Українські народні казки

Про гору, що верхом сягала неба
177
Порадився сам з собою, рiшив повернутися додому за чарiвним га-
манцем.
Брати не пускають молодшого з дому:
— Сиди собi! Досить ти намандрувався, свiту навидався.
— Але я задумав грати в карти з тою хитрою царiвною, що наймудрi-
ша у свiтi.
— Ей, неборе, не зв’язуйся з царями. Не бери гаманця з собою. Може
бiда пригодитися.
Але хлопець не слухає старших. Взяв свого чарiвного гаманця, вiдкло-
нився i прямою дорогою пiшов до столичного мiста, в якому проживав
цар. Найняв собi квартиру, довiдується про всiлякi новини. Зустрiчається
з рiзними молодиками, з старшими людьми. Всi скаржаться на царiвну,
що обiграла ¨ıх до копiйки.
Пробув у столичному мiстi мiсяць, наслухався новин, а потiм з’явився
пограти з царською донькою в карти.
Вартовi впустили його до царського двору.
Сiв за стiл з царiвною. А та дивується: «Як думає грати, коли не має
грошей?» Адже сюди привозили грошi цiлими возами. А царiвна стiльки
грошей набралася, що кожного року новий банк будували.
Та сiсти за стiл з хлопцем сiла. Бо такий був порядок — з кожним
бажаючим мусила грати. Першим дiлом познайомилися:
— Я такий i такий.
— Що хочеш?
— Хочу грати в карти...
Дiвчина оглянула хлопця з голови до нiг, дивується:
— Якими грiшми будеш грати? Через кiлька хвилин програєш все, що
маєш. На додаток ще й буком по хребту дiстанеш.
Почали грати. Хлопець весь час програє золотi. Царiвна горне ¨ıх рукою
до себе, а вiн тут кладе новi. Грають, грають, грають нiч i день, навiть ¨ıсти
¨ıм приносять до карт. Слуги згортають грошi до кошикiв, несуть ¨ıх до
банку.
Дiвчина дивується: «Звiдки в хлопця стiльки золотих? Я вiд нього вже
виграла вiз золота, а вiн кладе та кладе грошi на стiл». Почала боятися:
«З цим я нiколи не закiнчу гри». I вирiшила вчинити перерву, щоб при-
гостити хлопця. Наказала покласти на стiл багато смачних страв, мiцних
напо¨ıв. Як тiльки на¨ıвся, як тiльки вина напився, задрiмав, заснув твердо.
А царiвна дала в той час змайструвати точно такого гаманця, як мав хло-
пець. I пiдмiнила — хлопцiв чарiвний викрала, а замiсть нього сунула до
кишенi фальшивого.
Хлопець пробудився, знову давай за карти. Та недовго грали. Поклав
на стiл золотого, вiдчинив гаманця, а там пусто.
kazka.in.ua

178
Українськi народнi казки
«А що сталося?» — думає собi. А принцеса кричить:
— Чого сто¨ıш? Клади грошi!
Та вiн не мав що покласти.
Добре набила царiвна хлопця i викопкала геть. Ще нiкого так радо i з
таким смаком не дубасила.
Вийшов хлопець за ворота таким битим, що ледве ноги волочив за
собою. А що мiг, неборак, чинити?
«Iду додому,— думає собi.— Вiзьму чарiвну шапку i сторицею вiдплачу
за кривду!»
I поспiшив додому.
— Чого ти такий засмучений, зажурений? — брати питають молодшо-
го.
— Так i так! — признався.— Царiвна мене нагодувала, i напо¨ıла, ви-
крала чудесного гаманця.
— А що тепер думаєш робити?
— Вiзьму чарiвну шапку i буду бити ¨ı¨ı, доки не поверне гаманця.
Старшi розговорюють молодшого:
— Бiда тобi до царiвни... Махни на не¨ı рукою. Грошей у нас досить.
Тобi час женитися i жити, як усi люди...
— Ой нi! — сердито гукнув хлопець.— Я мушу покарати обманщицю.
Вхопив чарiвну шапку i пiшов. Пiшов прямо до царя. Одягнув шапку
на голову, пройшов крiзь ворота бiля сторожi. Вiдчинив дверi до кiмнати
царiвни. Вона нiкого не видить, тiльки чує, як дверi скрипнули. А вiн
невидимкою наблизився до царiвни i почав ¨ı¨ı прутом швакати.
Дiвчина з страху голос загубила. Три доби скривджений «пригощав»
царiвну. Вона кидала собою, боронилася руками i несподiвано якось вхо-
пила за шапку. Зiрвала шапку з голови й побачила того, хто ¨ı¨ı прутом
бив. Добре його сама набила-налупила i вивела за ворота. Шапку заховала
собi.
— Буде в пригодi! — сказала.— Недарма бив мене той волоцюга.
Хлопець знову повернувся додому битий, обiдраний, голодний.
— Чого ти такий змучений, зажурений? — питають старшi брати.
— Так i так... Царiвна забрала вiд мене i чарiвну шапку.
— А хiба ми тобi не казали правду? Але ти нас не слухав.
Не хоче хлопець примиритися з тим, що сталося:
— Я мушу свого досягти! Розiб’ю всю державу то¨ı негiдницi.
Вiдмовляють брати молодшого:
— Не ходи нiкуди, залишайся дома. У нас досить всього! Оженишся,
будеш щасливим.
Та вiн не слухав братiв, взяв пищалку, знову пiшов до царя. Став на
границi, оголосив вiйну:

жүктеу/скачать 0,94 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: