Українські народні казки



Pdf көрінісі
бет54/79
Дата27.12.2022
өлшемі0,94 Mb.
#164698
1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   ...   79
Байланысты:
Ukrajinsjki narodni kazky

kazka.in.ua


Чорт-змiй i запроданi дiти
145
— А скажеш, що я тебе од смертi врятував? Як не скажеш, то буде
тобi те, що й йому.
Царiвна злякалась та й погодилась. Приходять вони додому, а цар
такий радий. Зараз одежу надiв гарну на нього i почали гуляти.
Як пробудився Недвига, побачив, що немає господаря, побудив усiх.
Стали думать-гадать, хто найпроворнiший з них. Вирiшили, що лисичка.
От I посилають ¨ı¨ı дiстати води живущо¨ı i цiлющо¨ı i молодого яблучка.
Побiгла лисичка дiставати тiє¨ı води i того яблучка. Аж ось i криниця з
цiлющою та живущою водою, i бiля не¨ı росте яблунька з молодими яблу-
ками. От тiльки криницю i яблуню та стереже солдат. Та такий здоровий
i махає раз у раз шаблею, так що й муха пролетiти не може над тiєю
криницею. Що тут робить? Пустилася лисичка на хитрощi. Зробилася нi-
би кривою, бiжить повз криницю i шкандибає. Солдат як побачив та за
нею: дай, дума, спiймаю. А лисичка вiд нього все далi i далi. От як одвела
вона того солдата далеко та як чкурне до криницi. Солдат тiльки став та
й очi вирячив. А лисичка до криницi, набрала в пляшечку води, зiрвала
яблучко та й поминай як звали.
Прибiгла лисичка. Зараз Протиус взяв ту воду, помазав нею шматки
хлопця-молодця, вони й зцiлились. Влив йому в рот живущо¨ı води, вiн
i ожив. Дав йому з’¨ıсти молодого яблучка, вiн помолодiв i зробився ще
кращим, нiж був. Встав хлопець-молодець на ноги та й каже: — Ох, як
же я довго спав!
— Добре б ти спав, якби ми не дiстали води живущо¨ı i цiлющо¨ı.
— Що ж тепер ми будемо робити? — кажуть усi. Порадились i вирi-
шили, щоб вiн перебрався за старця i йшов у царський дiм.
Передягнувся вiн i пiшов. Приходить, а лаке¨ı його й не пускають. Став
вiн просить, а царiвна й почула i звелiла впустити. Ввiйшов вiн у поко¨ı,
став шапку знiмати, а перстень той, що йому подарувала царiвна, так i
засяв. Царiвна i впiзнала, та ще не вiрить собi i каже:
— Ходи сюди, старче божий, я тебе почастую.
Пiдiйшов вiн до столу, царiвна налила йому чарку вина та й дає. А
вiн бере лiвою рукою. Побачила, що вiн бере не тiєю рукою, на котрiй
перстень, та й випила сама ту чарку. Налива другу, а вiн бере правою.
Вона зараз i впiзнала свiй перстень i каже до батька:
— Оце мiй муж. Вiн мене одволив од смертi. А цей,— показує на
лакея,— цей пройдисвiт убив його i заставив мене, щоб я сказала, що вiн
менi муж.
Цар так i скипiв. Звелiв вивести з конюшнi такого коня, що на нього
ще нiхто й не сiдав, прив’язали того лакея до хвоста та й пустили по
полю. А хлопця-молодця посадили за стiл i тут же одгуляли весiлля.
От живуть вони собi щасливо. Аж одного разу згадав брат про свою
kazka.in.ua


146
Українськi народнi казки
сестру. Велiв осiдлати коня, забрав звiрiв та й по¨ıхав до не¨ı. При¨ıхав i
бачить, що той цебер, що назначений для змiя, повнiсiнький кровi, а
його цебер розсохся i розсипався. Бачить брат, що вона жалкує ще й досi
за змiєм, та й каже:
— Раз ти така, то бiльше я тебе i знати не хочу. Сиди тут, я бiльше й
не навiдаюсь до тебе.
А вона як почала просити й благати та й упросила, щоб вiн ¨ı¨ı взяв з
собою.
От як при¨ıхали вони додому, вона взяла та пiд ту подушку, що вiн
спить, i пiдкинула змiйового зуба, що колись сховала. Лiг спати брат, а
той зуб i вбив його. Жiнка думала, що вiн сердиться чого та не говорить
до не¨ı, та так просить, щоб не сердився. А далi взяла його за руку, а рука
холодна, як лiд. Вона як закричить! А Протиус у дверi та цмок його! Вiн
ожив, а Протиус умер. Далi Недвига цмок Протиуса. Протиус ожив, а
Недвига вмер. От вiн до Медведчука.
— Цiлуй,— каже,— Недвигу!
Недвига ожив, а Медведчук умер. Дiйшла черга до лисицi. Як вона
вмре, то ¨ı¨ı цiлувати нiкому. Що тут робити? А лисиця хитра. Взяла вона
Медведчука, поклала на порозi та цмок його, а сама за дверi. А зуб як
вискочить та в дверi та там i застряв.
Ну, бачать вони, що всi живi, що нiхто не загинув од того зуба, та такi
радi, такi радi. А сестру взяли прив’язали, як того лакея, до хвоста коневi
та й пустили по полю.
Самi ж вони тепер живуть-поживають i добро царське проживають.
Я там був, мед i вино пив, по бородi текло, а в рот не попало. Оце вам i
казка вся.


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   ...   79




©engime.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет