Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів

В основі розвитку синкопального стану (незалежно від причини, що 
його викликала) є гостра транзиторна недостатність мозкового кровообігу 
із редукцією кровотоку в активізуючій ретикулярній фармації, що 
розташована у стволі головного мозку. Метаболічні процеси в головному 
мозку залежать виключно від церебрального кровотоку вже через 10с. 
веде до порушення свідомості.
Існує багато причин синкопальних станів, які відрізняються 
своєрідністю механізмів порушення мозкового кровотоку. Згідно з 
рекомендаціями Європейського товариства кардіологів (2004) виділяють 
декілька варіантів синкопе.
Основні причини і механізми синкопальних станів 

Нейрорефлекторні синкопе 

Вазовагальні синкопе 

Синкопе, що пов’язані з гіперчутливістю каротидного синуса 

Ситуаційні синкопе 

Глосо-фарингеальна невралгія 

Ортостатична гіпотензія 

Автономна недостатність при первинних або вторинних 
захворюваннях периферичної нервової системи (нейропатіях). 

Медикаментозні або алкоголь-індуковані синкопе. 

Масивні кровотечі. 

Геморагії. 

Діарея. 

Хвороба Аддісона. 

Серцеві аритмії 

Синусова брадикардія. 

Дисфункція синусового вузла (включаючи синдром брадикардії-
тахікардії). 

Порушення а-в провідності (напади Морган’ї-Адамса-Стокса). 

Пароксизмальна суправентрикулярна або шлуночкова тахікардія, 
в тому числі і піруетна. 

Спадкові синдроми (синдром подовженого інтервалу QT, синдром 
Бругада тощо). 

Несправна робота кардіостимулятора. 

Брадикардія, що індукована лікарськими препаратами. 

Органічні захворювання серця та/або легень 

Стенози клапанних отворів. 

Гострий інфаркт міокарда або ішемія серцевого м’язу. 


Обструктивна кардіоміопатія. 

Міксома пердсердь. 

Розшаровуюча аневризма аорти. 

Захворювання перикарду (тампонада серця). 

ТЕЛА / легенева артеріальна гіпертензія. 

Дисфункція клапанного протезу. 
В той же час відомі інші класифікації. 
Причини синкопальних станів (Федосєєв Г.Б., 1996) 
1.
 
Минучі порушення мозкового кровообігу. 
1.1.
Вазодепресорна непритомність. 
1.2.
Ортостатичний синдром. 
1.3.
Ятрогенна ортостатична гіпотонія. 
1.4.
Вогнищева ішемія мозку. 
1.5.
Синдром Меньєра. 
1.6.
Синдром Шая-Дрейджера. 
2. 
Порушення функції серцево-судинної системи.
2.1. Аритмії серця. 
2.2. Гострий інфаркт міокарда. 
2.3. Вади серця (аортальний стеноз клапанний та підклапанний).
2.4. Синдром каротидного синуса. 
2.5. Шийна дископатія. 
2.6. Пролабування мітрального клапану. 
2.7. Кулеподібний тромб в лівому передсерді. 
2.8. Міксома лівого передсердя. 
2.9. Синдром підключичного обкрадання. 
2.10. Розшаровуюча аневризма дуги аорти. 
2.11. Легенева гіпертензія. 
2.12. Варикозне розширення вен. 
2.13. Вагітність. 
2.14. Плеврогенна непритомність. 
3
. Анемія. 
3.1. Гостра крововтрата. 
3.2. Хронічна анемія. 
4. 
Первинні хвороби нервової системи.
4.1.Епілепсія. 
4.2. Нарколепсія. 
4.3. Істерія. 
4.4. Струс і контузія мозку. 
4.5. Пухлина мозку. 

5. 
Порушення обміну речовин та газообміну.
5.1. Гіпоглікемія. 
5.2. Гіпервентиляція. 
5.3. Абстиненція. 
Клінічна картина синкопальних станів, що виникають за різних 
причин, схожа. Проте, в деяких випадках спостерігаються індивідуальні 
особливості синкопе, і детальний їх аналіз має значення для уточнення 
причин синкопального стану.
У 
перебігу 
синкопального 
стану 
виділяють 
три 
періоди: 
передсинкопальний стан, сутосинкопальний стан та постсинкопальний 
стан.
В більшості випадків розвитку синкопального стану передує 
предсинокопальний стан, або ліпотімія, рідше – непритомність 
розвивається раптово. 
У передсинкопальному періоді раптово з’являються слабкість, 
запаморочення, шум та дзвін у вухах, потемніння в очах, нудота, відчуття
тривоги, оніміння губ, язика, відчуття, що земля пливе з-під ніг, холодний 
піт, серцебиття. Передсинкопальний стан триває від декількох секунд до 
1-2 хвилин і змінюється синкопальним станом. 
Синкопальний стан характеризується втратою свідомості (від 6 до 
60с. до кількох хвилин). Спостерігається блідість, зниження м’язового 
тонусу, холодний піт, можуть бути клопічні посіпування обличчя та 
тулуба, зіниці широкі, слабо реагують на світло. АТ низький, пульс 
лабільний, слабого наповнення, іноді аритмічний. При глибокому 
синкопе можливі мимовільні сечовипускання та дефекація. 
Постсинкопальний період триває декілька секунд, хворий приходить 
до тями, одразу ж починає орієнтуватись у навколишній обстановці, 
добре пам’ятає обставини, що передували непритомності. Деякий час 
зберігається загальна слабкість, іноді – запаморочення, блідість, 
пітливість, низький АТ. 

жүктеу/скачать 1,22 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: