізує витрати і максимізує вигоди всіх сторін. Пояснення. Жодне покоління не має права перекладати тягар нікчемної екологічної політики на плечі наступних. Те ж саме можна сказати і про неякісну трансформацію: якщо тягар конфлікту перекладено на плечі нащадків, значить роботу було зроблено погано. Проблеми. Надмірне убезпечення себе від можливих наслідків – це несправедливість по відношенню до майбутніх поколінь. Але надмірне зосередження на таких наслідках, що призводить до бездіяльності, паралічу волі, є не менш несправедливим по відношенню до сучасниць та сучасників. Потрібен компроміс. 35. Трансформація: обміняємо один конфлікт на інший? Ми повинні пам'ятати про загальну мету трансформації: створення нової ситуації, з якою можна працювати творчо і ненасильницькими засобами, оскільки конфлікт стає м'якшим. Якщо ж конфліктна ситуація лише погіршилась, то відбулася негативна, а не позитивна трансформація. Багато хто вважає, що так сталося після закінчення холодної війни. Тоді ми мали серйозну напруженість і небагато насильства, тепер - серйозну напруженість і багато насильства. За такої ситуації величезні кошти, які раніше асигнувалися на ведення холодної війни, перекидаються у третій світ і тим самим поки що вдається усувати ризики ядерної війни. Але запитання: чи була ця трансформація якісною? лишається без відповіді. Безперечно, що її ніхто не планував, що світ був неготовим до цього. Експерти, загіпнотизовані холодною війною, виявились нездатними уявити якісь інші конфлікти і вели наївні розмови про "дивіденди від миру" і навіть про "кінець історії". Але скидається на те, що всі нації повернулись до своїх давніх програм національного самовизначення, відсунутих холодною війною кудись на задній план. Одні почали реалізувати ці програми шляхом референдуму, інші – насильства. На цьому етапі нам потрібне співчуття. Часто можна почути: "Вам не жмуть його черевики?" В процесі трансформації це питання звучить так: "Як почувають себе сторони в нових умовах конфлікту?" Вони не знають, але змініть дискурс конфлікту, подискутуйте, так, ніби ідеї кондомініуму, нетериторіального федералізму чи функціональної незалежності вже реалізовано, стимулюйте їхні розум і почуття. Вправа. Обговоріть ідеї кондомініуму, нетериторіального федералізму та функціональної незалежності, опираючись відповідно на випадки Еквадору/Перу, Північної Ірландії та Басків. 36. МИРНІ ДІАЛОГИ: ГОЛОВНА ЛІНІЯ І ВЕРТИКАЛЬНИЙ ПІДХІД Давайте знову повернемося до процесу трансформації конфлікту. Поширена модель "успішних переговорів" виглядає таким чином: [1] сторони (вважається, що їх дві) розглядаються як непримиренні; насильство є неминучим і триває, доки вони не "визріють" для урегулювання; [2] третя сторона (велика держава, організація, ООН) пропонує (їй пропонують) виступити посередником чи посередницею і посадити учасниць і учасників "за стіл переговорів"; [3] сторони зустрічаються під охороною "третьої сторони"; перше рукостискання; перша нагода для фото. [4] переговори; "за столом переговорів" головує третя сторона; переговори таємні, закриті для публіки. [5] речники й речниці говорять загадковими фразами, як от "немає прогресу", "добра атмосфера", "провал", "прорив". [6] заключне засідання, яке триває цілу ніч; рано вранці підписується угода, знову рукостискання, друга нагода для фото. Пояснення. Щоб розблокувати конфлікт, потрібен авторитет; неминучими є обіцянки, погрози, пряники, батіжки. Сторони змушені знайомитись одна з одною і поглядами одна одної, працювати разом, щоб потім навчитись жити разом. Все це відбувається завдяки добрим послугам "третьої" сторони. Вважається, що політики і дипломати мають досвід у таких "делікатних" справах, а публіка лише заважає. Проблеми. Все неправильно. Цей підхід є недемократичним у своєму ігноруванні посередницьких навичок пересічних людей. Він використовує лише одну групу (часто некомпетентну), один стіл переговорів, тоді як ситуація може потребувати багатьох паралельних груп, рівнів та столів. Учасниками та учасницями таких переговорів зазвичай є лідери, що виражають крайні погляди, а не "мовчазна і поміркована більшість", яку влаштовує будь-який варіант, що гарантує припинення насильства. Допуск до столу переговорів стає своєрідною винагородою за насильство. Гіпотеза про те, що конструктивні ідеї може дати лише стіл переговорів, є сумнівною. Такою ж сумнівною є і думка про те, що угоди, які стосуються мільйонів людей, можуть бути розроблені жменькою представників та представниць еліт. Учасниці та учасники переговорів потребують спокійної робочої обстановки, але до чого тут секретність. Вона символізує монополію еліт, підкреслює, що "це не ваша (решти світу) справа". Водночас секретність дозволяє приховати брак методики чи погану методику, дилетантизм, егоїзм чи викручування рук. Гірше того, секретність може приховувати повну відсутність реальних секретів, за винятком єдиного секрету: незграбних і некваліфікованих дій. 36. Мирні діалоги: головна лінія і вертикальний підхід Можна заперечити, що все це стосується гірших прикладів мирних переговорів. Повною протилежністю цьому була Гельсінкська конференція з безпеки та співпраці у Європі. Чому? Її організатори уникнули поляризації конфлікту, обмеження учасників та учасниць до двох сторін, Сходу та Заходу. У переговорах взяли участь нейтральні і позаблокові країни, що зробило їх більш комплексними і гнучкими. Для переговорів було обрано відносно спокійний період, паузу між радянською агресією в Чехословаччині та введенням військ до Афганістану і рішенням НАТО розмістити ракети середнього радіусу дії в Європі. Переговори в умовах кризи, як правило, завершуються поганими угодами. Учасників та учасниць не приводили до столу переговорів великі держави. Їх запросила маленька Фінляндія. Ніхто не претендували на роль зовнішньої сторони, що перебуває за межами конфлікту. Всі зустрілися як європейки та європейці, включно зі США та Канадою. Переговори були відкриті для громадськості, яку постійно інформували про їх хід. Було б ще краще, якби фіни та фінки, виходячи з досвіду Стокгольмської екологічної конференції, влаштували б ще й широкомасштабний неурядовий форум. Конференція поділила всі питання на кілька "кошиків". Радянський Союз одержав "постійність кордонів" у першому кошику, погодився на поступки щодо "прав людини" у третьому кошику та домігся компромісу з "економічній співпраці" (другий кошик). Одним словом: всі питання були на столі, всі учасниці та учасники за столом; дружня атмосфера, сприятливий час. Вправа: Візьміть якусь серйозну сучасну проблему (Югославія, Перська затока) і розробіть багатосторонню конференцію "в дусі Гельсінкі". Що перешкоджає організації такої конференції? 37. МИРНІ ДІАЛОГИ: АЛЬТЕРНАТИВНИЙ/ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ ПІДХІД Альтернативна модель переговорного процесу виглядає таким чином: [1] Ніколи не буває двох учасників чи учасниць; вони скоріше є заблокованими, ніж непримиренними; насильства слід уникати, а основною проблемою є корінний конфлікт. [2] Об'єктивної, "третьої" сторони бути не може; найкориснішим для учасників та учасниць перед зустріччю за "столом переговорів" є діалоги з тими, хто працює з конфліктами. [3] Такі діалоги краще проводити в робочому порядку, без залучення ЗМІ. [4] Діалоги проходять без головуючих; людей заохочують самим організовувати такі зустрічі. [5] Публіка також залучається до діалогу; її детально інформують, заохочують пропонувати свої ідеї. ЗМІ проводять круглі столи, програми за участю публіки тощо. [6] Немає ніякого ефектного завершення, ніяких приводів для вшанування тих, що "дарують нам мир". Можливо, ніхто не підписує ніяких угод. Це трансформація конфлікту через ліквідацію жорсткого конфлікту. Вводяться хороші ідеї, щось розблоковується. Ніхто "не тримає свого слова", оскільки тут взагалі може не бути жодного слова. "Тільки" процес; схоже на те, як дематеріалізувалася холодна війна. Пояснення. Реальна трансформація іде від самих учасниць та учасників конфлікту; Працівник чи працівниця з розв'язання конфліктів виконує роль каталізатора, допомагає, а не тисне згори. Тільки в такому разі трансформація стає прийнятною і тривкою. Проблеми. Великі держави, і не лише вони, тяжіють до традиційного підходу, що символізує і утверджує їхню вищість. Часто останнє для них важливіше від самої трансформації. Втім традиційний і альтернативний підходи можна поєднувати у дво- чи багатоколійні процеси. 37. Мирні діалоги: альтернативний/ горизонтальний підхід Традиційний підхід має ще один серйозний недолік: сторони можуть просто відмовитися від зустрічі чи покинути її. Альтернативний підхід, зі свого боку, одержує незаперечну перевагу. Діалог можна почати з питання: "Чому ви відмовляєтесь зустрітися?" Є шанс, що вони захочуть відповісти. Однак, як ми вже говорили, обидва підходи доповнюють один одного. Просто потрібно активізувати і поширювати горизонтальний підхід. В ідеалі, у місцях на зразок Югославії потрібні сотні і тисячі працівників та працівниць з розв'язання конфліктів, які налагоджують діалог на всіх рівнях. Кожен миротворець і кожна миротвориця ООН мають пройти для цього відповідну підготовку. В результаті ми матимемо море ідей, запропонованих пересічними людьми і, сподіваємося, масу локальних точок "миру". Тобто, село, НУО, групу громадян, район тощо. Всі ці елементи можуть бути об'єднані у велику картину, ціле. Крім того, може статися, що локальні ініціативи породять національні, регіональні, глобальні чи навпаки. Не треба нагадувати, що тут маємо певну суперечність, оскільки традиційний підхід дозволяє певним людям монополізувати процес конфлікту. Дзеркальне відображення цього менталітету можна знайти серед прихильників та прихильниць другого підходу. Але недавні зусилля трансцендували цей конфлікт у моделі "двоколійної дипломатії". Більше того, пропонований тут метод чи стиль може бути застосований і людьми, що працюють за традиційною моделлю. Вправа. Обговоріть моделі співпраці, включаючи поділ праці між людьми традиційного (перша колія) та альтернативного підходів (друга колія). А як щодо третьої колії для бізнесменів? 38. МИРНІ ДІАЛОГИ: СОЦІОАНАЛІЗ Тепер давайте звернемо увагу на предмет, зміст діалогів. Зауважимо, що соціальне = структури + культури. Люди, індивідуальні чи колективні учасниці та учасники конфліктів, живуть у структурах, а культури живуть у людях. Щоб жити у мирній структурі, необхідно, щоб вона була, як кажуть соціологи, "інституціоналізована". Культура ж миру має бути "інтерналізована", тобто прийнята, засвоєна. Довічною проблемою конфліктів є те, що суперечності часто вкорінені у стійких структурах, тобто вони будуть виникати знову й знову. Насильство часто вкорінене у культурі і також буде відтворюватися. "Зробити щось з структурами та культурами" не так просто, адже вони є основою суспільства. Люди повинні знати про соціальні сили, що діють ззовні і всередині. Для цього працівник чи працівниця з розв'язання конфліктів повинні дослідити локальні, національні, регіональні структури та культури разом з учасниками та учасницями конфлікту, виявити фактори, що відтворюють жорсткі конфлікти і насильство. Потім треба знайти альтернативи, які можуть бути вбудовані в культури і структури. Вербалізувати їх, трансформувати через слово, dia logos. Це і є соціоаналіз. Якщо ми обмежуємося аналізом однієї особи, тоді соціо- стає психо-, а процес називається психоаналізом. Психоаналітик/терапевт працює разом з пацієнткою чи пацієнтом. Цей процес також має бути діалогічним, спільним дослідженням. Шляхом вербалізації приватне, навіть підсвідоме, стає публічним, спільним. Пояснення. Структури та культури - сильні і здатні відтворювати конфлікт та насильство. Люди - слабкі. Ця теорія виглядає детерміністичною. Але ці сили діють безперешкодно лише доти, доки люди не починають їх розуміти. Розуміння – це вже півсправи звільнення від фатуму. Проблеми. На жаль, другою половиною справи – діями – часто нехтують. 38. Мирні діалоги: соціоаналіз Не конче треба бути фрейдисткою чи фрейдистом, щоб визнати, що наша поведінка великою мірою зумовлена підсвідомістю, що для того, щоб змінити нашу поведінку, необхідно усвідомити ці підсвідомі сили. Для того, щоб усвідомити, необхідна вербалізація. Для вербалізації нам потрібна допомога когось досвідченого чи досвідченої у мистецтві діалогу. Як тільки ми починаємо усвідомлювати ці сили, вони перестають тяжіти над нами, визначати нашу поведінку і ми можемо змінити нашу ситуацію, особистість, наші конфлікти. Це не означає, що соціоаналіз є копією психоаналізу. Вони рухаються різними шляхами, але їм є що запозичити один в одного. Соціоаналіз має більше спільного з груповою терапією, подружніми консультаціями та родинною терапією. Подібно до них (і на відміну від класичного психоаналізу) він використовує індивідуальний та груповий підходи. В обох випадках пара блокований чи блокована та розблокований чи розблокована (ця опозиція часто використовується в нашому посібнику) більше підходить для опису того, що намагається зробити працівник чи працівниця з розв'язання конфліктів, ніж пара хвороба/лікування. Конфлікт більше схожий на прокляття, ніж на хворобу; і проблема в тому, як зняти це прокляття. Але прокляття може так глибоко впливати на учасниць та учасників, що потрібне і втручання психоаналізу. Вправа: Спробуйте застосувати ідеї посібника для розв'язання своїх власних конфліктів (внутрішніх чи зі своїми близькими). Згадайте все розглянуте у посібнику і застосуйте загальні формулювання до своєї ситуації. Хто виграє від цього, ви чи посібник? А, може, це корисно і для вас і для посібника? 39. МИРНІ ДІАЛОГИ. КОНФЛІКТ: РЕЗУЛЬТАТИ ЧИ ПРОЦЕС? Візьмемо конфлікт у Югославії. Корені його лежать у розколі 1054 року між католиками та православними (а до цього був поділ Римської імперії 395 року), оголошенні священної війни проти мусульман (Перший хрестовий похід 1095 року), захопленні Сербського королівства Османською імперією (1389), габсбурзькій та нацистській експансіях. Конфлікт був насильницьким у Югославії-І (1918-1941), потім було затишшя у Югославії-ІІ (1945-1991) і знову вибух насильства у 1991-1995. Чи було розв'язано цей конфлікт у Дейтоні (грудень 1995 року)? Якщо вважати, що конфлікт = насильство, припинення вогню = мир, а конфлікт = метаконфлікт, тоді так, розв'язано. Але ж можна трансформувати конфлікт і на вищому рівні: менше ненависті, менше або взагалі ніякого насильства, поступове згладжування суперечностей чи усунення їх на задній план. Яким чином? Застосовуючи співчуття, ненасильство та творчість. Використовуючи демократичні інституції на місцевому, національному, регіональному та світовому рівнях. Використовуючи права людини як орієнтир. Через заходи по миротворенню, підтримці миру та розбудові миру. Завершення і процес водночас. Якісна робота по мирному врегулюванню дає результат і процес, який еліти і народ мають довести до кінця, включаючи реконструкцію і примирення. Працівник чи працівниця з розв'язання конфліктів вступає в прямий діалог з будь-яким членом суспільства з тим, щоб допомогти йому або їй сформулювати творчі ідеї. Результат – це не тільки кількість таких ідей, втілених у життя, але й процес, те, що відбувається з учасниками та учасницями і самими працівниками та працівницями з розв'язання конфліктів. Якщо з цього процесу всі вони вийдуть більш людяними, орієнтованими на ненасильство та творчими, значить вони також трансформувалися. Все це забезпечить більш розвинені конфліктні навички на особистому, соціальному та світовому рівнях, які знадобляться для майбутніх конфліктів. Свого роду валова національна спроможність щодо розв'язання конфліктів (ВНСРК). Пояснення. Для подолання безграмотності в сфері конфліктології та байдужості до цієї проблеми потрібен постійний процес трансформації конфлікту, а не якісь поодинокі результати. Проблеми. Ревнощі тих, хто прагне монополії та тих, хто почуває себе осторонь процесу. 39. Мирні діалоги: конфлікт – результати чи процес? Звичайно, це риторичне запитання. Справедливе як перше, так і друге. Досить часто забувають про таку річ: ваша особистість впливає на те, як ви поводитесь у конфлікті, а це, в свою чергу, визначає те, якими ви стаєте. Позитивно трансформований конфлікт – це дар для світу, суспільства, учасниць та учасників та зовнішніх сторін конфлікту. Влучним виразом є "досвід", тобто цінний багаж. Ще важливішою є здатність до співпереживання, вміння передавати іншим оптимізм та творчі імпульси. Все це виходить далеко за рамки переговорних ігор. "Якісна робота з мирного врегулювання дає результат і процес, який еліти і народ мають довести до кінця, включаючи реконструкцію і примирення." Це треба робити. Але треба пам'ятати і про те, що має продукувати робота по врегулюванню конфліктів. [1] образ прийнятного і тривкого завершення конфлікту [2] прийнятний і тривкий процес розв'язання конфлікту [3] процес, що залучає як еліту, так і широкий загал [4] процес, що включає примирення і реконструкцію. Вправа: Як ви уявляєте себе після того, як пророблено роботу з трансформації конфлікту? Якою людиною ви хотіли б стати? Як це суміщається з якісною роботою з трансформації конфлікту? 40. МИРНІ ДІАЛОГИ. ЯК СПРАВЛЯТИСЯ ЗІ СТРЕСАМИ ТА НАПРУГОЮ Коли обговорюються інтелектуально складні та емоційно болючі питання, обговорюються довго і наполегливо, учасники та учасниці потрапляють у стресові ситуації, між ними виникає напруга. Конфлікт проектується всередину, із зовнішнього, суспільного контексту, де страждають люди і протікає жорсткий, фундаментальний конфлікт, -- на малу групу, двох осіб, що прагнуть знайти відповіді, і далі, у внутрішній світ цих осіб. Існують такі фізичні прояви, як зміна тембру голосу, ритму дихання, кров'яного тиску, вмісту адреналіну. Пригніченість, підступність, сильна відраза до особи, яку ви сприймаєте як душевно хвору, злочинця чи дурня, знаходять свої прояви у словах, жестах тощо. Тому пропонуємо кілька порад на випадок стресової ситуації: [1] контролюйте себе, говоріть менше, дихайте рівніше; [2] розкажіть анекдот чи пожартуйте, але тактовно, без іронії чи сарказму; смійтеся лише тоді, коли сміються ті, кому вони адресовані; [3] міняйте тему з посмішкою: "здається, тут ми не дуже просунулися вперед, а як щодо …" [4] зробіть перерву, але не говоріть, що це пов'язано зі стресом (від цього напруженість лише зросте); поїжте, випийте чогось, прогуляйтесь, послухайте музику; [5] відпочиньте до наступного дня; проте день краще завершувати, маючи певні досягнення і приємний вечір; наступний день починайте з менш складних питань; [6] відкладіть засідання, просто визнавши, що "ми також стомились", але ніколи не говоріть про повну і остаточну капітуляцію. Пояснення. Мирні діалоги мають протікати мирно і спокійно. Всі ми люди, і наші можливості не безмежні. Проблеми. Стрес/напруга мають розглядатися як ще один метаконфлікт між Учасницями та учасниками діалогу. Звичайно, це не справжній корінний конфлікт, але він також вимагає серйозної до себе уваги. 40. Мирні діалоги: як справлятися зі стресами та напругою Основна проблема тут полягає в тому, щоб зрозуміти, коли стрес та напруженість стають контрпродуктивними. До певного моменту вони можуть відігравати позитивну роль. Як ми вже говорили, конфлікт нагромаджує певну енергію, яка йде від стресу (розчарування у заблокованих цілях) та напруженості (інша сторона сприймається як перешкода). Наше завдання – творчо використати цю енергію. Це як природні ресурси, які не можна розтрачувати намарне, і водночас необмежено експлуатувати. Точку, де треба зупинитись, визначає працівник чи працівниця з розв'язання конфліктів, виходячи з того, як він чи вона сприймає іншу сторону. Якщо вони помічають ухил у психіатрію, криміналізацію тощо, тоді треба щось міняти. Однак спонтанний вибух ворожості може ще й очистити атмосферу. Якось автор цих рядків сказав двом високопоставленим особам з Північної та Південної Кореї: "Ідіть ви з вашим конфліктом під три чорти!" Після цього почався дуже продуктивний діалог. Можливо, корейці злякалися, що світ збайдужіє до них і їхніх проблем. Але все одне гнів треба контролювати. І не треба залишати учасниць та учасників діалогу. Вони можуть покинути все і піти, але вам не слід цього робити. Вправа: Що ви будете робити, коли одна зі сторін розгнівається на вас і говоритиме, приміром, таке: - ви нічого не розумієте в цьому конфлікті! - хто ви такий чи така, щоб давати мені поради! - це що, нова форма колоніалізму? Ви хочете панувати? - краще розберіться з конфліктами у вашій власній країні! - ідіть ви з вашим розв'язанням конфліктів під три чорти! Ви зможете витримати це? Чи вистачить у вас внутрішніх сил, щоб перенести цю словесну образу і уникнути дальшої ескалації словесного насильства? 41. ТРАНСФОРМАЦІЯ КОНФЛІКТУ: ВЛАДА І СОЦІАЛЬНІ КОНФЛІКТИ Давайте тепер розглянемо деякі основні типи конфліктів. Суспільство – це спільнота людських індивідуумів, і більшість соціальних конфліктів виникають на добре відомих лініях розриву цієї спільноти (fault-line). Ось перелік: [1] Довкілля: люди проти природи, специсизм; [2] Гендер: чоловіче проти жіночого , сексизм; [3] Покоління: старі проти людей середнього віку проти молоді, ейджизм; [4] Раса: світлошкірі проти темношкірих, расизм; [5] Клас: можновладці проти безвладних, класизм [а] Політична влада, ті, хто вирішують/пригнічують [b] Військова влада, ті, хто примушують/вбивають [с] Економічна влада, ті, хто експлуатують [d] Культурна влада, ті, хто проникають/ зумовлюють/ відчужують [6] "Нормальні" проти "ненормальних", стигматизм [7] Нація/культура: домінуючі проти пригноблених, націоналізм [8] Географія: центр проти периферії, централізм. Лінії розриву служать для організації структурного насильства, часто паралельно з ПСФМ. Ще більш небезпечними є структури з суміщеними лініями розриву. Наприклад, всі можновладці є чоловіками (патріархат), всі можновладці є старими (геронтократія) чи всі можновладці належать до однієї раси, нації і живуть в центрі. Або: всіма могутніми державами правлять могутні нації. Вздовж ліній розриву можуть спалахувати іскри прямого насильства. Крім того, культури, що обстоюють насильство, можуть бути використані для виправдання інквізиції, полювання на відьом, геноциду тощо. Прогноз: такі структури є гнучкими, опірними щодо змін і схильні посилювати одна одну. Терапія: ненасильство, що продукує альтернативні структури та культури, які утверджують паритет/рівність вздовж усіх ліній скиду. Якість суспільства визначається за тим, наскільки широко забезпечено цю рівність. Пояснення. Ця "терапія" є ніщо інше як структурний та культурний базис для внутрішньої демократії. Проблеми. Весь механізм соціальної влади, у всій своїй повноті. 41. Трансформація конфлікту: влада і соціальні конфлікти Можливо, ця сторінка містить більше соціологічної інформації, ніж ви захочете перетравити. Однак всі ці вісім ліній так чи інакше фігурують у всіх соціальних конфліктах. Більше того, цей перелік допоможе вам визначити аспекти, про які ви забули. Візьміть хоча б Югославію. Всі сприймають цей конфлікт як конфлікт націй, їхніх територіальних претензій і прагнення стати більш незалежними. А як щодо гендерного трактування цього конфлікту як конфлікту між жінками та чоловіками, використання жіночого тіла як поля бою, а чоловічого тіла як зброї? А як щодо покоління, прив'язування їх до батога насильства заради здобуття слави і помсти за завдані кривди? Як щодо класовості, бунту проти привілейованого шару "югославів та югославок", створеного режимом Тіто (переважно в Бєлграді) і якому була вигідна федерація набагато більше, ніж боснійцям, боснійкам, четнікам, четніцям та усташам і усташкам? А як щодо стигми? Адже не тільки окремі національні групи, але й вся Югославія, всі Балкани затавровані як земля злочинців, злочинок, хворих, варварів. ("Добре, якщо ви вважаєте нас такими, то ми вам покажемо! Нам все одне нічого втрачати! Щоб ми не робили, ви все одне говоритимете про нас так!") Хороші працівники та працівниці з розв'язання конфліктів врахують всі ці фактори і терпляче працюватимуть для забезпечення паритету і рівності вздовж усіх названих ліній. Візьміть будь-яку іншу інтерпретацію конфлікту в Югославії і ви побачите, наскільки далека вона від цього комплексного підходу. Вправа: Візьміть будь-який відомий конфлікт і перевірте, чи не допоможе наш перелік восьми ліній розриву відкрити якісь нові, досі не помічені компоненти цього конфлікту. 42. ТРАНСФОРМАЦІЯ КОНФЛІКТУ: ВЛАДА І СВІТОВІ КОНФЛІКТИ Методику ліній розриву можна тепер застосувати для аналізу світу як спільноти суспільств (територіальних, тобто країн, та нетериторіальних, тобто НУО, ТНК тощо). Подаємо перелік з 8 пунктів: [1] Довкілля: країни проти природи [2] Гендер: чоловічі країни проти жіночих (порушники/захисники проти ображених/захищених) [3] Покоління: старі країни проти країн середнього віку проти молодих країн [4] Раса: світлошкірі проти темношкірих [5] Клас: могутні проти безпорадних [a] політична могутність [b] військова могутність [c] економічна могутність [d] культурна могутність [6] “Нормальні” країни проти “парій” (тавро розбійника/терориста) [7] Нація/культура/цивілізація: домінуючі-пригнічені країни [8] Географія: країни центру проти периферійних країн жүктеу/скачать 2,2 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|