Анкетування є методом масового збирання інформації за
допомогою анкет.
Анкета (фр.
enquete – список питань, відповіді на які є матеріалом
для узагальнення) – це стандартизоване інтерв’ю, представлене в
письмовій формі. Анкетний метод має багато спільного з методом бесіди. В
обох випадках ставляться запитання, на які отримуються відповіді. На
відміну від методу бесіди, для анкети не є обов’язковим встановлення
особистого контакту. Запитання протягом анкетування залишаються
незмінними.
На нашу думку, анкети, що використовуються у психології праці,
можна класифікувати за такими ознаками:
інформацією,
що
збирається
під
час
анкетування
(
соціо-психологічні анкети дозволяють зібрати інформацію, що стосується
поведінки людини і групи, особистісних та групових професійних
установок, особливостей групової взаємодії суб’єктів праці);
комплексність анкети (
організаційно-діяльнісні анкети , що
дозволяють зібрати інформацію про професійне середовище, процеси
праці, особливості професійної діяльності);
види запитань, що входять до анкети (
відкриті анкети (містять
питання, що передбачають розгорнуті відповіді),
закриті анкети (використовують запитання, які передбачають однозначні відповіді),
комбіновані анкети (містять відкриті, закриті та альтернативні
запитання)).
Анкетування у психології праці проводиться за певною процедурою:
складання списку осіб, що мають проходити анкетування; складання
графіку анкетування; оповіщення учасників анкетування про мету та
терміни проведення анкетування; етап збору інформації (власне
анкетування); обробка результатів (їх перевірка у разі необхідності).
Надійність даних анкетного опитування перевіряється двома
шляхами: 1) повторним опитуванням тих самих осіб за тією ж процедурою
(так визначається стійкість інформації); 2) контролем даних анкетного
35
опитування іншими методами: опитуванням третіх осіб; спостереженням;
аналізом доступних документів.
Для вивчення поведінки суб’єктів праці в умовах трудової діяльності
у
психології
праці
використовується