158
Українськi народнi казки
у мене, спасибi богу, є.
А далi виступив наперед бегемот i каже:
— Нi, господа, так не годиться, кожен з нас бажа буть царем; я теж
великий i силу маю, а що я не вродливий, так це помiхою не повинно
бути; з лиця води не пить, а саме головне — нужна правда i розумний
порядок.
Вискочила з гурту лисиця, виступила наперед, сплигнула на пеньок i
почала:
— Всякий розумiє, що всi ви три годитесь в царi i всякий з вас бажає
бути царем, а щоб нiкому з вас не було обиди i щоб обiйтись без сварки
i бiйки, краще давайте зробим потайне засiдання i там всi громадою
порiшим, кому з вас бути царем. Хай ви всi будете черговими на посад
царя, ми одiйдемо од вас геть подалi i там порадимось гуртом; на кого
випаде бiльшiсть голосiв, той i буде царем.
Всi схвалили рiч лисицi, гукнули «браво!» i вирiшили зараз же зробить
потайне засiдання. Всi звiрi одiйшли подальше i почали галдiть. Якi слабшi
i беззащитнi, тi кричали: «Нехай буде слон царем, вiн розумнiший од усiх
звiрiв на свiтi i вiн буде правдивiший од всiх». А звiрi, котрi сильнi i
моторнi, тi намагались, щоб лева вибрать царем, кричали: «Нехай буде
лев царем, вiн моторнiший слона i вродливiший од всiх, йому тiко й
личить буть царем». А iншi намагались кидати жеребки.
Лисицi дуже не хотiлось гнiвить лева, бо вiн ¨ı¨ı прохав, щоб вона за
його старалась, а як за його не буде руку держать, так грозив розiрвать
¨ı¨ı на клоччя. Лисиця всiма силами умудрялась виставить лева царем, бо
вона тремтiла за свою шкуру. Лисиця вибiгла наперед, злiзла на пеньок,
щоб всiм було видко, i почала;
— Слухайте, господа, що я вам скажу. Багато з вас є таких, котрi
бажають, щоб царем був слон. Правда, слон розумний i сильний, вiн
кровi не вжива i iншим не дозволяє; тiко самi судiть, господа, який з
його буде цар, коли вiн неповороткий. Всi вороги нашi будуть шкодить,
розбiйничать iще гiрш є, чим тепер, i його не будуть бояться, бо добре
знають, що вiн ¨ıх наказать не може, погониться за ними, а вони утечуть
од його. На мою думку, краще всього наставить царем лева; вiн розумний,
дужий i моторний, зможе винних наказать, i всi його будуть бояться. Хто
нашкоде, так чортового батька утече вiд його: хоч кого, так дожене.
— Воно-то так,— обiзвався олень,— тiко так робить неправдиво. Краще
нехай так, як покаже бiльшiсть голосiв; а щоб не було нi на кого пенi,
давайте кинемо жеребки.
— Так буде правдивiш,— гукнули останнi звiрi,— тiко як же ми зро-
бим?
— А от як,— обiзвався олень.— Хто бажа, щоб був царем лев, то нехай
Достарыңызбен бөлісу: