Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів
жүктеу/скачать 1,22 Mb. Pdf көрінісі
|
Синдроми в кардіології
|
Пролáпс мітрального клапана Основні ознаки шуму в серці при недостатності мітрального клапана: Епіцентр: над точкою верхівкового імпульсу Характер: дмухаючий голосистолічний шум у формі плато (типовий варіант), який може бути грубим (3-6 ступеня) Проведення: проводиться у ліву пахвову ямку та міжлопатковий простір Реакція на проби: шум посилюється при пробах з ізометричним навантаженням (стискування кистей в кулаки) Асоційовані ознаки: тахікардія, зміщення верхівкового поштовху вліво у вниз, ослаблення І тону, акцент ІІ тону над легеневою артерією, ІІІ тон серця. Пролáпс мітрального клапана (ПМК, хвороба Барлоу) – провідна причина первинної НМК у розвинених країнах, котра давно витіснила з першого місця ревматизм як причину НМК. Подібно до НМК, ПМК може бути первинним (ідіопатичним) та вторинним (при інфекційному ендокардиті, ІХС, ревматизмі, синдромі Марфана). Зміст захворювання полягає у тому, що стулки та хордальний апарат мітрального клапана стають надто довгими та стовщеними, що веде до прогинання, провисання чи випадіння (пролабування) однієї або обох стулок мітрального клапана під час систоли у порожнину лівого передсердя. Пролабування стулок може супроводжуватися мітральною регургітацією різного ступеня важкості. Стовщення стулок та хордального апарату зумовлене нагромадженням у інтерстиції мукоїдної (слизеподібної) речовини, котра нагадує міксоматозний набряк при гіпотиреозі. Крайня виразність цього патологічного процесу позначається терміном «міксоматозна дегенерація мітрального клапана». Пацієнти з ПМК, стовщенням стулок мітрального клапана та значущою регургітацією мають підвищений ризик раптової аритмічної смерті, інфекційного ендокардиту, тромбоемболій та потреби у протезуванні мітрального клапана. Типовими скаргами хворих на ПМК є задишка, знижена толерантність до фізичних навантажень, болі в грудях та порушення ритму. Задишка нерідко є суто суб’єктивною і не супроводжується жодними іншими симптомами недостатності кровообігу. Болі в грудях мають атиповий характер (у ділянці верхівки серця, колючі, ріжучі, ниючі, тривалі, не пов’язані з фізичним навантаженням, не реагують на антиангінальні засоби), хоча інколи можуть нагадувати стенокардію. Характерними порушеннями ритму при ПМК є надшлуночкова та шлуночкова екстрасистолія, епізоди нестійкої або стійкої тахіаритмії. Хворим на ідіопатичний ПМК притаманні інші ознаки «синдрому слабкості сполучної тканини» – кили черевної стінки та стравохідного отвору діафрагми, вісцероптоз, варикозне розширення вен тощо. Частими знахідками є астенічна худорлява тілобудова, кіфосколіоз та лійковидна деформація грудної клітки (pectus excavatum). Пролáпс мітрального клапана, який супроводжується мітральною регургітацією, дає пізній систолічний шум, котрий виникає після характерного додаткового високочастотного тону-клацання (кліку). Виразність клацання та шуму істотно варіюють від одного обстеження до іншого, що залежить від інотропного статусу та розмірів лівого шлуночка. При пролáпсі мітрального клапана дуже характерними є зміни клацання та шуму, залежно від положення тіла: після вставання клацання зміщується ближче до І тону, а шум стає гучнішим, після присідання навпочіпки інтервал між І тоном та систолічним кліком збільшується, а шум слабшає. Це пов’язано з тим, що під час переходу у вертикальне положення відбувається венозне депонування крові та зменшення венозного звороту до серця, відтак об’єми камер серця зменшуються, поріг пролабування знижується і клацання та шум стають раннями та гучнішими. Під час присідання навпочіпки відбувається зростання венозного звороту до серця (збільшення переднавантаження), а перетискання артерій при згинанні у кульшових та колінних суглобах додатково збільшує ще й післянавантаження. Така гемодинамічна ситуація веде до збільшення об’ємів камер серця, зростання порогу пролабування, більш пізньої появи та ослаблення клацання та шуму. ЕКГ у пацієнтів з ПМК може бути нормальною. При гемодинамічно значущій мітральній регургітації виникають зміни на ЕКГ (див. вище). Основним дослідженням, що верифікує діагноз ПМК, є ехокардіографія. Пролабування стулок виглядає як систолічне зміщення частини або цілої стулки чи стулок дистальніше площини мітрального кільця. Його можна виявити під час дослідження у М- та В-режимі. Строгі діагностичні критерії ПМК вимагають наявності пролабування щонайменше на 2 мм, яке зареєстроване з кількох ехокардіографічних доступів. жүктеу/скачать 1,22 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|