Патогенез. Згідно сучасних уявлень ХП є хворобою нейромедіаторного обміну. Специфічною
біохімічною особливістю хвороби є недостатність продукції дофаміну (ДА) в базальних гангліях і
розвиток ДОФА – дефіцитного нейромедіаторного балансу.
Клінічні ознаки ХП з'являються при втраті не менш, як 70% дофаміну в стріатумі. Оскільки
дофамін є гальмівним медіатором нейропередачі в стріатумі, то зниження концентрації дофаміну в
чорній субстанції призводить до порушення функціонування стріатного комплексу. Симптоми
паркінсонізму з'являються внаслідок зменшення гальмівного дофамінового контролю, що
здійснюється нігростріатною системою з одного боку і, як наслідок, гіперактивацією стріатних
холінергічних
нейронів,
з
іншого
боку. Тобто, порушується характерна
для
діяльності екстрапірамідної системи «гальмування гальмування».
Недостатність ДА-трансмісії призводить до підвищення активації ферментів катаболізму
ДАмоноаміноксидази (МАО-В) і катехоламінтранс- ферази (КОМТ) і до змін функціонального
взаємовідношення між дофаміном і збуджуючим медіатором глутаматом. В свою чергу, гіперактивація
глутаматних рецепторів підсилює накопичення кальцію в ДА-нейроні, Тим самим індукуючи
механізми пошкодження і загибелі нігростріарних нейронів. Крім цього активація глутаматних
рецепторів і накопичення Са в нейронах активується No-синтезу. Внаслідок цього виділяється оксид
азоту (No), який виконує роль посередника нейротоксичної дії глутамату. Цитотоксична дія оксиду
азоту підтримується і виділенням вільних радикалів внаслідок «оксидантного стрессу».
Клінічні маркери паркінсонізму. Основні
ознаки ХП:
1.
Гіпокінезія
2.
Ригідність
3.
Тремор спокою
4.
Постуральні розлади, які на сьогоднішній день розглядаються як одні з основних клінічних
проявів ХП, поряд з ознаками 1-3.
240
Постуральні рефлекси при ХП або ослаблені або зовсім відсутні. Корекція пози стає недостатньою
або зовсім неефективною. Порушенням постуральних рефлексів пояснюють часті падіння хворих на
ХП.