87
7.
Ураження задніх відділів середньої лобної звивини призводить до повороту голови і очей в бік
осередку (корковий параліч погляду).
8.
При ураженні задньої частки нижньої лобної звивини (центру Брока) виникає моторна афазія.
Хворий втрачає набуті мовні навички, не може висловити своєї думки. При цьому він розуміє звернену
до нього мову. При легких ураженнях можуть виникати “словесні емболи”, персеверації, аграматизм,
ехолалія, “телеграфний стиль мови”
Розрізняють (за А. Лурія) 3 форми моторної афазії: аферентну, еферентну, динамічну
а) Аферентна моторна афазія пов’язана з ушкодженням нижніх відділів зацентральної
(постцентральної) звивини, які забезпечують іннервацію оральної, артикуляційної мускулатури. При
такій афазії страждає артикуляція звуків. У хворого втрачається автоматизована мова, повторення слів,
називання предметів. Ця афазія пов’язана з оральною апраксією.
б) Еферентна моторна афазія – це афазія Брока, тобто вона виникає, при ураженні центру Брока в лівій
півкулі (у правшів). При ній зберігається артикуляція окремих звуків, але хворий не може вимовляти
серію звуків, слова, фрази. При повній афазії хворий зовсім не говорить, при неповній – зберігається
телеграфний стиль мови (речення будуються переважно з іменників).
в) Динамічна моторна афазія – це афазія, що виникає при ураженні кіркової зони попереду від центру
Брока. Для цього виду афазії характерна мовна аспонтанність, відсутність мовної ініціативи, коли
хворий не хоче активно говорити. Проте він добре повторює окремі речення, слова, відповідає на
запитання.
9.
Аграфія – втрата письма. Буває при ураженні задніх відділів середньої лобної звивини
10.
При ураженні лобної частки можуть з’являтись субкортикальні рефлекси.
11.
Поява “хапальних” феноменів. У хворого спостерігається мимовільне захоплення рукою
предмета при торканні його до його долоні. “Нав’язливе хапання” – це мимовільне бажання
захоплювати оточуючі предмети або слідкувати рукою за переміщенням предмету (феномен
спостерігається у маленьких дітей в результаті розгальмування).
12.
Феномен “супротиву” або “протидії” – при спробі лікаря вивести ту чи іншу частину тіла
хворого з певного положення автоматично напружуються м’язи-антагоністи і виникає певний опір
13.
При ураженні полюса лобної частки і дифузних ураженнях кори лобних часток розвиваються
розлади психіки, які мають свої особливості і вважаються характерними для даної локалізації процесу
– так звана лобна психіка.
Спостерігається: апатія, торпідність психічних реакцій, послаблення пам’яті та уваги,
відсутність критичного ставлення до свого стану, неадекватна оцінка важкості захворювання. частіше
ніж депресія, спостерігаються ейфорія, схильність до гумору, грубих та плоских жартів, дитячість у
поведінці, типовими є неохайність хворого (сечовипускання у палаті на підлогу, в ліжко).
14.
Іноді спостерігається невиразність та маскоподібність обличчя, загальна гіпокінезія, що
пояснюється ураженням зон лобної частки, пов’язаних з екстра пірамідною системою.
15.
Лобна апраксія
.
Це розлади рухової активності, зміни поведінки, що з’являються за рахунок
порушення навичок, вчинків, дій, набутих протягом життя. Найбільш переконливими є своєрідні
розлади поведінки під час сечовипускання у хворих з ураженням лобних часток.
Достарыңызбен бөлісу: