Скарги та дані об’єктивного обстеження обумовлені порушеннями
ритму і провідності та/або СН.
На
ЕКГ
у більшості хворих на міокардит (80-100%) визначають
неспецифічні зміни: різні зміни процесу реполяризації шлуночків.
Відмічається динамічність (мінливість) цих змін, які майже повністю
зникають після одужання. Тому особливе значення має динамічне
спостереження за
ЕКГ. Фармакологічні тести (калієва проба, проба з β-
адреноблокаторами)
від’ємні. Нерідко мають місце порушення ритму і
провідності. Може виявлятись низький вольтаж зубців R, рідше –
інфарктоподібні зміни (патологічний зубець Q).
Дані
ЕхоКГ
залежно від важкості міокардиту можуть бути
нормальними або указувати на збільшення порожнини ЛШ (або обох
шлуночків), збільшення розміру ЛП, зменшення ФВ, дифузні або
локальні порушення скоротливості ЛШ, дисфункцію клапанного апарату,
гіпертрофію ЛШ, наявність внутрішньосерцевих тромбів.
Може спостерігатись збільшення
активності ферментів: ЛДГ
та її
фракцій
ЛДГ
1
та
ЛДГ
2
(ЛДГ
1
ЛДГ
2
), КФК
та
МВ КФК, АсАТ;
збільшення
тропініну І.
Може спостерігатися збільшення
ШОЕ, лейкоцитоз, зсув
формули вліво,
збільшення
С-реактивного протеїну, фібриногену.
Остаточний та достовірний діагноз міокардиту може бути встановлений
тільки за результатами
ендоміокардіальної біопсії.
Достарыңызбен бөлісу: