172
м`язово-суглобового чуття чи ураження пірамідних шляхів атаксію можна розцінити як сенситивну, а
мозочковою її можна признати лише тоді, коли виявляють чітко інтенційне тремтіння та асинергію.
Чутливі порушення.
Типовими для РС є зміни глибокого і поверхневого чуття. На ранніх
стадіях з`являються суб`єктивні чутливі розлади (парестезії) та нечіткі розлади больового чуття.
Пізніше виявляють порушення чутливості за провідниковим типом. У більш, ніж 50 % хворих при
тривалості хвороби більше 5 років можуть відмічатися порушення глибокого м`язовосуглобового
чуття, що веде до сенситивних парезів і атаксії. Випадіння вібраційної чутливості,
які виникають
досить рано дозволяють (разом з симптомом Лерміта) діагностувати ураження задніх стовпів спинного
мозку.
Стовбурові симптоми
(ураження VІІІ, V та VІІ пар ЧМН). Сюди відносять вестибулярний
синдром з головокружінням, вестибулярною атаксією та горизонтальним ністагмом. Ураження
трійчастого нерва найчастіше проявляється трігемінальними болями.
Зорові та окорухові розлади.
Серед різноманітних порушень
зору при РС найчастіше є
зниження гостроти зору через розвиток ретробульбарного невриту. Можливі повторні атаки
ретробульбарного невриту. На очному дні виявляється поблідніння скроневих половин дисків зорових
нервів, пізніше субатрофія ДЗН, деколорація скроневої половини диску без клініки невриту (що є
субклінічним проявом ураження зорового нерва).
Окорухові порушення зустрічаються при РС часто (у 70-75 % випадків). Вони проявляються
дисметрією погляду, синдромами ядерної і міжядерної офтальмоплегії, порушенням фіксації погляду,
порушенням слідкуючих рухів очей у вигляді відставання чи випереджання від об`єкту, що рухається.
Ці симптоми часто слабо виражені і при рутинному клінічному обстеженні залишаються
непоміченими.
Вегетативні (тазові розлади).
Вважається, що порушення функції тазових органів рано чи
пізно виникають у 75 % хворих на РС. Нейрогенний сечовий міхур може проявлятися:
-
у вигляді синдрому гіперрефлексії детрузора, тобто у порушенні
здатності сечового
міхура тримати в собі сечу. Це проявляється імперативними покликами на сечовипускання, збільшення
частоти сечовипускання, нетримання сечі, затримка сечі);
-
у вигляді синдрому неповного випорожнення сечового міхура через диссинергію
скорочень детрузора і сфінктера.
Доведено, що тазові розлади тісно пов`язані з ступенем пірамідного парезу. При ураженні
церебральних структур тазові порушення менше виражені, ніж при патології спинного мозку.
Неспецифічні симптоми
(загальна слабкість, когнітивні порушення пам`яті, уваги, мислення).
На можливість нейропсихологічних порушень при РС вказував у своїх лекціях Шарко. Серед
нейропсихологічних порушень слід перш за все виділити зниження (50-80 %) інтелекту, порушення
поведінки, сповільненість інтелектуальних та емоційних функцій, зниження пам`яті, депресія, відчуття
неспокою. Депресію пов`язують з демієлінізацією в обидвох скроневих долях.
Одним з характерних симптомів є ейфорія, яка часто поєднується із зниженням інтелекту. Для
РС характерний синдром “постійної втомлюваності” (60-80 %), який проявляється необхідністю
частого відпочинку, сонливістю, затрудненням
при виконанні повторних дій, що є серйозною
проблемою для багатьох хворих, так як вони не можуть виконувати звичну для них роботу навіть в
період ремісії.
Пароксизмальні симптоми.
Це особлива категорія клінічних проявів РС. Наприклад,
короткочасні чутливі і рухові феномени, що тривають не більше декількох секунд і повторюються до
200-300 разів за день. Вони часто провокуються гіпервентиляцією, активними рухами в руках і ногах,
тривогою. До цих феноменів відносять:
-
типовими пароксизмальнми симптомами є приступи дизартрії і атаксії, які є ще
більш частими, до 300 разів за день;
-
тонічні спазми м`язів, які є досить болючими, короткочасними і повторююься 30 і
більше разів за день;
173
-
симптом Лерміта – короткочасне відчуття проходження електричного струму
вздовж хребта, часто з іррадіацією в руки і ноги, що провокуються нахилами голови допереду;
-
пароксизмальні трігемінальні болі;
-
атипові болі в кінцівках;
-
пароксизмальна сверблячка;
-
пароксизмальний ністагм;
-
пароксизмальний хореоатетоз;
-
пароксизмальний
лицевий гемі спазм;
-
епінапади (фокальні та генералізовані), що пов`язані з демієлінізацією
премоторної зони кори.
Болі при РС відчувають близько 30-65 % хворих. Це можуть бути як пароксизмальні, так і
хронічні болі (останні зустрічаються частіше). Болі обумовлені пошкодженням чутливих шляхів в
результаті демієлінізації. Больовий синдром добре лікується фінлепсином, а хронічні болі непогано
знімає амітриптилін.
Окремо слід згадати симптом Утхоффа: короткочасне поглиблення функціонального дефекту
під дією гарачої ванни або гарачої їжі, коли поглиблюється парез, погіршується зір, більш вираженими
стають координаторні розлади.
Достарыңызбен бөлісу: