Методичні рекомендації до практичних занять з неврології складені відповідно до
жүктеу/скачать 1,11 Mb. Pdf көрінісі
|
СПАДКОВО-ДЕГЕНЕРАТИВНІ ЗАХВОРЮВАННЯ НЕРВО
- Бұл бет үшін навигация:
- Стадії захворювання за Хен і Яром [Hoehn and Yarh, 1967] .
|
Форми захворювання: 1. Змішана (акінетико-ригідно-тремтлива) — характеризується наявністю всіх трьох основних симптомів у варіабельному співвідношенні ( 60–70 % випадків). 2. Акінетико-ригідна — притаманні виражені ознаки гіпокінезії та ригідності, до яких зазвичай рано додаються порушення ходіння та постуральна нестійкість. Тремор спокою не спостерігають або виражений мінімально, але може проявлятися постуральний тремор (15–20 % випадків). 3. Тремтлива — визначається домінуванням у клінічній картині тремору. При цьому наявні ознаки гіпокінезії та ригідності, але здебільшого вони відходять на другий план ( 5–10 % випадків). Особливостями є відносна резистентність до препаратів леводопи, повільний (порівняно доброякісний) перебіг, частіший позитивний сімейний анамнез. Стадії захворювання за Хен і Яром [Hoehn and Yarh, 1967] . 0 стадія — немає ознак захворювання. 1 стадія — симптоми проявляються на одній з кінцівок. 1,5 стадія — симптоматика проявляється на одній з кінцівок і тулубі. 2 стадія — двосторонні прояви без постуральної нестійкості. 2,5 стадія — двосторонні прояви з постуральною нестійкістю. Хворий здатен долати інерцію руху, яку спричинює поштовх. 3 стадія — двосторонні прояви. Постуральна нестійкість. Хворий здатен обслужити себе. 4 стадія — нерухомість, потреба в сторонній допомозі. При цьому хворий здатен ходити та/або стояти без підтримки. 5 стадія — хворий прикутий до крісла або ліжка, тяжка інвалідизація. Диференційна діагностика: мультисистемна атрофія, прогресуючий надядерний параліч, судинний паркінсонізм, есенціальний тремор. Діагностика. Клінічна картина, сімейний анамнез, МРТ головного мозку, тест з леводопою. Лікування. Препарати леводопи. Застосовують для замісної терапії метаболічний попередник дофаміну, який проходить через гематоенцефалічний бар'єр і в дофамінергічних нейронах перетворюється в дофамін. Частина препарату піддається трансформації в дофамін на периферії, що обумовлює побічні ефекти: кишкові дискінезії, аритмії, стенокардія, коливання артеріального тиску. Препарати леводопи в поєднанні з інгібіторами периферичної дофа-декарбоксилази (левоком, карбідопа, сінемет, наком, мадопар) сприяють зменшенню побічних ефектів. Лікування починають з субпорогових доз (1/4 таблетки 250/25 мг ) 2-3 р /день, поступово збільшуючи дозу, максимальна доза – 8 таблеток (2000/200 мг) на добу. До препаратів пролонгованої дії, що містять леводопу та інгібітор дофа-декарбоксилази належать левоком ретард, мадопар HBS, сінемет CR, наком R. Агоністи дофамінових рецепторів (праміпексол, ропінірол, ротиготин) також належать до препаратів першої лінії. В основі їх коригуючого впливу лежить поєднання стимулюючої дії на постсинаптичні рецептори і модулюючої дії на функцію пресинаптичного дофамінергічного нейрона. Похідні аміноадамантану (мідантан і амантадин ) . Препарати стимулюють вивільнення дофаміну з кінцевих терміналей і блокують NMDA рецептори глутамату в смугастому тілі. Інгібітори МАО типу В (моноамінооксидази типу В). До них відносяться селегелін, расаджилін. Препарати перешкоджають деградації дофаміну поза синапсами. Інгбітори КОМТ (ферменту катехол-о-метил-трансферази). Препарати перешкоджають метаболізму дофаміну і його попередника (ентакапон і токапон). Центральні холінолітики (циклодол, паркопан) зменшують у смугастому тілі кількість ацетилхоліну. Не рекомендовано використання у пацієнтів старше 60 років, оскільки сприяє погіршенню когнітивних функцій. Одним з методів лікування паркінсонізму є стереотаксичні операції (деструкція або стимуляція базальних ядер). жүктеу/скачать 1,11 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|