Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів
жүктеу/скачать 1,22 Mb. Pdf көрінісі
|
Синдроми в кардіології
| Дилатаційна кардіоміопатія
ДКМП характеризується дифузним розширенням камер серця, переважно лівого шлуночка в поєднанні з необов’язковим помірним розвитком гіпертрофії міокарда. ДКМП – це одна з найбільш поширених кардіоміопатій. ДКМП можна поділити на дві великі групи: ідіопатичну та специфічні ДКМП. До останніх належить: сімейна (генетична), післяпологова (перипартальна), токсична, алкогольна, ішемічна, клапанна, гіпертензивна, метаболічна, при системних та нейром’язових захворюваннях. В ґенезі ДКМП має значення взаємодія декількох факторів: генетичної схильності до виникнення захворювання, дії екзогенних факторів (вірусна інфекція, алкоголь) та аутоімунні порушення. Сімейна ДКМП зустрічається приблизно в 1/3 випадків захворювання. У 20% хворих ДКМП асоціюється з вірусною інфекцією. Проте в більшості випадків діагностується ідіопатична форма ДКМП, коли взаємодія перерахованих етіологічних факторів стає настільки невизначеною, що виділити один із них в якості основного не представляється можливим. Ідіопатичною ДКМП хворіють переважно чоловіки у віці 30-45 років. У 30% хворих розвитку клінічних проявів захворювання передують ГРВІ, ангіна або пневмонія. Початок захворювання у більшості хворих поступовий, рідше – підгострий. Іноді кардіомегалію знаходять випадково на фоні загального задовільного стану, і тільки значно пізніше розвивається недостатність кровообігу. ДКМП може вперше проявитись епізодами тромбоемболії у різні органи або порушеннями серцевого ритму. Розгорнута клінічна картина захворювання характеризується кардіомегалію, серцевою недостатністю, порушеннями серцевого ритму та тромбоемболіями. Хворі скаржаться на загальну слабкість, задишку, перебої, болі в області серця, болі в області правого підребер’я, набряки нижніх кінцівок. Об’єктивно: задишка, акроціаноз, ортопное, набряки нижніх кінцівок, набухання шийних вен. При перкусії відмічається розширення всіх меж відносної тупості серця. При аускультації: І тон на верхівці ослаблений, ІІІ та ІV тони, протодіастолічний або пресистолічний ритм галопа, систолічний шум над верхівкою та в області мечоподібного відростка, акцент ІІ тону над легеневою артерією. Виявляються порушення ритму (екстрасистолія, миготлива аритмія, пароксизмальна тахікардія). В легенях вислуховуються вологі хрипи та крепітація в нижніх відділах. Визначається збільшення печінки, асцит. Тромбоемболічний синдром ускладнює перебіг захворювання у 35- 40% хворих. Частіше всього розвивається тромбоемболія легеневої артерії (50%), рідше – ниркових артерій (20%), артерії селезінки, артерії нижніх кінцівок та головного мозку. На ЕКГ: ознаки гіпертрофії лівого шлуночка, лівого передсердя, дифузні зміни міокарду (зниження амплітуди зубця Т, його негативність, депресія сегмента ST), екстрасистолія, миготлива аритмія, пароксизмальна тахікардія, блокада лівої ніжки пучка Гіса або її передньої гілки. При ЕхоКГ дослідженні найбільш характерні ознаки ДКМП: дилатація всіх порожнин серця, переважно шлуночків, більше лівого; практично незмінена або незначно збільшена товщина стінок шлуночків; дифузна гіпокінезія міокарда; значне зниження фракції викиду; мітральна та трикуспідальна регургітація; наявність внутрішньосерцевих тромбів. При рентгенологічному дослідженні завжди визначається збільшення розмірів серця. У зв’язку з вираженою міогенною дилатацією обох шлуночків серце набуває кулястої форми. Кардіомегалія характеризується значним збільшенням кардіоторакального індексу (відношення поперечного розміру серця до розміру грудної клітки), який завжди перевищує 0,55 та може досягати 0,6-0,65. Скорочення серця невеликої амплітуди. Виявляються явища венозного застою в легенях. Сцинтіграфія міокарду з радіоактивним талієм 201 Тl виявляє дефекти накопичення ізотопу, які обумовлені множинними вогнищами фіброзу в міокарді при ДКМП. Рентгеноконтрастна вентрикулографія дозволяє виявити дилатацію шлуночків, дифузну гіпокінезію, збільшення КДО, КСО ЛШ та зниження фракції викиду, регургітацію крові через лівий атріовентрикулярний отвір, пристінковий тромб в ЛШ. При дослідженні ендоміокардіальних біоптатів характерна відсутність активної запальної реакції. Відмічаються виражені дистрофічні зміни кардіоміоцитів, явища їх некрозу, інтерстиціальний та замісний склероз. Лабораторні дані. Можливо підвищення в крові КФК та МВ КФК. Дослідження коагулограми у багатьох хворих виявляє підвищення згортаючої активності крові та ознаки ДВЗ синдрома. жүктеу/скачать 1,22 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|