вправо). На верхівці І тон ослаблений, визначаються ІІІ і ІV тони, акцент
ІІ тону над аортою. Іноді можливе помірне підвищення САТ. Часто
визначається систолічний шум над верхівкою, рідше – систолічний шум
над аортою.
При постановці діагнозу ішемічної кардіоміопатії необхідно
враховувати наявність факторів ризику ІХС (АГ, цукровий діабет,
ожиріння, гіподинамія, дисліпідемія, обтяжена спадковість, куріння
тощо), нерідко поєднання ІХС із симптомами атеросклерозу мозкових
артерій, аорти,
великих периферичних артерій, стенокардитичний
характер болю, гострі форми ІХС в анамнезі, етапність розвитку
лівошлуночкової та правошлуночкової недостатності.
На ЕКГ:
вогнищево-рубцеві зміни
після перенесеного інфаркту
міокарда (або кількох інфарктів), депресія
сегмента ST горизонтального
типу на 1мм та більше, від’ємний зубець Т, гіпертрофія лівого шлуночка,
поєднана гіпертрофія шлуночків, аритмії, блокади.
Функціональні
проби
(велоергометрія,
ЧСЕКС,
проба
з
дипіридамолом)
позитивні.
На ЕхоКГ:
ознаки перенесеного інфаркту міокарда, зони гіпо-, дис-,
акінезії, значне зниження ФВ, великі порожнини серця.
Стрес-ЕхоКГ—добутаміновий
тест
позитивний
(введення
максимальної дози добутаміну спричинює погіршення реґіонарної
скоротливості 6 сегментів і більше лівого шлуночка).
Холтерівське моніторування
ЕКГ виявляє депресію сегмента ST.
При рентгенологічному дослідженні
виявляють збільшення тіні
серця, симптоми атеросклерозу аорти, розширення та подовження її тіні,
кальциноз аорти.
У хворих на ішемічну кардіоміопатію коронарографія виявляє
різний ступінь стенозування коронарних артерій.
Достарыңызбен бөлісу: