92
а) захисна, амортизаційна – захист мозку
від механічних пошкоджень;
б) метаболічна – приймає участь в обміні речовин;
в) підтримання осмотичної рівноваги в тканині мозку;
г) бактерицидна;
д) приймає участь в регуляції мозкового кровообігу
Властивості ліквору в нормі: прозорий,
без кольору, тиск – 120-150 мм вод.ст. в
горизонтальному положенні та 200-250 мм вод. ст. - у вертикальному; відносна щільність 1,005-1,007;
реакція – слабо – лужна; рН 7,4; білок – 0,15-0,33 г/л; цукор – 2,2-4,4 ммоль/л; калій – 4,09 – 5,11
ммоль/л; кальцій – 1,25 - 1,62 ммоль/л; хлориди – 120-130 ммоль/л; клітини (лімфоцити) – 0-5 в 1 мл.
Склад ліквора у великій мірі залежить від стану гематоенцефалітичного бар’єру. Під
гематоенцефалітичним бар’єром розуміють гістогематичний бар’єр, що вибірково регулює обмін
речовин між кров’ю та центральною нервовою системою. Він забезпечує відносну постійність складу,
фізико-хімічних і біологічних властивостей ліквору та адекватність
мікросередовища окремих
нервових елементів. Анатомічний субстрат гематоенцефалітичного бар’єру – це анатомічні елементи,
що розташовані між кров’ю та нервовими клітинами: ендотелій капілярів, базальна мембрана клітини,
глія, судинні сплетення, оболонки мозку. Особливу роль в забезпеченні функції
гематоенцефалітичного бар’єру мають клітини нейроглії – астроцити. В
усіх структурах
гематоенцефалітичного бар’єру можуть здійснюватись ферментативні реакції, що сприяють хімічному
перетворенню речовин ( окислення, нейтралізація та інше).Проникність гематоенцефалітичного
бар’єру різна в певних ділянках мозку, і, в свою чергу, може змінюватись під впливом різних факторів.
Наприклад, в гіпоталамусі проникність гематоенцефалітичного бар’єру по відношенню до біогенних
амінів, електролітів, деяких вірусів токсинів багато вища, ніж в інших відділах мозку. Таким чином
забезпечується своєчасність поступлення інформації гуморальним шляхом у вищі вегетативні центри.
Також вибірковою є проникність гематоенцефалітичного бар’єру по відношенню до
хіміотерапевтичних препаратів та антибіотиків, що вимагає ендолюмбального
введення лікарських
засобів.
Враховуючи тісний контакт ліквору з речовиною мозку, дослідження його відіграє важливу
роль в діагностичному процесі.
Найчастіше ліквор одержують
шляхом поперекового проколу, рідше – роблять
субокципітальну пункцію чи пункцію бокових шлуночків. Спинно-мозкова пункція може
переслідувати дві мети – діагностичну та лікувальну. Діагноз менінгіту, субарахноїдального
крововиливу потребує обов’язкового підтвердження аналізом ліквору.
Лікувальне значення пункції
полягає в виведенні певної кількості ліквору, що призводить до зниження внутрішньочерепного тиску
та зменшення кількості токсичних продуктів, які утворилися внаслідок запалення (менінгіт, енцефаліт)
чи розпаду еритроцитів (субарахноїдальний крововилив). Люмбальна пункція може слугувати одним
із способів введення медикаментів (антибіотиків).
Достарыңызбен бөлісу: