Українські народні казки

Звiрi пiд пануванням лева
161
кушку дуба. Дуб не видержав, трiснув i упав. Слон теж упав на бiк, а далi
аж на спину перевернувся, задрав вгору ноги. Пiдняться сам нiяк не мiг.
А медведi як гепнулись з дуба, аж кишки з них вискочили i дух вийшов.
Минула снiдання пора, почали сходиться до них всi звiрi. Лев стояв бi-
ля лежачого слона, а лисиця трохи оддалi вертiла хвостом. Коли зiйшлися
всi звiрi, лисиця заявила:
— Дивiться, господа, який сильний наш цар, слона зборов. Слон хотiв
удержаться за дуба, так вiн i дуба вмiстi з ним звалив; на що вже дуб
крiпкий — i то не видержав, зломився. Три медведя хотiли заступиться за
слона, та вiн ¨ıх як швирнув од себе, аж кишки з них вискочили; дивiться,
он вони, бiдняги, валяються.
Всi звiрi затремтiли вiд страху i в один голос закричали:
— Лев буде наш цар-государ!
З того часу всi звiрi стали бояться лева i почитали його за царя. Коли
лев заричить в лiсi, так всi звiрi тремтять.
Коли лев став царем, здав манiфест, де було сказано: «Ми, цар дрiму-
чих лiсов, король дубрав i га¨ıв, великий князь степний, повелiваєм всiм
сво¨ıм пiдвласним жить правдиво, мирно, чужого не брать, слабiшого, без-
винного не драть, старших почитать i поважать. Хто помiте за ким грiшок,
повинен доносить менi, я буду розбирать дiло i виновних буду наказувать.
Хто буде жить по правдi i за другими буде замiчать грiшки i доносить
менi, тому буде награда...»
Лев собi на пiдмогу слiдить за порядком назначив мiнiстрiв. Вовка на-
значив луговим мiнiстром, тигра — лiсним, лисицю — польовим. Мiнiстри,
подякувавши царю за увагу, пiшли кожен на свiй посад. Останнi звiрi не
раз галдiли промiж себе: «Що за причина, що вовк i лисиця достукались
тако¨ı честi? Неначе покраще них є звiрi, а бач, не попали в мiнiстри».
Олень i каже:
— Та тут, господа, дiло нечисте, правдою i чесним поведенням нiколи
не достукаєшся уваги царя. Я одразу помiтив, що лев поборов слона не-
спроста, а тут була якась хитрiсть. Звичайно, лисиця на хитрощi здатна
так, що вона що-небудь таке пригадала, а вовки, мабуть, помагали ¨ıм,
через те саме вони попали в милость. Ну, тигр — дiло друге, вiн дужий
звiр, йому личить буть великим начальником; а тут iще й те, обминуть
тигра — вiн мiг розгнiваться на лева i робить йому помiху в дiлах, бо у
його сила недалеко утекла од лев’ячо¨ı.
— Та я i сам так думав,— обiзвався медвiдь.— Видно, що вони схит-
рували, околпачили слона i мо¨ıх трьох братчикiв занапастили тодi. Я так
покладаю, що вовки гризли того дуба, об який слон обпирався сонний.
А трьох медведiв вони обдурили, заставили полiзти на дуба, щоб скорiш
його зломить. Од того вони i положили сво¨ı голови.
kazka.in.ua

162
Українськi народнi казки
— Е! Так воно й буде,— гукнули iншi.
Дивляться, неподалеко них бiжить лисичка. Всi принишкли. «Цссс!
Мовчiть, а то почує — бiда буде, всiх нас загонять туди, де Макар телят
не пасе». Лисиця пiдближалась до них; всi ¨ıй низько поклонились. Вона
остановилась i пита:
— А чого ви тут в купу збились? Чи не заговор який робите?
— Боже нас борони, це ми зiйшлись побалакать про вчорашнiй радiс-
ний для нас день. Ми всi радiєм, що господь нам послав такого царя i
умних, правдивих мiнiстрiв.
— А! Якщо так, то iще нiчого, а все ж таки на другий раз не смiйте
збираться всi докупи. Нiяких потайних зборищ не полатається.
Опiсля того всi звiрi старались жить кожен собi особняком. Всi звiрi,
якi ¨ıли рослини, жили мирно, правдиво, а хижi шкодили i ображали
слабiших. А щоб перед царем i перед законами буть правими, старались
вигороджувать себе, що вони зробили шкоду не знечiв’я i не з своє¨ı охоти,
а по долгу служби. А як цар почне допитуваться: «За вiщо ти задрав зайця
або ще кого-небудь?» — так виновний одбрiхувавсь, що вiн задрав його
за те, що заєць глузував з царя або пiдмовляв iнших убить царя. Цар
мiнiстрам вiрив i давав ¨ıм за це нагороду — за ¨ıх вiрну службу.
Набридло лису буть польовим мiнiстром, бо там, опрiч мишей та iн-
ших звiркiв, нiчого не доводилось ¨ıсти; а йому кортiло посмакувать куря-
тинки або гусятинки. Пiшов лис до царя i каже:
— Ваше величество, дозвольте менi завiдувать над курниками i оберi-
гать курей од ворогiв.
— А при чiм же тут кури? — каже цар.— Нам не дано право властву-
вать над птицями, у птиць є свiй цар.
— Так я хлопочу не за курей, а тут я хочу укоротить безпорядки наших
звiркiв.
— А який же вони безпорядок чинять?
— Тхори i криси душать курей i малих курят i псують ¨ıх без жалю.
Манi жалiвсь пiвень i прохав, щоб я вам доложив. А то, каже, всi з
вас глузують, що не даєте порядку, дозволяєте таким плюгавим звiркам
робить шкоду в iншому господарствi.
Лев повiрив лисовi i з того дня наставив контрольором над курниками.
Лис зрадiв, помчався до села. Дiждавшись пiзньо¨ı пори, почав про-
вiрять курники. Таким чином вiн щодня уминав по двi, по три курки.
Одного разу чоловiк пiдсiв лиса i застукав його в курнику. Тiко лис по-
п’явсь за курами, а чоловiк схопив його за хвiст i ну бухать бичем по
ребрах. Так його угостив, що вiн був ледве живий. А далi прив’язав до
хвоста мотузок i повiсив лиса на тину, боявсь, щоб вiн до ранку не оджив
i не втiк. Чоловiк пiшов спать, а лис оклигав, почав пригадувать, як йому

жүктеу/скачать 0,94 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: