Українські народні казки

202
Українськi народнi казки
kazka.in.ua

203
Рукавичка
I
шов дiд лiсом, а за ним бiгла собачка, та й загубив дiд рукавичку.
От бiжить мишка, улiзла в ту рукавичку та й каже:
— Тут я буду жити!
Коли це жабка плигає та й питає:
— А хто-хто в цiй рукавичцi?
— Мишка-шкряботушка. А ти хто?
— Жабка-скрекотушка. Пусти й мене!
От уже ¨ıх двоє. Коли бiжить зайчик. Прибiг до рукавички та й питає:
— А хто-хто в цiй рукавичцi?
— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка. А ти хто?
— А я зайчик-побiгайчик. Пустiть i мене!
— Iди!
От уже ¨ıх троє.
Коли це бiжить лисичка — та до рукавички:
— А хто-хто в цiй рукавичцi живе?
— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка та зайчик-побiгайчик. А
ти хто?
— Та я лисичка-сестричка. Пустiть i мене!
— Та йди!
Ото вже ¨ıх четверо сидить. Аж суне вовчик — та й собi до рукавички,
питається:
— А хто-хто в цiй рукавичцi живе?
— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побiгайчик та
лисичка-сестричка. А ти хто?
— Та я вовчик-братик. Пустiть i мене!
— Та вже йди!
Улiз i той. Уже ¨ıх п’ятеро.
Де не взявся — бiжить кабан.
— Хро-хро-хро! А хто-хто в цiй рукавичцi живе?
— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побiгайчик, лисичка-
сестричка та вовчик-братик. А ти хто?
— Хро-хро-хро! А я кабан-iклан. Пустiть i мене!
kazka.in.ua

204
Українськi народнi казки
— Оце лихо! Хто не набреде — та все в рукавичку! Куди ж ти тут
улiзеш?
— Та вже влiзу,— пустiть!
— Та що вже з тобою робити,— йди!
Улiз i той. Уже ¨ıх шестеро, уже так ¨ıм тiсно, що й нiкуди. Коли
це трiщать кущi, вилазить ведмiдь — та й собi до рукавички, реве й
питається:
— А хто-хто в цiй рукавичцi живе?
— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побiгайчик, лисичка-
сестричка, вовчик-братик та кабан-iклан. А ти хто?
— Гу-гу-гу! Як вас багато! А я ведмiдь-набрiдь. Пустiть i мене!
— Куди ми тебе пустимо, коли й так тiсно?
— Та якось будемо.
— Та вже йди, тiльки скраєчку! Улiз i ведмiдь, — семеро стало.
Та так вже тiсно, що рукавичка ось-ось розiрветься.
Коли це дiд оглядiвся,— нема рукавички. Вiн тодi назад — шукати
¨ı¨ı, а собачка попереду побiгла. Бiгла-бiгла, бачить — лежить рукавичка i
ворушиться. Собачка тодi: «Гав-гав-гав!»
Вони як злякаються, як вирвуться з рукавички,— так усi й порозбiга-
лися лiсом.
Прийшов дiд та й забрав рукавичку.
kazka.in.ua

205
Яйце-райце
К
олись була птиця-жайворонок царем, а царицею — миша, i мали вони
своє поле. Посiяли на тiм полi пшеницю. Як уродила ¨ıм та пшениця —
давай вони зерном дiлитися. От одне зерно зайве було. Миша каже:
— Нехай менi буде!
А жайворонок каже:
— Нехай менi!
Думають вони: що тут робити? Пiшли б позиватися, та немає старших
за них: немає до кого йти позиватися. Потiм миша каже:
— Ну, я лучче його перекушу.
Цар на це дiло згодився. Миша тiльки взяла зерно в зуби та в нору
й побiгла. Тут цар-жайворонок збирає всiх птахiв, щоб звоювати царицю
мишу, а цариця скликає всiх звiрiв — i почали вiйну. Як вийшли в лiс
— то що звiрi хочуть яку птицю розiрвати, то вони на дерево; або птиця
як вiзьме, лiтаючи, бити звiрiв, то вони в нору... Так билися цiлий день,
а потiм увечерi сiли всi спочивати. Коли цариця зогледiлась — аж немає
на вiйнi комашнi. Тодi вона звелiла, щоб конче була на вечiр i комашня.
Коли це приходить i комашня. Цариця й нагадала ¨ıй, щоб вона вночi
полiзла на дерева i за одну нiч повiдкушувала птицi пiр’я коло крил.
На другий день, тiльки-но розвиднiлось, цариця кричить:
— Ану, вставайте воюватися!
Птиця що пiдiйметься, то й упаде на землю,— так звiр ¨ı¨ı i розiрве. I
цариця повоювала царя.
А орел бачить, що то лихо, сидить на деревi i не злiтає. Коли тут iде
стрiлець, бачить, що орел сидить на деревi, як нацiлиться на нього. А той
орел так просить його:
— Не бий мене, голубчику, я тобi в великiй пригодi стану! Стрiлець
удруге нацiливсь, вiн ще його просить:
— Вiзьми лучче мене та вигодуй, то побачиш, в якiй я тобi пригодi
стану!
Стрiлець ще намiривсь стрiляти, утретє. Орел знов його почав просити:
— Ей, голубчику-братiку! Не бий мене та вiзьми до себе — я тобi у
великiй пригодi стану!

жүктеу/скачать 0,94 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: