11
(glandulae molares), піднебінні залози (glandulae palatinae) і язикові залози
(glandulae linguаles).
Передні язикові залози знаходяться в області верхівки
язика. Задні язикові залози знаходяться по краях язика близько його кореня.
Різцеві залози розташовуються позаду різців. В області твердого піднебіння
залози утворюють залозистий шар в бічних відділах. За будовою малі слинні
залози належать до складних розгалужених
альвеолярних або трубчасто-
альвеолярних залоз. Малі слинні залози поділяють на серозні, слизові і
змішані. Серозні залози (язикові малі слинні залози, що розташовані в
ділянці жолобуватих сосочків) виділяють білковий секрет – рідку слину;
слизові залози (піднебінні і задні язикові малі слинні залози) виділяють слиз
– густу слину; змішані залози (губні, молярні, щічні і передні язикові малі
слинні залози) виділяють змішаний секрет – серозно-слизовий.
Великі слинні залози (glandulae salivariae majоres)
парні,
розташовуються за межами порожнини рота. До них відносяться привушна,
піднижньощелепна і під'язикова залози.
Слинні залози за будовою є складними розгалуженими трубчасто-
альвеолярними чи альвеолярними залозами, покриті сполучнотканинною
тонкою капсулою, від якої всередину залози відходять численні відростки
(строма залози). Ці відростки (сполучнотканинні перегородки) відділяють
часточки залози (епітеліальний компонент залози - паренхіма). Часточки
складаються з секреторних відділів (ацинусів) і
системи розгалужених
протоків – вставних, посмугованих, міжчасточкових та загальних вивідних.
Білкові секреторні відділи утворені сероцитами - епітеліальними
клітинами,
що
виробляють
білковий
секрет.
Сероцити
оточені
міоепітеліоцитами (кошикоподібними клітинами) епітеліального походження
- скоротливі клітини зірчастої форми, які своїми численними відростками
охоплюють основу сероцитів. При скороченні
цих відростків виводиться
секрет з кінцевих секреторних відділів.
Слизові секреторні відділи складаються з мукоцитів, які також
охоплені міоепітеліоцитами. Мукоцити крупніше сероцитів.
Змішані секреторні відділи мають складнішу будову. Центральні їх
частини утворені мукоцитами, що виробляють слиз, а дистальні частини –
сероцитами, які охоплюють основи мукоцитів. Ці клітини синтезують білок
лізоцим (мурамідазу), який має захисне значення.
Безпосередньо від секреторних відділів залоз починаються вставні
протоки, що переходять в смугасті слинні
протоки більшого діаметру, які
також входять до складу часточок. Смугасті протоки вливаються у
внутришньочасточкові протоки, які в свою чергу впадають в більші
міжчасточкові протоки.
Привушна залоза (glandula parotidea)
- найбільша серед слинних залоз,
маса 20-30 г, за будовою є складною альвеолярною залозою, виділяє білковий
(серозний) секрет – рідку слину. Ця залоза розташована під шкірою на бічній
поверхні обличчя в привушно-жувальній ділянці попереду і внизу вушної
раковини, на бічній поверхні гілки нижньої щелепи в защелепній ямці. Вгорі
залоза доходить до виличної дуги і зовнішнього слухового проходу, внизу -
12
до кута нижньої щелепи, а ззаду - до соскоподібного відростка скроневої
кістки, з медіальної сторони прилягає до жувального м'яза. Привушна залоза
вкрита привушною фасцією, а ззовні – тонким шаром підшкірної клітковини
і шкірою. На поверхні жувального м'яза часто є додаткова привушна залоза
Достарыңызбен бөлісу: