Українські народні казки

Про гору, що верхом сягала неба
181
I став вiн неспокiйним: постiйно ходить сюди-туди по саду. Раптом
чує такий дивний запах, якого ще не чував, хоч в саду були рiзнi пахощi.
А той запах такий приємний, що костi розбирає.
— А звiдки цей запах?
Ходить, шукає. I втямив прекрасну яблуню. Такi на нiй запашнi яблу-
ка, яких нiколи нiде у життi не видiв. А недалеко яблунi груша. I грушi
так пахнуть, що нiколи нiде подiбного не чував.
Яблуня i груша розрослися так, що гiлля ¨ıх переплелося, наскрiзь про-
росло. Вони були такi ряснi, що вiти погнулися, сягали до землi.
Сiв хлопець до само¨ı середини яблунi i грушi, милується врожаєм, бо
вiн був таким, якого хлопець нiколи нiде не видiв. Дивиться уверх по
дереву, хотiв би попробувати, що за яблуко. Зiрвав найстиглiше, ¨ıсть.
Голова закрутилася, хлопець вiдчув, як роги почали рости. Роги рос-
туть, ростуть. Пробираються крiзь гiлля, крiзь листя, крiзь плоди все ви-
ще, вище. Проросли до само¨ı вершини дерева, переплелися, покрутилися
довкола гiлля. I придавили роги хлопця до землi так, що рушитися не
можна.
— За що мене Бог так покарав? — заплакав хлопець.— Аж тепер тут
прийдеться погибати.
Лежить пiд деревом, з мiсця рушитися не може. Вiн не знає, що роги
виросли з яблука. Пролежав так кiлька ночей, кiлька днiв. Дуже зголоднiв.
Ураз з дерева впала груша й покотилася прямо до нього.
— Як добре, що хоч одна впала! — зрадiв хлопець.— З’¨ıм, бо помираю
з голоду.
Тiльки з’¨ıв грушу, як в головi знову закрутилося, а роги вiдпали. Зрадiв
хлопець, скочив на ноги. Вiдiйшов i почав рвати грушi та яблука. Коли
на¨ıвся, знову сiв вiдпочити, бо дуже намучили його тi роги.
Сидить собi i думає: «Вiд чого виросли роги? А може, вiд того, що я
з’¨ıв яблуко? Ану, ще раз спробую». I знову з’¨ıв яблуко. В ту ж хвилину
знову почали рости роги. Повалили його на землю страшенним тягарем.
Лежить хлопець на землi i не рухається. Вхопив грушу, з’¨ıв. Роги вiдпали.
Так хлопець довiдався про таємницю чудодiйних яблук i чудодiйних
груш. Взяв садовини повну торбу i вже тримається краю гори.
З нетерпiнням чекає, коли гора почне опускатися донизу.
Чекав, довго чекав, бо дуже хотiлося йому на землю повернутися. Рап-
том гора почала сiдати. Так швидко сiдала, що хлопець вiдiрвався вiд землi
й повис у повiтрi. Пiдняло його мiж деревами. Вхопився хлопець за гiлля
i мiцно тримається. Ноги пiшли уверх, голова пiшла униз.
Недовго це тривало, бо гора зрiвнялася з землею. Хлопець швидко
побiг до краю скелi. Саме одною ногою ступив на землю, друга була ще
на горi, коли гора почала пiднiматися. I так швидко пiднiмалася, що земля
kazka.in.ua

182
Українськi народнi казки
заколисалася. Хлопець налякався, аж пам’ять загубив. Коли опам’ятався,
подивився довкола i видить: гора сто¨ıть високо, а ¨ı¨ı вершина за хмарами,
сягає неба.
Довго ще, довго лежав на травi, вiдпочивав. А потiм рушив у дорогу.
«Iду я до сво¨ıх братiв,— думає собi.— Дiстану грошей i так доберуся
до царiвни-негiдницi. Покараю ¨ı¨ı по заслузi».
I немало бiди перетерпiв, доки добрався до свого домiвства. Дома
вiдпочив, поправився, набрався сили. Взяв грошей i рушив до столицi, в
якiй жила царiвна, що його обдурила. Одягнувся до якогось бiдняцького
лахмiття i прийшов на базар.
Заплатив мито, щоб мав право продавати фрукти. Поклав на стiл па-
ру яблук, а вони запахли на цiлий базар. Люди оглядаються, бiжать до
хлопця. Дивуються i питають:
— Що яблука коштують?
— Ой, вони дорогi! Ви ¨ıх не купите. У вас нема стiльки грошей.
Хлопець цiну просив високу. Простi люди тако¨ı не можуть дати. Та
прийшла на базар царська служниця. Почула пахощi чарiвних яблук. До-
вiдалася про високу цiну, прийшла додому, розповiла господинi.
— Продаються на базарi такi й такi яблука. Запахли вони на цiлий
край. Та дуже багато грошей просять за них. Нiхто не може стiльки
заплатити.
— У нас грошей досить. Я iду i сама куплю яблука! — каже царiвна.
Вхопила кошика, побiгла на базар. Хлопець ¨ı¨ı тiльки втямив, коли
насунув на очi шапку, щоб його не впiзнала.
— Що просите за яблука?
— Стiльки й стiльки! — назвав високу цiну.— Та я вам дам дешевше.
Нiхто ¨ıх не купує, я тут сиджу вже давно, тiльки дорогий час марно трачу.
Пару яблук я продав, залишилися в мене три — найкращi. Берiть, бо не
хочеться сидiти на базарi.
Дiвчина заплатила грошi, понесла яблука додому. Царська родина як-
раз сiдала до столу обiдати.
Цар, цариця, ¨ıх дочка мали сво¨ı окремi кiмнати. Царiвна одне яблуко
поклала царевi:
— Пiсля обiду, няньку, з’¨ıсте.
Друге яблуко поклала матерi:
— Пiсля обiду, мамко, з’¨ıсте.
Третє яблуко собi залишила.
Пообiдали вони i взялися до яблук. Та не встигли ¨ıх до¨ıсти, як почали
¨ıм роги рости. I росли так швидко, що за кiлька хвилин досягли стелi
й покрутилися на стiнах. Росли б ще далi, та нiкуди. Придавили родину
царя роги до землi так, що нiхто рушитися не може.

жүктеу/скачать 0,94 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: