Травна система. Будова ротової порожнини та її похідних

11 
(glandulae molares), піднебінні залози (glandulae palatinae) і язикові залози 
(glandulae linguаles). 
Передні язикові залози знаходяться в області верхівки 
язика. Задні язикові залози знаходяться по краях язика близько його кореня. 
Різцеві залози розташовуються позаду різців. В області твердого піднебіння 
залози утворюють залозистий шар в бічних відділах. За будовою малі слинні 
залози належать до складних розгалужених альвеолярних або трубчасто-
альвеолярних залоз. Малі слинні залози поділяють на серозні, слизові і 
змішані. Серозні залози (язикові малі слинні залози, що розташовані в 
ділянці жолобуватих сосочків) виділяють білковий секрет – рідку слину; 
слизові залози (піднебінні і задні язикові малі слинні залози) виділяють слиз 
– густу слину; змішані залози (губні, молярні, щічні і передні язикові малі 
слинні залози) виділяють змішаний секрет – серозно-слизовий. 
Великі слинні залози (glandulae salivariae majоres) 
парні, 
розташовуються за межами порожнини рота. До них відносяться привушна, 
піднижньощелепна і під'язикова залози. 
Слинні залози за будовою є складними розгалуженими трубчасто-
альвеолярними чи альвеолярними залозами, покриті сполучнотканинною 
тонкою капсулою, від якої всередину залози відходять численні відростки 
(строма залози). Ці відростки (сполучнотканинні перегородки) відділяють 
часточки залози (епітеліальний компонент залози - паренхіма). Часточки 
складаються з секреторних відділів (ацинусів) і системи розгалужених 
протоків – вставних, посмугованих, міжчасточкових та загальних вивідних.
Білкові секреторні відділи утворені сероцитами - епітеліальними 
клітинами, 
що 
виробляють 
білковий 
секрет. 
Сероцити 
оточені 
міоепітеліоцитами (кошикоподібними клітинами) епітеліального походження 
- скоротливі клітини зірчастої форми, які своїми численними відростками 
охоплюють основу сероцитів. При скороченні цих відростків виводиться 
секрет з кінцевих секреторних відділів.
Слизові секреторні відділи складаються з мукоцитів, які також 
охоплені міоепітеліоцитами. Мукоцити крупніше сероцитів. 
Змішані секреторні відділи мають складнішу будову. Центральні їх 
частини утворені мукоцитами, що виробляють слиз, а дистальні частини – 
сероцитами, які охоплюють основи мукоцитів. Ці клітини синтезують білок 
лізоцим (мурамідазу), який має захисне значення.
Безпосередньо від секреторних відділів залоз починаються вставні 
протоки, що переходять в смугасті слинні протоки більшого діаметру, які 
також входять до складу часточок. Смугасті протоки вливаються у 
внутришньочасточкові протоки, які в свою чергу впадають в більші 
міжчасточкові протоки.
Привушна залоза (glandula parotidea) 
- найбільша серед слинних залоз, 
маса 20-30 г, за будовою є складною альвеолярною залозою, виділяє білковий 
(серозний) секрет – рідку слину. Ця залоза розташована під шкірою на бічній 
поверхні обличчя в привушно-жувальній ділянці попереду і внизу вушної 
раковини, на бічній поверхні гілки нижньої щелепи в защелепній ямці. Вгорі 
залоза доходить до виличної дуги і зовнішнього слухового проходу, внизу - 

12 
до кута нижньої щелепи, а ззаду - до соскоподібного відростка скроневої 
кістки, з медіальної сторони прилягає до жувального м'яза. Привушна залоза 
вкрита привушною фасцією, а ззовні – тонким шаром підшкірної клітковини 
і шкірою. На поверхні жувального м'яза часто є додаткова привушна залоза 

жүктеу/скачать 407,69 Kb.

Достарыңызбен бөлісу: