Усний курс
210 годин на рік; 6 години на тиждень
(в тому числі: 3 год. – для повторювання та закріплення вивченого наприкінці навчального року; 4 резервні год.)
МОВЛЕННЄВА ЛІНІЯ
(140 год.)
Зміст навчального
матеріалу
|
Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів
| |
Аудіювання
Розуміння і сприйняття у мовному потоці літературної лексики (в межах окреслених програмою тем).
Розуміння слів і коротких текстів літературною мовою (казка, розповідь, оповідання, вірш, загадка, прислів’я).
Розуміння запитань, завдань та прохань учителя.
Розмежування літературних і діалектних слів на фонетичному та лексичному рівнях.
|
Учень:
знає і розуміє значення слів, що передбачені для активного засвоєння;
розрізняє ключові слова у висловлюванні;
розуміє і реагує на запитання, які вимагають простих відповідей;
розуміє та виконує прості вказівки вчителя;
слухає та розуміє в межах вивченої лексики короткі тексти, що містять 3–5 речень.
| |
Говоріння
Формування мовленнєвих навичок говоріння літературною мовою.
Збагачення словникового запасу учнів і використання окреслених темою груп слів в усному мовленні:
– за допомогою натуральної або картинної наочності;
– через додаткові пояснення рідною говіркою або українською мовою;
– повторювання слів та словосполучень, запропоновані вчителем.
Діалогічне мовлення учнів:
– складання усних (елементарних) діалогів за схемою “запитання – відповідь ” (за зразком, за темою, на основі власного мовного досвіду).
М о н о л о г і ч н е м о вл е н н я учнів:
– укладання простих речень за зразком або самостійно (усно);
– укладання усних коротких розповідей та оповідань (за сюжетним малюнком, на основі власних спостережень).
|
Учень:
вимовляє артикуляційно правильно слова та словосполучення;
репродукує та продукує різні за метою висловлювання речення з дотриманням відповідної інтонації;
відповідає на запитання вчителя;
складає короткі зв’язні висловлювання за вивченою темою;
звертається з проханням, запитанням, висловлює подяку, пробачення, згоду/ незгоду;
веде діалог (2–3 репліки з боку кожного співрозмовника);
робить короткі повідомлення про певні події;
розказує напам’ять 4–5 віршів;
називає предмети, явища та об’єкти;
переказує почуту розповідь або прочитане вчителем;
складає короткі описи за малюнком (3–4 речення);
коротко переказує прослуханий текст;
складає речення, короткі тексти за опорними словами або за навідними питаннями.
|
МОВНА ЛІНІЯ
(63 год.)
Зміст навчального
матеріалу
|
Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів
| |
Текст
Практичне засвоєння елементарних понять про текст та його ознаки:
– тема і ключові слова;
– основна думка тексту.
|
Учень:
визначає тему прослуханого тексту;
визначає ключові слова тексту.
| |
Синтаксис
Вживання в усному мовленні елементарних синтаксичних одиниць.
Практичне засвоєння поняття про види речень за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні, окличні) та їх використання в усному мовленні учнів.
Загальне уявлення про порядок слів у простому реченні.
Елементарні відомості про узгодження як вид зв’язку слів у словосполученні.
Загальні відомості про застосування прийменників.
Формування вмінь складати словосполучення та прості речення.
|
Учень:
розрізняє речення за метою висловлювання (за інтонацією);
утворює словосполучення та речення за зразком;
складає речення за наданою ознакою (прохання, запитання, звернення);
доповнює речення словами за смислом (з наданого переліку слів або самостійно);
дотримується регламентованого порядку слів у реченні;
узгоджує залежні слова словосполучень за родом, числом або особою головного слова;
виділяє прийменники у мовленнєвому потоці;
правильно застосовує прийменники.
| |
Морфологія
Початкові відомості з морфології (на практичній основі).
Початкові знання про іменник і його морфологічні ознаки: рід, число, означена форма іменника.
Загальне уявлення про прикметник та його морфологічні ознаки: рід, число; утворення означених форм.
Вживання в усному мовленні різних видів числівників (кількісні, порядкові). Практичне засвоєння понять роду і числа числівників. Утворювання означених форм порядкових числівників. Використання числівників від 1 до 20.
Загальне уявлення про дієслово та розпізнавання дієслів у мовленні. Загальне уявлення про допоміжне дієслово СЪМ; особу та число дієслів; теперішній, майбутній та минулий час на матеріалі коротеньких усних текстів, висловлювань та власних прикладів учнів.
Розпізнавання та вживання в мовленні особових займенників. Розрізнення та розпізнавання у мовному потоці займенників за особою, числом, повною та скороченою формами.
Розпізнавання та використання в усному мовленні присвійних займенників (повні та скорочені форми).
Початкові знання про прийменник.
|
Учень:
диференціює іменні частини мови за родом та числом;
усно відтворює форми множини іменних частин мови;
розрізняє загальну та означену форму іменних частин мови;
розрізняє іменні частини мови чоловічого роду в повній та скороченій означеній формі;
узгоджує форми дієслова з відповідними формами особових займенників;
вживає форми допоміжного дієслова СЪМ;
правильно вживає повні та скорочені форми особових та присвійних займенників;
вживає частотні прийменники НА, В/ВЪВ, С/СЪС та ін.;
вживає числівники від 1 до 20.
| |
Фонетика
Загальне уявлення про голосні та приголосні звуки.
Формування вмінь щодо:
– правильного вимовляння голосних у слабкій позиції (редукція голосних);
– правильного вимовляння дзвінких та глухих приголосних (асиміляція приголосних).
Вимовляння приголосних звуків [т] і [д] перед голосними переднього ряду [е], [и].
Вимовляння приголосних звуків [ж],[ч], [ш], [шт], [х], [дж], [дз].
Загальне поняття про наголос та його смислорозрізнювальну функцію.
Інтонаційні оформлення різних типів речень за метою висловлювання.
|
Учень:
правильно вимовляє слова;
правильно ставить наголос;
розрізнює голосні та приголосні звуки;
диференціює наголошені та ненаголошені склади;
правильно інтонує речення;
усвідомлює певну різницю між рідною говіркою та літературною мовою на фонетичному рівні;
вміє почути та виправити грубі фонетичні помилки, зумовлені впливом діалекту.
| |
Лексика
Формування вмінь:
– співвідносити слово з відповідним зображенням;
– розпізнавати слова, які називають: предмет (кой? какво?), дію (какво прави? какво ще прави? какво направи?), ознаку предмету (какъв? каква? какво? какви?);
– порівнювати діалектні та літературні форми слова.
Вживання елементарних формул мовленнєвого етикету.
Практичне засвоєння тематичних груп слів.
|
Учень:
усвідомлює значення слова (за допомогою вчителя; на основі власного мовного досвіду; через використання невербальних засобів навчання тощо);
вживає слова і словосполучення за темами, що визначені для збагачення активного словникового запасу;
знає і вживає етикетні формули.
|
2 клас
Розвиток усного мовлення. Читання. Письмо
105 год. на рік, 3 год. на тиждень
(у тому числі: 6 год. – для повторення та закріплення
вивченого на початку й наприкінці навчального року;
4 резервні год.)
МОВЛЕННЄВА ЛІНІЯ
(50 год.)
Зміст навчального
матеріалу
|
Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів
| |
Аудіювання
Розвиток навичок аудіювання.
Розвиток уміння впізнавати, розуміти та розрізняти загальновживані слова.
Аудіювання слів, словосполучень, речень для подальшої активізації засвоєння та вживання нових слів і виразів.
Розвиток навичок усвідомлення учнями різниці між літературною мовою і рідною говіркою (на лексичному та фонетичному рівнях).
|
Учень:
слухає й розуміє мовлення вчителя (прохання, коментарі, запитання, завдання тощо);
сприймає та використовує у власному усному мовленні слова, речення і короткі тексти (до 6 речень) за визначеними програмою темами;
розуміє оголошення, діалоги, вірші, пісні, загадки та скоромовки;
розуміє та виконує вказівки вчителя;
розрізняє літературні та діалектні мовні явища (на фонетичному і лексичному рівнях);
реагує на запитання, що потребують відповіді “так/ні” чи інших простих відповідей.
| |
Говоріння
Монологічне мовлення. Розвиток навичок монологічного мовлення:
– усний стислий переказ прослуханого або прочитаного тексту;
– укладання усних зв’язних монологічних висловлювань (4–6 речень);
– декламування віршів напам’ять (5–8).
Діалогічне мовлення. Розвиток навичок діалогічного мовлення:
– укладання невеличких усних діалогів;
– підтримування бесіди в рамках діалогу за темою (в межах вивченого).
Укладання діалогу – розпитування (обсяг – не менше 2–3 реплік з боку кожного співрозмовника).
|
Учень:
робить короткі повідомлення;
представляє себе, своїх друзів, батьків тощо;
передає коротко зміст прослуханого або прочитаного;
просить пробачення, дозволу, допомоги;
просить повторити, роз’яснити або перекласти незрозуміле;
складає коротку розповідь за малюнком;
ставить запитання різного типу;
відповідає на репліки вчителя й однокласників;
бере участь у діалозі;
висловлює подяку, згоду/незгоду, співчуття, радість тощо.
| |
Читання
Знайомство з болгарським алфавітом та його практичне засвоєння.
Порівняння наявності, кількості, порядку розташування букв у болгарському та українському алфавітах.
Читання та розуміння слів, словосполучень, речень і коротких текстів (250–300 друкованих знаків).
Розуміння прочитаного (за допомогою малюнків, мовного матеріалу, засвоєного в усному курсі, та рідної говірки).
Формування навичок читання вголос та мовчки зі швидкістю 25–30 слів за хвилину.
Формування елементарних навичок відтворення змісту тексту (за допомогою навідних запитань).
|
Учень:
знає букви болгарського алфавіту;
знає основні буквосполучення;
читає, визначаючи голосом наголошений склад;
читає слова, словосполучення, речення та короткі тексти;
читає вголос (виразно, з дотриманням орфоепічних норм);
читає мовчки;
переказує зміст прочитаного мовчки самостійно або за навідними запитаннями;
знаходить у тексті речення для відповіді на запитання.
| |
Письмо
Друковані й рукописні букви.
Розвиток навичок писання кириличних букв.
Розвиток навичок зв’язного написання малих і великих букв, слів.
Звуко-буквені еквіваленти в болгарській і українській мовах.
Запобігання помилок, що обумовлені збігом/різницею між графічними системами болгарської та української мов.
Написання диктантів (35–40 слів).
|
Учень:
знає зображення друкованого та рукописного варіантів букви;
списує та пише слова, словосполучення, речення;
списує слова, словосполучення і речення з написаного та друкованого зразків;
пише зі швидкістю 15–25 слів за хвилину;
пише на слух склади, слова;
пише під диктовку словосполучення, речення і короткі тексти;
пише з дотриманням правил правопису (в межах вивченого матеріалу);
перевіряє написане поскладовим напівголосним промовлянням.
|
МОВНА ЛІНІЯ
(45 год.)
Зміст навчального
матеріалу
|
Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів
| |
Текст
Повторення поняття про тему, головну думку тексту.
Ключові слова у тексті.
Словосполучення і речення. Укладання словосполучень за зразками.
Укладання речень і тексту за опорними словами. Межі речень у тексті.
|
Учень:
складає словосполучення та речення за зразком;
ділить речення на словосполучення;
визначає межі між реченнями у тексті;
складає речення або текст за опорними словами;
визначає тему та головну думку тексту;
розрізняє типи тексту на рівні елементарних уявлень (розповідь, опис, міркування).
| |
Синтаксис
Загальне поняття про іменні та дієслівні словосполучення.
Укладання словосполучень (за зразком і самостійно).
Речення (повторення та розширення знань):
– моделювання структури речення;
– укладання речень за зразком.
Повторення поняття про види речень за метою висловлювання.
Основи болгарської пунктуації.
Узагальнення вивченого з синтаксису тексту, речення, словосполучення.
|
Учень:
розпізнає словосполучення та їх види;
складає словосполучення і речення за вказаними моделями і самостійно;
розпізнає в тексті речення за метою висловлювання;
моделює структуру речення;
правильно вживає на письмі вивчені знаки пунктуації (крапка, кома, знаки питання та оклику);
розставляє розділові знаки у різних видах речень.
| |
Морфологія
Загальне поняття про іменник (повторення та розширення знань):
– рід і число;
– загальна та означена форми;
– власні та загальні назви.
Загальне поняття про прикметник (повторення та розширення знань):
– рід і число;
– загальна та означена форми.
Поняття про дієслово. Дієвідмінювання дієслів. Вживання простих наказових форм. Вживання допоміжного дієслова СЪМ. Вживання модальних дієслів мога, трябва, искам.
Поняття про займенник (повторення та розширення знань). Особові займенники. Присвійні займенники.
Загальне поняття про числівник (повторення та розширення знань): кількісні та порядкові. Використання числівників від 1 до 50.
Поняття про прийменники (повторення та розширення знань). Вживання прийменників: в, до, на, от, с та ін..
Загальне уявлення про частки (не, ли, да).
|
Учень:
розрізняє форми однини та множини іменників, прикметників, дієслів, займенників;
знаходить в тексті і вживає скорочені й повні форми особових та присвійних займенників;
вживає числівники від 1 до 50;
правильно змінює дієслова за особами та числом;
розуміє та вживає прості наказові форми дієслова (в межах вивченого);
знаходить у тексті та вживає модальні дієслова;
знаходить у тексті та правильно вживає допоміжне дієслово СЪМ;
правильно вживає вивченні прийменники;
вживає частки (для утворення дієслівних конструкцій).
| |
Будова слова
Загальне уявлення про будову слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення, артикль.
Поділ слова на морфеми.
|
Учень:
визначає корінь слова;
поділяє слова на морфеми.
| |
Фонетика
Болгарська та українська абетки: збіг та розбіжності.
Звуки і букви.
Голосні та приголосні звуки (вимова та правопис).
Наголос (знак наголосу; уявлення про смислорозрізнювальну роль наголосу).
Уявлення про звукові зміни (редукція та чергування голосних; асиміляція та чергування приголосних). Звуковий склад слова.
Поділ слова на склади.
Правила перенесення слів з рядка в рядок.
|
Учень:
знає болгарський алфавіт напам’ять;
розподіляє слова за алфавітом;
розрізняє на слух голосні та приголосні звуки;
виконує звуковий та звуко-буквений аналіз слів;
моделює звуко-складову структуру слів;
визначає наголошений склад у слові;
розрізнює вимову наголошених та ненаголошених голосних;
вміє правильно інтонувати;
правильно переносить слова.
| |
Лексика
Розширення вживання формул мовленнєвого етикету (в усному мовленні та на письмі).
Розширення лексичного запасу учнів за темами. Практичне засвоєння тематичних груп слів.
Початкові відомості про види словників.
Загальне уявлення про орфографічний та двомовний словники.
|
Учень:
вживає слова і словосполучення за темами, що визначені для збагачення активного словникового запасу;
поширює та активізує власний словниковий запас за допомогою читання та письма;
активно вживає загальні етикетні формули (усно та письмово);
має уявлення про види словників;
користується орфографічним словником.
|
Достарыңызбен бөлісу: |
