Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів
жүктеу/скачать 1,22 Mb. Pdf көрінісі
|
Синдроми в кардіології
|
Саркоїдоз Беньє-Бека-Шаумана – це системне захворювання, що перебігає з ураженням внутрішньогрудних і периферичних лімфатичних вузлів, легень, шкіри, кісток, слизових оболонок дихальних шляхів, привушних залоз, печінки, селезінки, очей та інших органів. Частіше хворіють люди молодого і середнього віку. Основним морфологічним елементом саркоїдозу є епітеліоїдно-клітинна гранулема без казеозного некрозу, що відрізняє її від туберкульозної. Найчастіше зустрічається ураження легень і бронхіальних лімфатичних вузлів. Розрізняють 3 стадії саркоїдозу легень: I стадія (медіастінальна), при якій уражаються бронхіальні лімфатичні вузли; II стадія (медіастінально-легенева), при якій поряд з ураженням внутрішньогрудних лімфатичних вузлів є вогнищеві та інтерстиціальні зміни в легенях, і III стадія характеризується утворенням осередкових конгломератів і розвитком поширеного пневмофіброзу. Клінічні прояви включають нездужання, слабкість, кашель, біль у грудях, субфебрилітет. Іноді спостерігається безсимптомний перебіг. Рентгенологічно виявляються різко збільшені бронхіальні лімфатичні вузли, що мають чіткі, часто поліциклічні контури. Ураження двостороннє. Клінічні прояви при II стадії саркоїдоз бувають більш вираженими; відзначаються задишка, кашель, інколи з харкотинням, субфебрилітет. В легенях інколи вислуховують сухі та вологі хрипи. Рентгенологічно поряд із збільшеними бронхіальними лімфатичними вузлами виявляють осередкові тіні, які розташовуються симетрично; з обох сторін, більше в середніх легеневих частках і прикореневих областях, а також лінійні тіні ущільненої інтерстиціальний тканини. При III стадії саркоїдоз клінічні прояви захворювання виражені найбільш різко. Відзначаються кашель, часто з відділенням мокротиння, задишка, гарячку, в легенях майже постійно вислуховують сухі та вологі хріпи. Рентгенологічно виявляють злиття вогнищ, утворення інфільтратів, розвиток поширеного пневмофіброзу, емфізему, бульозні змін. Виражена аденопатія в цій стадії зазвичай відсутня. Прогресування захворювання може призвести до розвитку дихальної недостатності і формування легеневого серця. Зміни морфологічного складу крові не носять специфічних рис. У хворих можуть відзначатися моноцитоз, нейтрофільоз з паличкоядерним зсувом, збільшення ШОЕ. У частини хворих в сироватці крові та добової сечі виявляють збільшення кальцію, а також гамма-фракції в протеїнограмі. Туберкулінова чутливість різко знижена. Причиною задишки також можуть бути ураження судин легень. Повторювані минущі епізоди задишки у спокої характерні для рецидивуючої тромбоемболії дрібних гілок легеневої артерії. Джерело емболів найбільш часто знаходиться у глибоких венах гомілок, часто виявляють клініку тромбозу глибоких вен гомілок. Симптоми ТЕЛА неспецифічні і, крім задишки, включають болі у грудях, кашель, кровохаркання, тахікардію, гіпотензію, ціаноз. Діагноз ТЕЛА ґрунтується насамперед на відповідній налаштованості лікаря на цей діагноз. За наявності відповідних симптомів ТЕЛА слід підозрювати у пацієнтів із відповідними факторами ризику: тривала іммобілізація, ліжковий режим, недавні оперативні втручання (особливо на органах малого тазу), старший вік, нефротичний синдром. Найбільш специфічно діагноз ТЕЛА можна верифікувати за даними вентиляційно-перфузійного сканування легень, спіральної комп’ютерної томографії, ангіопульмонографії. Про жүктеу/скачать 1,22 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|