Мирними засобами транссенд метод
Теорія насильства: трикутник "пряме – культурне – структурне насильство"
жүктеу/скачать 2,2 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- 22. ТЕОРІЯ НАСИЛЬСТВА: ПРЯМІ; ВИДИМІ ТА НЕВИДИМІ НАСЛІДКИ
- Матеріальні, видимі наслідки Нематеріальні, невидимі наслідки
- 22. Теорія насильства: прямі, видимі та невидимі наслідки
- 23. ТЕОРІЯ НАСИЛЬСТВА: ПОГАНІ КУЛЬТУРИ, ЩО ВИПРАВДОВУЮТЬ НАСИЛЬСТВО
- Вправа
- 24. Теорія насильства: погані структури досаждають повільно
- 25. ТЕОРІЯ НАСИЛЬСТВА: ТРИКУТНИК "ДІАГНОЗ-ПРОГНОЗ-ТЕРАПІЯ"
- 26. Практика насильства: діагноз, корені прямого насильства
- 27. ПРАКТИКА НАСИЛЬСТВА: ДІАГНОЗ, ПОГАНІ УЧАСНИКИ ТА УЧАСНИЦІ, ГОЛОВОРІЗИ, ЗАБІЯКИ
21. Теорія насильства: трикутник "пряме – культурне – структурне насильство" Наш аналіз природи насильства та конфліктів сягає все глибше. Читач або читачка починає помічати насильство всюди. Є такі, що звертають увагу лише на прямі форми насильства. Нерідко вони мають рацію, надаючи пріоритетного значення саме кшатрійському насильству, насильству касти воїнів. Але є ще й вайшії, торговці, що створюють місцеві, національні, регіональні та глобальні економічні структури, які одним дарують багатство, а інших прирікають на злидні. Звичайно, найбільш обдаровані з них, нерідко шахраї, завжди виберуться нагору, але це не надто гуманістична точка зору. Для економіста, брахмана слова чи символи безробіття не є чимось поганим, оскільки це дозволяє роботодавцям вибирати. Але чи захоче він спроектувати таку теорію на самого себе? Те ж саме стосується ідеологів насильства заради національної незалежності, захисту державності чи класової революції. Справді, це досить контроверсійні питання. Проблема в тому, що кожна і кожний, хто прагне рухатися вперед, припиняючи пряме насильство, обов’язково наштовхується на консервативні структури, що генерують насильство знизу і згори, та культури, що виправдовують будь-які форми насильства. Вправа: Для прикладу візьмемо Гватемалу. Це суспільство з надзвичайно репресивними і гнобительськими структурами. Корінне індіанське населення (54 %) всіляко ущемлюється латиноамериканцями і латиноамериканками; крім того, в місцевій культурі високо шанується мачізмо – культ насильства. Вважається, що лише таким чином юнаки можуть стати справжніми чоловіками. Між тим, угоду про припинення вогню підписано давно. Отже, це підтверджує нашу тезу про те, що доки не будуть трансформовані соціальні та культурні структури, пряме насильство триватиме, можливо, набуваючи інших форм (наприклад, злочинності). Якщо ви визнаєте цю тезу слушною, обговоріть, що треба робити зі структурами та культурами, що базуються на насильстві. 22. ТЕОРІЯ НАСИЛЬСТВА: ПРЯМІ; ВИДИМІ ТА НЕВИДИМІ НАСЛІДКИ Шкода, завдана конфліктами з застосуванням насильства, часто не обмежується матеріальними збитками, загибеллю та каліцтвом людей. Таблиця 1: Видимі та невидимі наслідки насильства
Пояснення. Отже, ті, хто беруть до уваги лише видимі наслідки війни/насильства, помиляються. Пропозиція: пам’ятайте, що втрати від війни/насильства вимірюються не лише видимими наслідками (кількістю загиблих, біженок і біженців, матеріальними збитками тощо). Невидимі наслідки, такі, як низький поріг насильства, травми, міфи про травми/славу, можуть бути навіть важливішими в довшій часовій перспективі. Такі наслідки насильства для нинішнього та майбутніх поколінь, як тягар втрат/ненависть, прагнення до помсти, пиха переможців і переможниць, необхідно проаналізувати в процесі прогнозування і використати це для стримування насильства. Різко виступайте проти цинічних заяв на зразок "вони плодяться, як кролики", "війна – це вигідні контракти", "трохи примирення, і вони забудуть про все".
відреагувати так: "Вони заслуговують на це. Їм не залишалось нічого іншого, як зробити це". А, можливо, буде і мовчання. Це означає, що з вашими аргументами погоджуються. 22. Теорія насильства: прямі, видимі та невидимі наслідки Якщо до уваги береться лише видима частка загальних наслідків насильства (приміром, у військових та політичних заявах чи репортажах військових кореспондентів і кореспонденток), то в такому разі війна і насильство в цілому виглядають більш прийнятно. Представлення ж загальної суми наслідків може мати ефект протвереження, відображуючи не лише витрати на озброєння, але й втрачені можливості (скільки грошей могло піти на продукти харчування та інвестиції). Іншим прикладом є побічні наслідки. Якби вони були точно відомі, то люди поводились би більш обережно. Проте нашим основним завданням є не тільки активізація спротиву війні на Фазі І конфлікту. Водночас ми створюємо перелік питань, за якими треба стежити протягом Фази ІІ, намагаючись запобігати певним негативним наслідкам, і реалістично оцінювати завдання для Фази ІІІ. Інакше кажучи, війна схожа на епідемію чи навіть пандемію. Коли вона наближається – потрібно максимум зусиль щодо запобігання. Коли вона вибухає – необхідний максимум терапії. Після її ліквідації – максимум заходів щодо реабілітації. Загалом же це вище людських можливостей. Трансформація конфлікту на ранній стадії є набагато кращою, дешевшою та легшою справою. Але для цього потрібні не лише раннє попередження, але й ранні дії. Вправа: Порівняйте Другу світову війну з Холодною війною, війною, що так і не спалахнула. Восени 1989 року вона несподівано для всіх скінчилась, а Радянський Союз розпався. Чому, на вашу думку, це сталося? Що ми можемо почерпнути для себе з цього прикладу трансформації? 23. ТЕОРІЯ НАСИЛЬСТВА: ПОГАНІ КУЛЬТУРИ, ЩО ВИПРАВДОВУЮТЬ НАСИЛЬСТВО Культура – це ряд правил, засвоєних нами з дитинства, про добре-погане, вірне-невірне, істинне-хибне, священне-профанне, прекрасне-потворне тощо. Культура проявляє себе багатьма шляхами: у словах і діях, структурах та законах, в науках і мистецтвах. Потім ми оцінюємо, чи відповідають ці продукти вищеназваним стандартам. Проблема полягає в тому, що деякі культури трактують насильство/війну як добро, а деякі типи вбивства як справедливі і навіть священні (священні війни) чи прекрасні (естетика насильства/війни). А заяви на зразок “на жаль, нам потрібні деякі несправедливі структури” часто трактуються як правильні. Зрозуміло, що такі “культури насильства” можуть бути використані для виправдання прямого чи структурного насильства. Отже, потрібні “культури миру”, котрі визначають мир як добро, справедливість, священне та прекрасне, а насильство як погане, несправедливе, профанне та потворне. Сьогодні культура насильства та культура миру поєднані у шизофренічній культурі, що насильство проти особи трактує як погане, а ґендерне, расове, класове насильство та насильства проти націй та держав як достойне прославляння. Пояснення. Ця концепція пояснює, яким чином насильство стає більш прийнятним. Люди звикли сприймати певні типи насильства як добро та справедливість чи навіть як священне і прекрасне. Надзвичайно важливим є те, як народи, держави, міжнародна спільнота виправдовують насильство. Проблеми. Ця концепція дозволяє тим, хто працюють з конфліктами, перемістити увагу з поганих учасників, учасниць та структур на погані культури, проаналізувати чи навіть розвінчати “моделі леґітимації”, як кажуть політологи. Проте не слід забувати і про поганих учасниць і учасників, а тим більше – про погані структури. Структури можуть бути насильницькими за означенням (як диктатура), а учасники й учасниці – ховатися за