Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів
жүктеу/скачать 1,22 Mb. Pdf көрінісі
|
Синдроми в кардіології
| Клімактерична кардіоміопатія
Патологічний клімакс супроводжується рядом тяжких симптомів. Вазомоторний синдром проявляється приливами (відчуттям жару у верхній половині грудної клітки, обличчі, шиї, почервонінням, пітливістю), парестезіями, онімінням, головокружінням. Виникають нервово-психічні розлади: підвищена подразливість або пригнічений стан, емоційна лабільність, плаксивість, безсоння, погіршення пам’яті, мінливість настрою, різні страхи. Вегетативні кризи супроводжуються похолоданням кінцівок, ознобом, тремтінням м’язів тулуба та кінцівок, болями в області серця, підвищенням АТ, серцебиттям, різкою слабкістю, блідістю шкірних покровів. У чоловіків спостерігаються зміни сечостатевої системи: зниження лібідо та угасання потенції, що протікають на фоні вегетативних порушень, порушення сечовипускання (тупі болі в області сечового міхура, утруднення початку сечовипускання). Ці симптоми пов’язують переважно із слабкістю сечового міхура внаслідок зменшення його тонуса та змін функціонально-морфологічного стану передміхурової залози. Хворі на клімактеричну кардіоміопатію пред’являють три найбільш постійні скарги: болі в області серця, задишка, серцебиття. Характерна поява кардіальних скарг одночасно з проявами патологічного клімаксу. Болі в області серця різноманітні по характеру (давлячі, стискаючі, тупі, гострі, колючі) та інтенсивності (від відчуття дискомфорту в грудній клітині до дуже інтенсивних). Біль по локалізації та іррадіації може бути схожа на стенокардію, але, як правило, не пов’язана з фізичним навантаженням і не проходить після прийому нітрогліцерину. Хворі нерідко пояснюють появу болі психоемоційним напруженням. Правда іноді біль може посилюватись при фізичних навантаженнях. Тривалість болю також різна, болі можуть бути більш тривалі та нападоподібні (1-5 хвилин). Больовий напад може супроводжуватись вегетативною реакцією: почервонінням або блідістю шкіри, пітливістю, парестезіями, серцебиттям, порушенням ритму дихання, головокружінням, поліурією. При постановці діагнозу враховують вік (45-55 років у жінок, 45-60 років у чоловіків), клініку, лабораторні показники (високий вміст гонадотропних гормонів, низький рівень естрогенів в крові у жінок, зниження рівня тестостерону в крові, зниження 17-КС та тестостерону в сечі у чоловіків). На ЕКГ у хворих на клімактеричну кардіоміопатію виявляють: зміни процесів реполяризації (депресія сегменту SТ, зниження амплітуди зубця Т, ізоелектричний або частіше від’ємний зубець Т). такі зміни можуть нагадувати ішемічні зміни у хворих на ІХС. Фармакологічні проби з β-адреноблокаторами та солями калію позитивні. На ЕКГ реєструється екстрасистолія. Часто відсутність зв’язку між динамікою ЕКГ та клінічною картиною захворювання. При клімактеричному неврозі існує підвищена схильність до гіпертонічної хвороби, ІХС (гострих і хронічних форм). Тому при проведенні диференціальної діагностики перш за все необхідно підтвердити або спростувати діагноз ІХС. Особливе значення має аналіз анамнестичних даних: при ІХС частіше клінічні прояви захворювання передують симптомам клімакса, а при клімактеричній кардіоміопатії кардіальні симптоми виникають на фоні клінічних проявів клімактеричного неврозу. Інструментальні методи дозволяють уточнити діагноз. жүктеу/скачать 1,22 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|