Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів

2.
Прогресуюча стенокардія (поява стенокардії спокою, нічних 
ангінозних нападів у хворого зі стенокардією напруження, 
підвищення ФК стенокардії, прогресуюче зниження толерантності 
до фізичного навантаження, транзиторні зміни на 
ЕКГ
спокою). 
3.
Рання постінфарктна стенокардія (від 72 годин до 28 діб). 
На 
ЕКГ
спостерігається депресія сегмента ST більше 1мм 
горизонтального та косонизхідного типу, згладжений або від’ємний, 
рівносторонній, гострий (коронарний) зубець Т. Така від’ємна динаміка 
ЕКГ
характерна для більшості хворих на НС, вона звичайно зберігається 
протягом декількох днів. Проте відсутність від’ємної динаміки 
ЕКГ
не 
виключає НС. 
Холтерівське моніторування 
дозволяє виявити: ішемічні зміни під 
час нападів стенокардії, частоту і тривалість епізодів больової та 
безбольової ішемії, минущі порушення ритму і провідності. Чим більша 
частота епізодів больової та безбольової ішемії, тим вище ризик розвитку 
ІМ та раптової смерті. Особливо неблагоприємна ознака у хворих на НС – 
наявність безбольової ішемії міокарда.
Стрес – тести (з фізичним навантаженням або фармакологічні) 
проводяться перед випискою із стаціонара у хворих НС з низьким 
ризиком ІМ та раптової смерті. 
Лабораторні 
дослідження. 
Активність 
кардіоспецифічних 
ферментів
, як правило, в нормі. Незначне підвищення рівня 
тропонінів
спостерігається у хворих НС з високим ризиком ІМ і раптової смерті. 
Порушення вуглеводного та інсулінового обміну
суттєво підвищують 
ризик виникнення ІМ та раптової смерті. У значної частини хворих на НС 
виявляється 
гіперліпідемія
. У хворих НС мають місце 
порушення в 
системі гемостазу (ознаки гіперкоагуляції). 
ЕхоКГ - дослідження
дозволяє виявити: зниження ФВ (нерідко 
менше 40%), локальну гіпокінезію ЛШ, яка зберігається від одного до 
кількох днів після купірування больового нападу. 
Коронароангіографія 
у хворих на НС дозволяє уточнити 
локалізацію, протяжність та характер ураження коронарного русла, 
оцінити колатеральний кровообіг. Ці дані необхідні для вирішення 
питання 
про 
доцільність 
проведення 
черезшкірної 
коронарної 
ангіопластики. У більшості хворих знаходять гемодинамічно значиме 
звуження (більше 75%) 1-3 КА. Частіше уражається ПМШГ. Звуження 
просвіту КА нерідко має нерівну зазублену кромку, що відбиває наявність 
розривів та виразок на поверхні атероматозної бляшки, а також 

формування пристінкового тромбу (ускладнена бляшка). Особливо 
неблагоприємне прогностичне значення мають наступні ознаки: 

ураження стовбура ЛКА; 

трьохсудинне ураження КА (ПМШГ, ПКА, ЗГ); 

критичне звуження просвіту КА більше 80-90%; 

наявність тромбу в КА; 

слабкий розвиток колатерального кровообігу. 
Відсутність у хворих з типовою клінічною картиною НС 
гемодинамічно значущого звуження проксимальної КА не виключає ІХС 
та НС. Необхідно проведення додаткових тестів з метою виявлення 
підвищеної спастичної активності коронарних судин або ураження 
дрібних коронарних судин: преартеріол та артеріол (коронарний Х-
синдром). 

жүктеу/скачать 1,22 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: