Алкогольна кардіоміопатія
Алкогольна кардіоміопатія – це ураження серця, що розвивається
при зловживанні алкоголем та обумовлено прямою токсичною дією
алкоголю на міокард. Хворіють частіше чоловіки у віці від 30 до 55 років,
які зловживають міцними спиртними напоями, пивом або вином понад 10
років.
Об’єктивно виявляють характерні ознаки, що вказують на тривале
зловживання алкоголем: одутлуватість, синюшність обличчя, багрово-
ціанотичне забарвлення носа через виражене розширення капілярів,
тремор рук, пітливість, контрактура Дюпюїтрена, гінекомастія, ін’єкція
судин склер, субіктеричність склер, похолодання кінцівок, значний
дефіцит маси тіла або, навпаки, ожиріння.
Хворі на хронічний алкоголізм нерідко страждають хронічним
гастродуоденітом, виразковою хворобою шлунку та дванадцятипалої
кишки, хронічним гепатитом, цирозом печінки, хронічним панкреатитом,
хронічним
пієлонефритом,
хронічним
обструктивним
бронхітом
(алкоголіки, як правило, ще і злісні курці), залізодефіцитною анемією,
мегалобластною
анемією,
енцефалопатією,
периферичною
полінейропатією.
Виділяють три клінічні форми алкогольної кардіоміопатії:
класичну (застійну), псевдо ішемічну, аритмічну (Є.М. Тарєєв, О.С.
Мухін, 1978р.).
Основними клінічним проявом класичної форми є серцева
недостатність.
Для псевдоішемічної форми характерні болі в області серця та
зміни на ЕКГ, що нагадують зміни при ІХС.
В клініці аритмічної форми домінують різні порушення ритму та
провідності серця.
Болі при алкогольній кардіоміопатії локалізуються в області
верхівки серця, лівого соска, рідше – всієї прекардіальної області, але
можлива загрудинна локалізація. Біль частіше ниючий, але може бути
колючий, пекучий, звичайно постійний. Як правило, біль немає
нападоподібного характеру, не пов'язаний з фізичним навантаженням і не
проходить після прийому нітрогліцерину, з’являється на наступний день
після алкогольного ексцесу або на виході із запою після декількох днів
зловживання алкоголем. Після припинення вживання алкоголю біль в
області серця поступово зникає, при відновленні прийому алкоголю
з’являється знову. Болі часто супроводжують вегетативні розлади
(серцебиття, відчуття нестачі повітря, похолодання кінцівок).
Інші скарги та об’єктивні дані обумовлені порушеннями ритму і
провідності, СН. Порушення серцевого ритму можуть бути самим
першим та нерідко єдиним проявом алкогольної кардіоміопатії.
Пароксизми миготливої аритмії або напади пароксизмальної тахікардії
часто виникають після алкогольного ексцеса (синдром «недільного» або
«святкового» серця). Пароксизми супроводжуються яскраво вираженою
вегетативною симптоматикою. Існує пряма залежність між дозою
алкоголю та важкістю аритмії. При припиненні вживання алкоголю може
зникнути аритмія.
Хворі на алкогольну кардіоміопатію з застійною СН звичайно
мають алкогольний цироз печінки та АГ. Припинення прийому алкоголю
веде до позитивної динаміки клінічних проявів СН. Навпаки, відновлення
прийому алкоголю швидко посилює прояви СН.
Лабораторні
ознаки
хронічної
алкогольної
інтоксикації:
підвищення вмісту в крові
гамма-глютаміл-транспептидази
та
безвуглеводного (десіалізованого) трансферину
, збільшення
середнього
об’єму еритроцитів
.
На
ЕКГ
виявляють: зміни процесів реполяризації (депресія
сегменту ST частіше косовисхідна або косонизхідна, рідше –
горизонтального
типу,
зниження
амплітуди
зубця
Т,
його
ізоелектричність або негативізація, гіпертрофія ЛШ. Характерним є поява
вперше або посилення
ЕКГ-змін
після алкогольного ексцесу, позитивна
динаміка
ЕКГ
після припинення прийому алкоголю. На
ЕКГ
можна
зареєструвати: порушення ритму та провідності (синусову тахікардію,
екстрасистолію, миготливу аритмію, а-в блокади, блокади ніжок пучка
Гіса), подовження інтервалу QТ.
При
ЕхоКГ-дослідженні
в ранній стадії захворювання виявляється
лише гіпертрофія ЛШ, а у вираженій стадії – дилатація порожнин серця,
зниження ФВ, мітральна та трикуспідальна регургітація, діастолічна
дисфункція, легенева гіпертензія, наявність внутрішньосерцевих тромбів,
гіпертрофія ЛШ. Припинення прийому алкоголю сприяє позитивній
динаміці показників ЕхоКГ.
Достарыңызбен бөлісу: |