Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів



Pdf көрінісі
бет40/153
Дата21.10.2022
өлшемі1,22 Mb.
#154224
түріНавчальний посібник
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   ...   153
Байланысты:
Синдроми в кардіології

 
 
Пролáпс мітрального клапана 
 
Основні ознаки шуму в серці при 
недостатності мітрального клапана: 
 

Епіцентр: над точкою верхівкового імпульсу

Характер: дмухаючий голосистолічний шум у формі плато (типовий 
варіант), який може бути грубим (3-6 ступеня) 

Проведення: проводиться у ліву пахвову ямку та міжлопатковий 
простір 

Реакція на проби: шум посилюється при пробах з ізометричним 
навантаженням (стискування кистей в кулаки) 

Асоційовані ознаки: тахікардія, зміщення верхівкового поштовху вліво 
у вниз, ослаблення І тону, акцент ІІ тону над легеневою артерією, ІІІ 
тон серця. 


Пролáпс мітрального клапана (ПМК, хвороба Барлоу) – провідна 
причина первинної НМК у розвинених країнах, котра давно витіснила з 
першого місця ревматизм як причину НМК. Подібно до НМК, ПМК може 
бути первинним (ідіопатичним) та вторинним (при інфекційному 
ендокардиті, ІХС, ревматизмі, синдромі Марфана). Зміст захворювання 
полягає у тому, що стулки та хордальний апарат мітрального клапана 
стають надто довгими та стовщеними, що веде до прогинання, 
провисання чи випадіння (пролабування) однієї або обох стулок 
мітрального клапана під час систоли у порожнину лівого передсердя. 
Пролабування стулок може супроводжуватися мітральною регургітацією 
різного ступеня важкості. Стовщення стулок та хордального апарату 
зумовлене нагромадженням у інтерстиції мукоїдної (слизеподібної) 
речовини, котра нагадує міксоматозний набряк при гіпотиреозі. Крайня 
виразність 
цього 
патологічного 
процесу 
позначається 
терміном 
«міксоматозна дегенерація мітрального клапана». Пацієнти з ПМК, 
стовщенням стулок мітрального клапана та значущою регургітацією 
мають підвищений ризик раптової аритмічної смерті, інфекційного 
ендокардиту, тромбоемболій та потреби у протезуванні мітрального 
клапана. 
Типовими скаргами хворих на ПМК є задишка, знижена 
толерантність до фізичних навантажень, болі в грудях та порушення 
ритму. Задишка нерідко є суто суб’єктивною і не супроводжується 
жодними іншими симптомами недостатності кровообігу. Болі в грудях 
мають атиповий характер (у ділянці верхівки серця, колючі, ріжучі, 
ниючі, тривалі, не пов’язані з фізичним навантаженням, не реагують на 
антиангінальні засоби), хоча інколи можуть нагадувати стенокардію. 
Характерними порушеннями ритму при ПМК є надшлуночкова та 
шлуночкова екстрасистолія, епізоди нестійкої або стійкої тахіаритмії. 
Хворим на ідіопатичний ПМК притаманні інші ознаки «синдрому 
слабкості сполучної тканини» – кили черевної стінки та стравохідного 
отвору діафрагми, вісцероптоз, варикозне розширення вен тощо. Частими 
знахідками є астенічна худорлява тілобудова, кіфосколіоз та лійковидна 
деформація грудної клітки (pectus excavatum).
Пролáпс мітрального клапана, який супроводжується мітральною 
регургітацією, дає пізній систолічний шум, котрий виникає після 
характерного додаткового високочастотного тону-клацання (кліку). 
Виразність клацання та шуму істотно варіюють від одного обстеження до 
іншого, що залежить від інотропного статусу та розмірів лівого 
шлуночка.


При пролáпсі мітрального клапана дуже характерними є зміни 
клацання та шуму, залежно від положення тіла: після вставання клацання 
зміщується ближче до І тону, а шум стає гучнішим, після присідання 
навпочіпки інтервал між І тоном та систолічним кліком збільшується, а 
шум слабшає. Це пов’язано з тим, що під час переходу у вертикальне 
положення відбувається венозне депонування крові та зменшення 
венозного звороту до серця, відтак об’єми камер серця зменшуються, 
поріг пролабування знижується і клацання та шум стають раннями та 
гучнішими. Під час присідання навпочіпки відбувається зростання 
венозного звороту до серця (збільшення переднавантаження), а 
перетискання артерій при згинанні у кульшових та колінних суглобах 
додатково збільшує ще й післянавантаження. Така гемодинамічна 
ситуація веде до збільшення об’ємів камер серця, зростання порогу 
пролабування, більш пізньої появи та ослаблення клацання та шуму. 
ЕКГ у пацієнтів з ПМК може бути нормальною. При гемодинамічно 
значущій мітральній регургітації виникають зміни на ЕКГ (див. вище). 
Основним 
дослідженням, 
що 
верифікує 
діагноз 
ПМК, 
є 
ехокардіографія. Пролабування стулок виглядає як систолічне зміщення 
частини або цілої стулки чи стулок дистальніше площини мітрального 
кільця. Його можна виявити під час дослідження у М- та В-режимі. 
Строгі діагностичні критерії ПМК вимагають наявності пролабування 
щонайменше на 2 мм, яке зареєстроване з кількох ехокардіографічних 
доступів.


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   ...   153




©engime.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет