Початок захворювання в молодому віці (20-30 років) майже напевне
свідчить про вторинний ґенез АГ. Наявність в анамнезі хворого на АГ
перенесеної скарлатини, або частих загострень хронічного тонзиліту,
зміни в аналізах сечі, що виявились у минулому, ознаки ниркової кольки,
дизурія, клінічні ознаки загострень хронічного пієлонефриту, родинний
анамнез ниркових захворювань (полікістоз нирок), зловживання
аналгетиками з певною імовірністю вказують на
наявність у хворого
патології нирок та вторинної (ниркової) АГ. Указання на захворювання
щитоподібної залози, наднирників, черепно-мозкові
травми також з
певною імовірністю указують на наявність симптоматичної АГ. Гострий
початок захворювання із швидкою стабілізацією АТ на високих цифрах,
нерідко рефрактерність до антигіпертензивної терапії, швидкий розвиток
ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, порушень зору, ХНН тощо)
характерно для симптоматичних (вторинних) АГ.
При
вторинних
гіпертензіях
кардіомегалія
частіше
всього
розвивається за тими ж механізмами що і при гіпертонічній хворобі та
залежить перш за все від АГ як такої, а не від її причини.
Лабораторна та інструментальна
діагностика переслідує декілька
цілей:
отримати найбільш повну інформацію про динаміку АТ протягом
доби;
виявити об’єктивні ознаки ураження органів-мішеней;
уточнити наявність факторів ризику та супутніх захворювань;
підтвердити або виключити вторинний ґенез АГ.
На
рентгенограмі
серце набуває аортальну конфігурацію (талія
серця підкреслена, дуга лівого шлуночка опукла).
Але іноді відбувається
збільшення лівого передсердя і тоді талія серця згладжується, а форма
серця наближається до мітральної. При розширенні обох шлуночків серце
набуває трикутну форму з переважним розширенням вліво.
На
ЕКГ
: гіпертрофія лівого шлуночка, поєднана гіпертрофія
шлуночків, передсердь.
Застосування методу
ЕхоКГ
у хворих на ГХ дає можливість:
виявити гіпертрофію ЛШ та провести її кількісну оцінку;
визначити розміри камер серця;
оцінити систолічну функцію ЛШ;
оцінити діастолічну функцію ЛШ;
виявити порушення регіональної скоротливості ЛШ;
виявити порушення функції клапанного апарату (при
розвитку
відносної недостатності мітрального клапану).
Офтальмоскопія очного дна
дозволяє оцінити ступінь змін судин
сітківки. У хворих на ГХ звичайно виявляють наступні зміни:
звуження
артерій сітківки, розширення вен сітківки, характерні зміни вен у місці їх
перехресту з артерією, гіпертонічну ретинопатію.
Достарыңызбен бөлісу: