Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів
ІХС, кардіосклероз атеросклеротичний
жүктеу/скачать 1,22 Mb. Pdf көрінісі
|
Синдроми в кардіології
| ІХС, кардіосклероз атеросклеротичний
(ішемічна кардіоміопатія) Кардіомегалія спостерігається при деяких формах ІХС навіть без АГ. Розвиток гіпертрофії міокарда в таких випадках є компенсаторним процесом. Збільшення розмірів серця типове для будь-якого поширеного інфаркту міокарда. Ішемічна кардіоміопатія – це ураження міокарда, що зумовлене дифузним, значно вираженим атеросклеротичним процесом в коронарних артеріях, проявляється кардіомегалією та симптомами застійної серцевої недостатності. Це одна із форм ІХС (кардіосклероз атеросклеротичний та/або післяінфарктний). В основі розвитку ішемічної кардіоміопатії лежать кілька факторів: рецидивуючі епізоди ішемії міокарда, стан гібернації в окремих ділянках міокарда, перенесені інфаркти міокарда, вогнища післяінфарктного кардіосклерозу. Гібернуючий («сплячий») міокард – це локальне зниження скоротливої здатності міокарда лівого шлуночка, що викликане його тривалою гіпоперфузією, яке повністю або частково ліквідується після поліпшення коронарного кровотоку або зниження потреби міокарда в кисні. У хворих з ішемічною кардіоміопатією можуть мати місце прояви стенокардії, порушення серцевого ритму. Напади стенокардії можуть з’являтись і зникати. Можливий розвиток ішемічної кардіоміопатії без стенокардії або передуючого інфаркту міокарда (безбольова ішемія міокарда). Ішемічна кардіоміопатія характеризується збільшенням розмірів серця та проявами серцевої недостатності різного ступеня, часто аритміями. При об’єктивному обстеженні виявляють розширення меж відносної серцевої тупості, переважно за рахунок лівого шлуночка та судинного пучка. Верхівковий поштовх зміщений вліво та вниз. Пізніше приєднуються симптоми гіпертрофії та дилатації правого шлуночка (пульсація в епігастральній ділянці, розширення меж серцевої тупості вправо). На верхівці І тон ослаблений, визначаються ІІІ і ІV тони, акцент ІІ тону над аортою. Іноді можливе помірне підвищення САТ. Часто визначається систолічний шум над верхівкою, рідше – систолічний шум над аортою. При постановці діагнозу ішемічної кардіоміопатії необхідно враховувати наявність факторів ризику ІХС (АГ, цукровий діабет, ожиріння, гіподинамія, дисліпідемія, обтяжена спадковість, куріння тощо), нерідко поєднання ІХС із симптомами атеросклерозу мозкових артерій, аорти, великих периферичних артерій, стенокардитичний характер болю, гострі форми ІХС в анамнезі, етапність розвитку лівошлуночкової та правошлуночкової недостатності. На ЕКГ: вогнищево-рубцеві зміни після перенесеного інфаркту міокарда (або кількох інфарктів), депресія сегмента ST горизонтального типу на 1мм та більше, від’ємний зубець Т, гіпертрофія лівого шлуночка, поєднана гіпертрофія шлуночків, аритмії, блокади. Функціональні проби (велоергометрія, ЧСЕКС, проба з дипіридамолом) позитивні. На ЕхоКГ: ознаки перенесеного інфаркту міокарда, зони гіпо-, дис-, акінезії, значне зниження ФВ, великі порожнини серця. Стрес-ЕхоКГ—добутаміновий тест позитивний (введення максимальної дози добутаміну спричинює погіршення реґіонарної скоротливості 6 сегментів і більше лівого шлуночка). Холтерівське моніторування ЕКГ виявляє депресію сегмента ST. При рентгенологічному дослідженні виявляють збільшення тіні серця, симптоми атеросклерозу аорти, розширення та подовження її тіні, кальциноз аорти. У хворих на ішемічну кардіоміопатію коронарографія виявляє різний ступінь стенозування коронарних артерій. жүктеу/скачать 1,22 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|