поганими культурами (приміром, за культурою мачізму). Отже, необхідно концентрувати увагу на всіх трьох складниках конфлікту, прагнучи покращити кожен з них. 23. Теорія насильства: погані культури, що виправдовують насильство Насильство, закладене в культурі, є ще більш проблематичним, ніж структурне насильство. Адже воно міститься в нас самих, а не лише в “поганих” учасниках і учасницях конфлікту. Структурне насильство вигідне верхнім ешелонам суспільства, до яких не належить більшість із нас. Ми читаємо про “неоколоніалізм” та “експлуатацію Третього світу” і тішимо себе тим, що не належимо до верхівки (втім, це також може бути ілюзією і це тема для окремої дискусії). Структури трактуються як щось зовнішнє. Культура ж – це те, що міститься всередині, в самих нас. Це релігія, ідеологія, мова. Це те, що творить нашу ідентичність. Негативні риси культури стають нашими особистими негативними рисами. Фемінізм примушує чоловіків визнати це. Культурний аналіз зачіпає глибше, ніж структурний. Виняток становить лише верхівка структур. В усьому світі хлопців виховують таким чином, щоб вони були готові захищати свої родини навіть ціною власного життя. Дівчат же привчають до думки, що їх мають захищати і оберігати чоловіки, але в разі необхідності вони також мають пожертвувати власним життям “як чоловіки”. Демістифікація цих ідей не входить у наші завдання, але зверніть увагу, що ані хлопці, ані дівчата не виховуються у культурі миру, яка пропонувала б творче розв’язання конфліктів ненасильницьким шляхом. Ось тут і стає в нагоді приклад з апельсином. По-перше, тут наводиться 16 варіантів завершення конфлікту. Одним з аспектів творчості є здатність уявити цю багатоваріантність. Друге, важливим є вміння переносити ці варіанти на реальні конфлікти. Наприклад, поділ апельсина у випадку з Північною Ірландією може означати таке: три протестантські графства передаються протестантам, а три графства зі змішаним населенням – католикам, що автоматично змушує всіх інших залишити ці території. Погодьтеся, що це невдалий варіант розв’язання конфлікту для всіх. Вправа: знайдіть рішення, що відповідають трансценденції конфліктів. 24. ТЕОРІЯ НАСИЛЬСТВА: ПОГАНІ СТРУКТУРИ ДОСАЖДАЮТЬ ПОВІЛЬНІШЕ Структура – це така модель взаємодії, у якій люди виконують певні ролі, не замислюючись над тим, що вони роблять, оскільки “це роблять усі” (у просторі соціуму) і “ми завжди робили так” (у часовому вимірі). Будь-яка взаємодія, наприклад, покупець-продавець, що повторюється мільйони разів, -- тобто, структура – твердішає настільки, що навіть найменше відхилення від усталеного порядку (наприклад, підняття однієї ноги під час передачі грошей) викличе здивування (якщо не вірите, спробуйте самі). Насильницькі структури завдають шкоди багатьом, коли не всім людям; мається на увазі, що вони перешкоджають їм задовольняти основні потреби. І це є непоганим аргументом на користь модифікації таких структур. Ми можемо визначити два типи структурного насильства: вертикальні структури насильства: пригнічення (політична влада), експлуатація (економічна влада), відчуження (культурна влада); горизонтальні структури насильства: люди, що хочуть жити разом, утримуються окремо; люди, що хочуть жити окремо, утримуються разом. У першому випадку структури перешкоджають задоволенню таких потреб, як свобода, добробут та ідентичність (у випадку, коли на четверту потребу – виживання – зазіхають військові, насильство вважається прямим). У другому випадку структури стають на заваді задоволенню людської потреби в ідентичності. Приклади: корейський народ прагне жити разом, але цьому перешкоджають уряди; два народи Боснії прагнуть жити окремо, але їх примушують жити разом. Пояснення. Ця концепція показує, що насильство можливе навіть без намірів завдати комусь шкоду. Воно просто існує; тому, що “так роблять усі” або “ми завжди так робили”. Проблеми. Таким чином увага переноситься з поганих учасників та учасниць на погані структури (приміром, від колонізатора на колоніалізм) і ніби знімається відповідальність з представниць і представників верхівки. Проте помилки верхівки чи її невміння врегулювати ситуацію залишаються. 24. Теорія насильства: погані структури досаждають повільно Структури виглядають міцними. Але не бійтесь цього. Згадайте про руйнування таких структур, як колоніалізм та рабство. Це має вас підбадьорити. Хоча не слід забувати і про ті проблеми, які виникли після краху колоніальної системи. Крім того, не можна оминути увагою і те, що відбувається сьогодні з третьою поганою структурою -- патріархатом. Завдяки конкретним діям конкретних людей рухається справа звільнення жінок. Тепер про проблему філософського характеру. Структури роблять людей маленькими, безіменними, несуттєвими, таким чином знімаючи з них будь-яку особисту відповідальність. Візьмемо хоча б "маси" з політичного жаргону. При уважному вивченні "маси" стають менш анонімними і набувають рис партійного лідера, який або яка пропонує певні політичні ініціатив в ім'я цих "мас". Інша анонімна структура -- "ринок". "Ринок" встановлює ціни. Якщо придивитися, то "ринок" також перестає бути безіменним. Виявляється, що тут заправляють керівники й керівниці транснаціональних корпорацій, які визначають ціни, зарплатню, прибутки акціонерів і акціонерок тощо. І все це в ім'я "ринку". Одним словом, у структур починають проявлятися обличчя, з'являтися імена та адреси. Але це не спростовує нашу концепцію. Дуже багато дуже маленьких людей та продавців-покупців своїми численними маленькими діями утворюють ці "маси" та "ринки". Реальність -- це суміш впливових учасників, учасниць і безіменних людей. Залучайте до діалогу сильних людей і водночас підвищуйте рівень свідомості маленьких. Всі вони є потенційно сильними. Вправа: Обговоріть, що відбувається, коли працівники та працівниці з розв'язання конфліктів мають вигоди від структур, що створюють і відтворюють конфлікти? Чи працюватимуть вони проти самих себе? Чи зацікавлені вони в продовженні конфлікту? 25. ТЕОРІЯ НАСИЛЬСТВА: ТРИКУТНИК "ДІАГНОЗ-ПРОГНОЗ-ТЕРАПІЯ" (якщо Вам не подобаються медичні терміни, використайте "аналіз-передбачення-засоби") Ось вам ще одна тріада слів та літер (ДПТ), які допоможуть краще запам'ятати концепції, які завжди слід розглядати разом. Діагноз насильства відсилає нас у минуле, оскільки там можна виявити дані, необхідні для дескриптивного (описового) аналізу. Прогноз також є дескриптивним, але стосовно майбутнього насильства. Терапія теж стосується майбутнього, але вона є прескриптивною, тобто прописує робити саме це, а не те. Втім, схоже, що ми забули про ще один метод -- терапію минулого. [1] Починати треба з такого питання: "Коли саме сталося щось не те? Що можна було зробити в тій критичній ситуації?" Варто було б дослідити минуле з прескриптивної точки зору як "історію в умовному способі", перемогти історію, не дозволивши їй панувати над собою. [2] Після цього можна було б зробити певні прогнози: "Що, на вашу думку, станеться з огляду на сьогоднішню ситуацію?" [3] Далі можна поставити діагноз: "Чому це так?" [4] І останнє: "гаразд, як нам вийти з цієї ситуації?" Пояснення. Відразу братися за діагноз чи терапію не варто. Часто це не приносить позитивних результатів. Сторони, як правило, міцно тримаються свого трактування подій. Спростувати їхні аргументи можна завдяки терапії минулого та через прогноз. Дуже важливо уважно вислухати учасників і учасниць конфлікту. Проблеми. Не треба поспішати і намагатись зробити все з наскоку. Ми перебуваємо біля самого кореня всього процесу діалогу. Треба діяти надзвичайно обережно і уважно, поєднуючи цю методику (в разі необхідності) з іншими питаннями порядку денного процесу діалогу. 25. Теорія насильства: трикутник "діагноз-прогноз-терапія" Пропонуємо чотири типи розмови з приводу конфлікту:
Послідовність [A]-[B]-[C] виглядає спокусливо логічною. Але будьте обережними. Діагноз має включати аналіз процесу формування конфлікту, тобто визначення сторін, які мають свої інтереси в конфлікті, та їхніх цілей. Прогнозування та терапія великою мірою залежать від діагнозу, а отже, консенсус у цьому складному питанні є малоймовірним. Краще його обійти і проаналізувати конкретні випадки та події з минулого ("коли щось почало діятися не так?"). Консенсус щодо оцінки минулого спостерігається значно частіше, що й може служити відправною точкою. Наступне запитання ("Що можна було зробити в той критичний момент минулого?") допомагає позбавитися переконання, що сталося щось неминуче. В той момент можна було щось робити, а отже, щось можна зробити і змінити в майбутньому. Ви повинні скорити події, а не навпаки. Тому ми рекомендуємо послідовність заходів [D]-[B]-[A]-[C]. Можливо, навіть варто двічі повторити послідовність [D]-[B]-[A], проаналізувавши минуле і майбутнє, а вже потім переходити до терапії. Це досягається в процесі діалогу між внутрішньою стороною і зовнішньою, а не пропонується внутрішнім сторонам як fait accompli (доконаний факт). Вправа: опираючись на цю таблицю, спробуйте розробити інші схеми; обгрунтуйте їх. 26. ПРАКТИКА НАСИЛЬСТВА: ДІАГНОЗ; КОРЕНІ ПРЯМОГО НАСИЛЬСТВА Тепер ми приступаємо до більш детального розгляду практики та контр-практики насильства. Читач та читачка помітить, що цей посібник скомпонований по схемі спіралі, що ми знову повертаємося до тих же точок, але вже "на вищому рівні", маючи перевагу у формі ширших горизонтів. Насильство породжується небезпечною сумішшю таких компонентів: загальні, тривалі [а] ПОГАНІ СТРУКТУРИ [b] ПОГАНІ КУЛЬТУРИ (несприятливі-?) специфічні, [с] ПОГАНІ УЧАСНИКИ Й УЧАСНИЦІ [d] ПОГАНІ КОНФЛІКТИ тимчасові Демократичні структури та культури, що обстоюють дотримання прав людини, можуть бути джерелом насильства, оскільки представники й представниці незахідних культур можуть почуватися в них незатишно, але вони можуть багато в чому допомогти. Авторитарні режими -- не всі з них є диктатурами; сюди можна віднести і демократії, демократизм яких вичерпується днями виборів -- користуються методом затримання поганих учасниць і учасників ще до насильства, на Фазі І. Вони діють превентивно, профілактично, при цьому не торкаючись інших факторів. Досвід показує, що цей метод є неефективним, він лише відтягує вибух насильства. Погані умови породжують нових "поганих учасників і учасниць". На жаль, по суті те саме відбувається і на Фазі ІІІ, після насильства. Погані учасниці й учасники затримуються, віддаються під суд, караються. Але знову ж таки нічого або майже нічого не робиться, щоб виправити три інші фактори, які знову відтворюють ситуацію насильства. Вправа: В ідеалі необхідно водночас працювати з усіма чотирма названими факторами. Але уявіть, що у вас бракує ресурсів, і ви мусите зосередитись на одному з них. З чого ви в такому разі почнете? Чому саме? 26. Практика насильства: діагноз, корені прямого насильства Тепер ми приступаємо до більш детального розгляду практики та контр-практики насильства. Читач та читачка помітить, що цей посібник скомпонований по схемі спіралі, що ми знову повертаємося до тих же точок, але вже "на вищому рівні", маючи перевагу у формі ширших горизонтів. Насильство породжується небезпечною сумішшю таких компонентів: загальні, тривалі [а] ПОГАНІ СТРУКТУРИ [b] ПОГАНІ КУЛЬТУРИ (несприятливі-?) специфічні, [с] ПОГАНІ УЧАСНИКИ Й УЧАСНИЦІ [d] ПОГАНІ КОНФЛІКТИ тимчасові Демократичні структури та культури, що обстоюють дотримання прав людини, можуть бути джерелом насильства, оскільки представники й представниці незахідних культур можуть почуватися в них незатишно, але вони можуть багато в чому допомогти. Авторитарні режими -- не всі з них є диктатурами; сюди можна віднести і демократії, демократизм яких вичерпується днями виборів -- користуються методом затримання поганих учасниць та учасників ще до насильства, на Фазі І. Вони діють превентивно, профілактично, при цьому не торкаючись інших факторів. Досвід показує, що цей метод є неефективним, він лише відтягує вибух насильства. Погані умови породжують нових "поганих учасниць та учасників". На жаль, по суті те саме відбувається і на Фазі ІІІ, після насильства. Погані учасники та учасниці затримуються, віддаються під суд, караються. Але знову ж таки нічого або майже нічого не робиться, щоб виправити три інші фактори, які знову відтворюють ситуацію насильства. Вправа: В ідеалі необхідно водночас працювати з усіма чотирма названими факторами. Але уявіть, що у вас бракує ресурсів, і ви мусите зосередитись на одному з них. З чого ви в такому разі почнете? Чому саме? 27. ПРАКТИКА НАСИЛЬСТВА: ДІАГНОЗ, ПОГАНІ УЧАСНИКИ ТА УЧАСНИЦІ, ГОЛОВОРІЗИ, ЗАБІЯКИ Загалом усіх учасниць та учасників конфліктів можна поділити на індивідуальних та колективних. Колективні учасники та учасниці поділяються на територіальні громади та держави з урядами, що діють від їхнього імені, нетериторіальні та неурядові організації, НУО, та національні та транснаціональні корпорації. Уряди, подібно до каст воїнів ранніх суспільних формацій, мають монополію на застосування зброї. Як і воїни вони дуже легко ображаються і не сприймають конфлікти як щось таке, що має бути трансформоване мирним шляхом. Навпаки, вони трактують їх як засіб здобуття слави та почестей і утвердження власного статусу. Отже, держави, групи, що прагнуть заволодіти державами, та, до певної міри, раси та класи можуть бути носіями насильства. Статі та покоління, зазвичай, є менш імовірними учасницями та учасниками, оскільки вони потрібні одне одному. Учасників та учасниць можна оцінювати за їхніми намірами (насильницькими-ненасильницькими), можливостями (сильні-слабкі) та способом дії (активним-пасивним). Завдання працівників та працівниць з розв'язання конфліктів є цілком протилежним завданню журналістки чи журналіста. Вони мають концентруватися не на "тарзанах-рембо", а на тих, хто уникає насильницьких засобів, зміцнюючи пасивних та слабших. Часто це означає наділення можливостями жінок, дітей та старших поколінь, зміцнення їхніх позицій щодо агресивної меншини, викриття видимих та невидимих наслідків насильства, пошук та оприлюднення альтернатив. Пояснення: навіть структурному та культурному аналізу потрібні конкретні Учасники й учасниці; мають бути визначені їхні завдання щодо трансформації конфлікту та подолання насильства. Проблеми: Можливо, це й непогана тактика: не витрачати багато часу на "тарзанів-рембо". Але врахуйте, що дехто з них може хотіти звільнитись від такої ролі; інші ж, якщо ви назвете їх "екстремістами" чи “екстремістками” і усунете від мирного процесу (Ізраїль/Палестина), можуть стати ще більш невиправними і неконтрольованими. Це також стосується і "поміркованих", які, приміром, вже довгий час є проблемою для Північної Ірландії. жүктеу/скачать 2,2 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|