від початку захворювання. Серед ферментів найбільш інформативна
МВ
КФК
. Відсутність гіперферментемії не виключає ІМ.
Для
ЕКГ
характерна певна динаміка в часі.
В найгострішій стадії (до 2 годин від початку ІМ) спочатку
реєструється депресія сегменту ST та високий, гострий (коронарний)
зубець Т, потім – зміщення сегменту ST вище ізолінії,
перехід його в
позитивний зубець Т з утворенням монофазної кривої.
В гострій стадії формується патологічний зубець Q або QS,
знижується амплітуда зубця R, зберігається монофазна крива.
В підгострій стадії реєструється патологічний зубець Q або QS,
елевація сегмента ST, від’ємний коронарний зубець Т.
ЕхоКГ
при гострому ІМ дозволяє виявити: локальні порушення
скоротливості ЛШ, ознаки аневризми ЛШ, систолічну і діастолічну
дисфункцію ЛШ, ознаки ремоделювання ЛШ, дисфункцію клапанного
апарату, дефект МШП, ознаки легеневої гіпертензії, зміни перикарду та
наявність рідини в перикарді, наявність внутрішньосерцевих тромбів.
Постінфарктний синдром Дресслера
– аутоімунне ураження
перикарду, плеври та легень, яке виникає на 2-6 тижні від початку ІМ.
Перебіг перикардиту неважкий. Болі в серці тупі, тривалі, не купіруються
прийомом нітрогліцерину. Хворі відмічають слабкість, субфебрильну
температуру.
На
ЕКГ
зміни мало виражені.
ЕхоКГ
виявляє: ущільнення листків перикарду, їх незначну
сепарацію.
Плеврит може бути як однобічний, так і двобічний. Болі в грудній
клітці посилюються при диханні. Вислуховується шум тертя плеври. При
перкусії: незначне
притуплення перкуторного звуку, при аускультації:
ослаблене дихання на стороні ураження.
Рентгенологічне дослідження
підтверджує діагноз.
Пневмоніт спостерігається рідше. Проявляється наростаючою
задишкою. При перкусії може бути притуплення перкуторного звуку, при
аускультації – крепітація, дрібнопухирцеві вологі хрипи.
Рентгенологічне дослідження
підтверджує діагноз.
Іноді спостерігається артрит.
В
загальному аналізі крові
спостерігається
збільшення ШОЕ,
еозинофілія
.
Відмічається швидкий позитивний ефект при призначенні
глюкокортикоїдів.