Українські народні казки

198
Українськi народнi казки
kazka.in.ua

199
Дiд, баба i вовк-спiвак
Ж
или собi дiд та баба. Жили вони не в селi, а хатка ¨ıхня стояла в
дрiмучому лiсi. От прийшло новорiчне свято. Дiд i баба приготувалися i
ждуть гостей. Ждали вони, ждали — нiхто до них не йде: хата далеко вiд
села. I зажурилися старi. Але чують: хтось стука. Дiд i баба зрадiли, до
вiкна бiжать. Але чують:
— Дозвольте заспiвати!
Дiд i баба в один голос:
— Спiвайте!
Раптом товстий голос каже:
— А в дiда, дiда перша ягничка,
Друга теличка,
Третя баба,
Давай, дiду, ягничку!
Дiд каже, що не дам, баба каже, що не дам, вона в нас одна. Вовк як
почав стукати, грюкати у вiкна i в дверi, аж хата трясеться, i кричить:
— Давай, бо й тебе з’¨ıм!
Що було робити дiдовi? Узяв та й вивiв ягничку. Взяв вовк ягничку на
плечi та й понiс у лiс. З’¨ıв вовк ягничку i знову приходить. Пiдходить до
вiкна, гукає:
— Дозвольте заспiвати!
Дiд вiдповiдає:
— Нема чого давати!
А вовк стукає, грюкає, добивається:
— Дозвольте, бо й вас з’¨ıм! Дiд i каже:
— Спiвай.
Вовк знову спiває:
— А в дiда, дiда перша ягничка.
Друга теличка,
Третя баба,
Давай, дiду, теличку!
kazka.in.ua

200
Українськi народнi казки
Дiд плаче, баба плаче, а вовк стукає, грюкає. Що було дiдовi робити?
Взяв та й вiддав теличку.
Вовк забрав теличку i понiс у лiс. Їв, ¨ıв, не до¨ıв вовк телички. Вернувся
знову до дiда. I знову питає:
— Дозвольте заспiвати!
Дiд вiдповiдає:
— Нема чого давати!
Вовк почав стукати, ламати дверi, ось-ось влiзе в хату. Дiд злякався i
дозволив.
Вовк спiває:
— А в дiда, дiда перша ягничка,
Друга теличка,
Третя баба,
Давай, дiду, бабу!
Дiд каже:
— Не дам.
Вовк кричить:
— Давай, бо й тебе з’¨ıм, хату поламаю!
Попрощався дiд з бабою, заплакав, а баба зав’язалась великою хусткою.
Узяв вовк бабу на спину i понiс.
Принiс до того мiсця, де лежала недо¨ıдена теличка, посадив бабу на
пеньок, а сам став до¨ıдати теличку.
Баба сидить на пеньку i шепче:
— Рошти, рошти, пеньку, вгору!
Вовк питає:
— Що ти кажеш?
— Та кажу, щоб ти швидше ¨ıв та й мене з’¨ıв.
I знову баба каже:
— Рошти, рошти, пеньку, вгору!
До¨ıв вовк теличку, не на¨ıвся, хотiв бабу ¨ıсти; як гляне, а баба високо
на пеньку сидить. Вовк розсердився, почав гризти пеньок. Поламав зуби i
пiшов до коваля, щоб вставити залiзнi.
Баба сидить на пеньку i каже:
— Рошти, рошти, пеньку, вниз!
Пеньок зробився низенький, баба скочила i пiшла. Iде, iде баба лiсом,
вже втомилася. Аж дивиться: сто¨ıть хатка, зроблена з сиру та масла; ко-
лодка також зроблена з сиру та масла. Баба вiдiрвала колодку i з’¨ıла, а
сама увiйшла в хату. В хатi все зроблено iз сиру та масла.
kazka.in.ua

Дiд, баба i вовк-спiвак
201
Баба вколупала з плити сиру та масла, на¨ıлася i залiзла пiд корито, яке
стояло посеред хати, i сидить. Коли це приходять господарi — дикi кози.
Ввiйшли й питають:
— Хто був у нашiй хатi? Хто поламав грубу?
Їм нiхто не вiдповiдає.
Подо¨ıлися кози, позалiплювали грубу, полягали спати. На другий день
пiшли пастись, а цапа залишили сторожувати. Баба сидить пiд коритом i
шепче:
— Спи, спи, цапуньку, на одне очко i на друге!
Цап заснув. Баба вилiзла з-пiд корита, на¨ıлася сиру i знову сховалася.
Прийшли вечором кози, забили цапа, що не встерiг хатки, подо¨ıлися,
позалiплювали дiрки i полягали спати. А вдень залишили цапа з трьома
очима.
Баба сидить пiд коритом i шепче:
— Спи, спи, цапуньку, на одне очко i на друге!
Цап заснув на два, а на третє дивиться. Баба тiльки вилiзла, хотiла
вколупати сиру i масла, а цап бабу цап за рукав i держить.
Прийшли кози i хотiли бабу забити. Але вона вiдпросилася, сказала,
що буде ¨ıм вiрно служить.
Вона все робила, а кози йшли пастися i залишали одного цапа стерегти,
щоб баба не втекла. Потiм привикли кози до баби i перестали стерегти.
Баба i воду носила, i траву рвала, i хату пiдмiтала.
Добре було козам з бабою жить. Але скучно було бабi за дiдом. Як
тiльки пiшли кози пастись, баба наколупала сиру та масла в платок i
пiшла до дiда.
Приходить до дiда, залiзла на горище i сидить над дiркою. Дiд наварив
кашу, сiв у сiнях на порозi i ¨ıсть. Баба взяла грудку масла та й вкинула
в кашу. Дiд подумав, що то щось погане впало, i вилив кашу в цебрик.
Ще було трохи в горщику; вилив у миску i ¨ıсть. Баба знову взяла i кинула
кусок масла в кашу. Дiд почав ¨ıсти, бо бiльше нема. Розкуштував дiд, що
каша добра, то з’¨ıв ще й ту з цебрика. Баба тодi й каже:
— Дiдусю, знiми мене!
Дiд зрадiв, зняв бабу з горища. I живуть вони дружно, добро нажива-
ють.

жүктеу/скачать 0,94 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: