Передсердна екстрасистолія
Основна ознака – передчасний зубець Р, що по формі відрізняється
від
синусового.
Форма
шлуночкового
комплексу
не
змінена.
Компенсаторна пауза, як правило, неповна.
Іноді шлуночкові комплекси змінені у зв’язку з функціональними
порушеннями внутрішлуночкової провідності (частіше по типу блокади
правої ніжки пучка Гіса).
Іноді зустрічаються блоковані передсерді екстрасистоли (зубець Р є,
комплекс QRST відсутній).
Передсердні екстрасистоли у хворих можуть вказувати на зміни
міокарда передсердь. Часті, групові, політопні передсердні екстрасистоли
можна рахувати передвісниками передсердної тахікардії, тріпотіння та
фібриляції передсердь.
А-в екстрасистолія
А-в
екстрасистоли
поділяються
на:
верхньовузлову,
середньовузлову
та
нижньовузлову.
У
верхньовузловій
передує
збудження передсердь, та від’ємні зубці Р виявляються в ІІ, ІІІ, аVF,
відведеннях. Проте подібні по формі екстрасистоли можуть виходити і з
нижніх відділів передсердь. Їх можна називати суправентрикулярними.
Якщо в екстрасистолічних комплексах зубці Р не виявляються
(нашаровуються на QRS), то говорять про а-в екстрасистоли з
одночасним збудженням передсердь і шлуночків (середньо вузлові
екстрасистоли. Якщо зубці Р виявляються після зубців R (на сегменті ST)
екстрасистоли і вони від’ємні у відведеннях ІІ, ІІІ, аVF, то говорять про а-
в екстрасистоли з послідуючим збудженням передсердь (нижньовузлові
екстрасистоли). Компенсаторна пауза після а-в екстрасистол буває як
повною, так і неповною. Це найбільш рідка різновидність екстрасистолії.
Шлуночкова екстрасистолія
Шлуночковою називають екстрасистолу, при якій вогнище
локалізується в розгалуженнях пучка Гіса. На ЕКГ: відсутній зубець Р,
комплекс QRS деформований, поширений (>0,12с), сегмент ST та зубець
Т розташовані дискордантно по відношенню до головного зубця
комплексу QRS. Компенсаторна пауза повна, як правило.
Локалізацію
ектопічного
вогнища
визначають
по
формі
шлуночкового комплексу в різних відведеннях ЕКГ, причому головну
роль грають грудні відведення. В правошлуночкових екстрасистолах
форма шлуночкового комплексу нагадує картину блокади лівої ніжки
пучка Гіса: у відведеннях V
1,2
глибокий та широкий зубець S, зубець r
низької амплітуди або відсутній, у відведеннях V
5,6
зубець R високий,
деформований, зубець q відсутній, процеси реполяризації направлені
дискордантно по відношенню до основного зубця. Лівошлуночкові
екстрасистоли мають форму шлуночкового комплексу, як при блокаді
правої ніжки: у відведеннях V
1,2
М-подібний комплекс (RSR’, Rsr, RSr),
процеси реполяризації направлені дискордантно по відношенню до
основного зубця, у відведеннях V
5,6
глибокий зубець S.
При базальних екстрасистолах комплекси QRS розширені,
направлені вгору в усіх грудних відведеннях. Апікальні (верхівкові)
екстрасистоли характеризуються зубцями S, що переважають в усіх
грудних відведеннях.
В. Lown (1977) класифікував шлуночкову екстрасистолію залежно
від частоти виникнення, вогнищ аритмогенезу і прогнозу щодо
виникнення тахікардії:
І клас – рідкі монотопні, до 5 за 1хв.
або 30 за 1 год.
ІІ клас – часті монотопні, більше ніж 5 за 1хв.
або 30 за 1 год.
ІІІ клас - політопні екстрасистоли
ІVа клас - парні екстрасистоли (два скорочення підряд – дуплети)
ІVв клас - три (і більше) екстрасистоли підряд (короткі
пароксизми)
V клас - «ранні» екстрасистоли (R на Т).
Етіологія.
Приблизно 1/3 суправентрикулярних екстрасистол мають
функціональний характер і спостерігаються у нормальних людей. Вони
виникають при зловживанні міцним чаєю, кавою, алкоголем, курінням.
Частіше всього суправентрикулярні екстрасистоли виникають при
загостренні ревматизму, ІХС, кардіосклерозі атеросклеротичному,
гострому інфаркті міокарду, міокардиті, мі тральному стенозі, серцевій
недостатності, гіпертонічній хворобі, вроджених вадах, хронічному
легеневому серці, феохромоцитомі, гіпертиреозі, клімаксі, гіпокаліємії.
Можуть мати медикаментозне походження, а також виникати при
тонзиліті, хронічному холециститі та хронічних інфекціях.
Шлуночкові екстрасистоли виявляються в 2 рази частіше, ніж
суправентрикулярні. Можуть бути функціонального походження. Їх часто
виявляють при брадикардії. Нерідко виникають при емоційному
напруженні, зловживанні чаєм, алкоголем, кавою, при курінні.
Частіше всього шлуночкові екстрасистоли виникають при ІХС,
кардіосклерозі атеросклеротичному, гострому інфаркті міокарду, АГ,
вадах серця, міокардиті, серцевій недостатності, можуть спостерігатись
при активному ревматизмі, алкогольній кардіоміопатії, тиреотоксикозі,
феохромоцитомі, вагітності (особливо в 2-3 міс.). Із медикаментозних
засобів частіше всього викликають екстрасистолію серцеві глікозиди.
Можлива
поява
екстрасистол
рефлекторного
походження
при
захворюваннях органів черевної порожнини: холециститі, виразковій
хворобі, панкреатиті, килі стравохідного отвору діафрагми тощо;
деформуючому остеохондрозі.
Функціональні екстрасистоли частіше спостерігаються у осіб до 50
років; в основному, поодинокі; викликають неприємні відчуття; зникають
після фізичного навантаження; з’являються в спокою або при емоційному
напруженні; частіше виникають у горизонтальному положенні, зникають
у вертикальному положенні; зменшуються або зникають після прийому
атропіну; можуть супроводжуватись брадикардією; в основному
монотопні; не буває алоритмії, ранніх екстрасистол; при них відсутні інші
зміни ЕКГ; в наступних комплексах нема змін сегменту ST та зубця Т;
ефективно лікуються седативними засобами.
Органічні екстрасистоли частіше виявляються у хворих після 50
років; множинні; не відчуваються хворими; з’являються при фізичному
навантаженні і зникають у спокої; частіше виникають у вертикальному
положенні та проходять в горизонтальному; не зменшуються і не
зникають після прийому атропіна; супроводжуються тахікардією; можуть
бути політопні, алгоритмічні, ранні та групові; можуть бути патологічні
зміни ЕКГ; можливі зміни сегменту ST та зубця Т в наступних
комплексах; лікуються протиаритмічними препаратами.
Достарыңызбен бөлісу: |