Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів
жүктеу/скачать 1,22 Mb. Pdf көрінісі
|
Синдроми в кардіології
| Ортостатична гіпотензія
Ортостатична артеріальна гіпотензія – це зниження САТ на 20мм.рт.ст. та/або ДАТ – на 10мм.рт.ст. протягом 3-х хвилин стояння, що обумовлене порушеннями в якомусь із відділів системи, регулюючої тиск крові. Непритомність обумовлена різким зниженням перфузійного тиску в судинах головного мозку внаслідок порушення вегетативного забезпечення адаптації до зміни положення тіла. Найважливішим із механізмів формування ортостатичної артеріальної гіпотензії є недостатність вегетативної нервової системи (недостатня активація симпатичного відділу вегетативної нервової системи, низький вміст в крові катехоламінів). Другий механізм – значно більше, ніж у нормі, депонування крові у венозній системі нижніх кінцівок. У виникненні ортостатичної гіпотензії також мають значення зниження вмісту в крові реніну та порушення продукції вазоактивних речовин. Короткочасна втрата свідомості наступає при переході пацієнта із горизонтального положення у вертикальне. Первісне падіння АТ при вставанні не супроводжується компенсаторною вазоконстрикцією, що веде до накопичення крові у венах великого кола, притік венозної крові до серця зменшується, УО, ХОС знижується, АТ падає. Клінічна картина. Симптоматика ортостатичної артеріальної гіпотензії проявляється при переході із горизонтального у вертикальне положення. Непритомність виникає в одних і тих же умовах, звичайно добре відомих хворому. Синкопе виникає частіше всього зранку та вночі після вставання з ліжка. Зразу після вставання хворий відчуває переднепритомний стан (ліпотімія), з’являється відчуття дурноти, нудоти, запаморочення, потемніння в очах, шум у вухах, відчуття, що земля пливе з-під ніг. Тривалість ліпотімії 3-5с. При більш вираженій ортостатичній гіпотензії розвивається непритомність. Під час синкопе спостерігається блідість, м’язова гіпотонія, розширення зіниць, пітливість, падає АТ, пульс слабого наповнення (ледве пальпується). Непритомність триває від декількох до десятків секунд. Можливий розвиток судомного синдрому, пригнічення сухожильних рефлексів. Після переходу в горизонтальне положення хворий, як правило, приходить у свідомість. При опитуванні часто виявляються ознаки вегетативної дисфункції інших органів і систем: закрепи, порушення сечовиділення та потенції. Для підтвердження діагнозу використовують пробу з пасивним підйомом головного кінця ліжка . Проба рахується позитивною при появі протягом 5 хвилин одного або більше із наступних критеріїв:1) зниження САТ на 30мм.рт.ст. або більше; 2) зниження ДАТ на 15мм.рт.ст. або більше; 3) зниження середнього АТ на 20мм.рт.ст. або більше. Всі причини ортостатичної артеріальної гіпотензії поділяють на 4 групи: 1) первинні захворювання вегетативної та/або центральної нервової системи; 2) вторинні ураження вегетативної нервової системи; 3) захворювання, що викликають ортостатичну артеріальну гіпотензію при відносно інтактній вегетативній нервовій системі; 4) зовнішні фактори, що індукують ортостатичну артеріальну гіпотензію. До 1 групи відносяться: ідіопатична функціональна симпатикотонічна ортостатична артеріальна гіпотензія; синдром барорефлекторної недостатності; сімейна полінейропатія з амілоїдозом португальського типу; хвороба Паркінсона із дисфункцією вегетативної нервової системи; атеросклероз артерій головного мозку тощо. До 2 групи відносяться: цукровий діабет; В 12 -дефіцитна анемія; аутоімунні захворювання; інфекції (дифтерія, ботулізм, стовбняк); захворювання ц.н.с. із залученням гіпоталамуса і середнього мозку; карциноматозна нейропатія; сухотка спинного мозку; алкоголізм; хронічна ниркова недостатність тощо. До 3 групи відносяться: анемії; блювота; діарея; парацентез; сепсис; вагітність; недостатність наднирників; недостатнє харчування, кахексія; ІХС з порушенням ритму; міксома передсердь; пролапс МК тощо. До 4 групи відносяться: ортостатичні артільні гіпотензії, що індуковані медикаментозними препаратами, солями важких металів, тривалим перебуванням на ліжковому режимі; а також в стані невагомості тощо. Прикладом первинної вегетативної (автономної) недостатності є ідіопатична функціональна симпатикотонічна артеріальна гіпотензія (непереносність ортостазу). Найбільш частий розлад регуляції АТ після АГ. Спостерігається у молодих пацієнтів (частіше у жінок) астенічної тілобудови). При переході із горизонтального у вертикальне положення у них розвивається досить виражена артеріальна гіпотензія, що супроводжується запамороченням, дріжанням, пітливістю, різкою слабкістю. Характерною особливістю є виражена тахікардія у відповідь на зниження АТ в ортостазі. Почастішання пульсу у положенні стоячи обумовлено рефлекторною активацією симпатичної нервової системи. В основі захворювання лежить дисбаланс центральної вегетативної регуляції. Лабораторне дослідження. У плазмі крові та сечі виявляють високий рівень норадреналіну. жүктеу/скачать 1,22 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|