периферичних артерій, ксантоми, ксантелазми, старечу корнеальну дугу,
зовнішні ознаки передчасного старіння.
На
ЕКГ
можуть бути вогнищево-рубцеві зміни після перенесеного
ІМ, ішемічні зміни (депресія сегмента ST горизонтального типу,
від’ємний коронарний зубець Т), різні порушення ритму та провідності,
інші неспецифічні зміни.
ЕКГ
може бути нерідко в нормі. Проте під час
больового нападу можуть з’являтись ішемічні зміни на
ЕКГ
.
Функціональні
проби
позитивні
(
велоергометрія,
ЧСЕКС,
фармакологіяна проба з дипірідамолом). Проба з ергометрином
використовується для підтвердження вазоспастичної стенокардії.
Добове
моніторування по Холтеру
виявляє тимчасову минущу ішемію міокарда.
ЕхоКГ
виявляє у хворих на ІХС: порушення локальної
скоротливості ЛШ (зони гіпо-, дис-, акінезії), постінфарктний
кардіосклероз, аневризму ЛШ, наявність внутрішньосерцевого тромбу,
гіпертрофію ЛШ, дисфункцію клапанного апарату (пролапс МК, відрив
хорд і папілярних м’язів тощо), наявність систолічної та діастолічної
дисфункції ЛШ, ознаки застою у венах великого кола кровообігу, ознаки
легеневої гіпертензії, зміни деяких параметрів (розмір камер серця тощо).
У хворих на ІХС виявляється позитивний результат
стрес-
ехокардіографії (фізичне навантаження на велоергометрі, ЧСЕКС,
фармакологічне навантаження: добутамін, дипірідамол).
Сцинтіграфія міокарду з
201
Те (таллієм)
використовується для
виявлення локальних порушень коронарного кровоточу. Рівень екстракції
цієї речовини у басейні стенозованої КА помітно знижується.
Коронарографія
– «золотий стандарт» в діагностиці ІХС. Метод
дозволяє визначити характер, локалізацію, ступінь атеросклеротичного
звуження КА, протяжність патологічного процесу, стан колатерального
кровообігу, виявити деякі вроджені вади розвитку вінцевих судин.
Біохімічне дослідження крові
виявляє
порушення ліпідного обміну
(гіперхолестеринемію, гіпертригліцеридемію тощо).
Достарыңызбен бөлісу: