104
Українськi народнi казки
— Є в мене синок Матвiйко, в лiсi воли пасе. Як ти з ним не збiжишся,
то зо мною й не важся!
От iдуть вони до лiсу. Мужик знав, де заєць мав лiговисько. Пiдходить
тихенько, дивиться: спить заєць.
— Матвiйко! Воли де? — крикнув мужик. Заєць як вискочить та драла!
А чорт за ним телеп-телеп! Але де чортовi до зайця!
— Що ж,— каже мужик,— не перебiг ти мого синка.
От приходить чорт знову до свого пана i каже:
— Пане, мужик показав менi свого синка i велiв, щоби я з ним збiгся,
а як не збiжуся, то з старим щоб i не важився. I я не мiг з його хлопцем
збiгтися. Будьте ласкавi, пане, дайте iще яку раду,
— Яку ж я тобi дам раду? От,— каже,— котрий котрого переборе, то
того будуть грошi.
Приходить чорт i каже те мужиковi, Мужик вiдповiдає :
— Який ти дурний! Куди тобi зi мною боротися? В мене є в лiсi
старий мiй дiдуньо, i такий старий, що аж мохом порiс. Як ти з ним не
зборешся, то зi мною не важся!
Повiв мужик чорта до лiсу, в якому знав, де ведмiдь має барлiг.
— Мiй дiдуньо слiпий, нiчого не бачить i нi до кого не говорить: його
треба зачепити. Вiзьми трохи попелу в жменю, а як я дiдуня викличу з
хати, то ти кинь йому попелом в очi, тодi вiн розворушиться i буде з
тобою боротися.
От приходять до барлога. Мужик крикнув:
— Дiдуню, а вийдiть-но!
Ведмiдь почув чоловiчий голос, зачав бурчати i вилазити з барлога.
— Чуєш, як дiдуньо богу молиться? — каже мужик.— Тiльки покаже-
ться, кинь йому попелом в очi, вiн i розворушиться.
От тiльки вийшов ведмiдь з ями, а чорт хвать йому попелом в очi. А
ведмедисько як талапне його, лапою, то чорт аж юшкою вмився.
Насилу вирвався чортяка од ведмедя, побiг до свого пана та й знову
йому скаржиться, знов просить яко¨ıсь ради.
— Яку ж я тобi дам раду?.. От котрий котрого передряпає, того будуть
грошi.
Приходить чорт i каже мужиковi:
— Казав пан: котрий котрого передряпає, то того будуть грошi.
Мужик вiдповiдає:
— Слухай-но, ниньки вже нерано, треба десь вийти на плац, щоб люди
бачили, як ми будем дертися. То краще iди додому, вiдпочинь, бо ти вже
й так змучився, а завтра раненько прийдеш, та й будем дертися.
— То й добре,— погодився чорт i пiшов додому. Тим часом мужик
подався до коваля, попросив поробити йому на пальцi гаки залiзнi, взяв
Достарыңызбен бөлісу: