Фізіотерапевтичне лікування: фізична і психологічна реабілітація

178 
Найбільшого розповсюдження набула пульс-терапія метилпреднізолоном (метіпредом), який має 
високу ефективність (завдяки метиловій групі краще проникає через клітинну мембрану і зв`язується з 
внутрішньоклітинними глякокортикоїдними рецепторами). 
Метіпред назчається в дозі 500-1000 мг в день протягом 3-5 днів в/в на 500 мл фізрозчину з наступною 
терапією преднізолоном в дозі 0,5-1 мг/кг ваги протягом 3-7 днів з наступним поступовим зниженням 
дози протягом 2-3 тижнів. 
Також можна застосовувати метилпреднізолон в таблетках (медрол, метіпред, урбазон) в дозі 80 
мг через добу протягом 5 днів з поступовим зниженням дози. Метилпреднізолон має добру 
протизапальну дію, відновлює проведення імпульсу по волокнах, що збереглися. Переваги 
пульстерапії: більш швидкий ефект, більш висока ефективність, мінімум побічних дій. 
Дексаметазон призначається в/в або в/м по схемі 8 мг на день – 7 днів, 4 мг – 4 дні, 2 мг – 3 дні. 
Призначається при нетяжкому загостренні, при ретробульбарному невриті. Сінактен-депо 
(синтетичний АКТГ) містить в собі 24 з 39 амінокислот, що є в АКТГ. Вводиться по 1 мл в/м 3 дні 
підряд, потім по 1 мл через день ще 10-12 днів (тобто всього 12-15 ін`єкцій) або по 1 мл 7-10 днів. 
Призначається при незначних загостреннях при прогресуючому перебігу. 
Особливість лікування кортикостероїдами
: 
• 
Тривалі і часті курси небажані, так як погіршується перебіг хвороби. 
• 
Одночасно призначають антиульцерозні засоби Н2- блокатори:фамотидін, гастроцепін). 
• 
АКТГ нормалізує проникливість ГЕБ, має імуносупресорну дію, гальмує активність 
клітинного і гуморального імунітету. Схема: по 40-100 ОД АКТГ в/м протягом 10-14 днів. 
Препарат активний у хворих з неважким загостренням. 
• 
При загостренні РС в останні роки застосовується плазмаферез. Дія його пов`язана з 
виведенням антитіл, продуктів розпаду мієліну, антигенів, прозапальних цитокінів, 
циркулюючих імунних комплексів. 
ІІ. Цитостатики та імуномодулятори
Це препарати вибору, які застосовуються при відсутності ефекту від глюкокортикоїдів при 
хронічних прогресуючих формах. До них відносяться наступні препарати: азатіопрін, циклофосфамід. 
Заслуговує на увагу циклоспорін А (сандімун): препарат має вибіркову імуносупресорну дію, 
мітоксантрон. Так як ці препарати мають багато побічних дій (підвищений ризик онкогенезу, 
агранулоцитоз, ульцерогенну дію, мутації), то вони є останніми засобами вибору при лікуванні РС. 
До імуномодуляторів відносять Т-активін, тімалін, мієлопід, левамізол. Ці препарати також 
призначають при прогресуючих формах РС, коли є різко пригнічений клітинний імунітет. 
Т-активін призначається по 100 мкг п/ш щодня ввечері 5 днів підряд, потім по 1-3 ін`єкції кожні 10 
днів. 
Тімалін - по 10 мг в/м 2 рази в день 5 днів, а потім кожних 10 днів по 2 ін`єкції. 
ІІІ. 
Інтерферони
Імуномодулююча терапія розсіяного склерозу: механізми дії різних груп препаратів, критерії 
призначення, перспективи використання
 
Основні завдання превентивної (імуномодулюючої) терапії РС: 
· лікування та запобігання загострень; 
· зміна характеру перебігу захворювання, уповільнення темпів його прогресуввання, запобігання або 
уповільнення прогресування незворотних неврологічних розладів і, як наслідок, інвалідизації 
хворого; 
· зменшення вираженості різних неврологічних симптомів; 
· запобігання розвитку ускладнень РС (контрактури, пролежні); · 
поліпшення якості життя хворих. 
Дивлячись на те що атрофія головного і спинного мозку починається вже на ранній стадії РС 
(ще до встановлення достовірного діагнозу), найважливішим напрямом у лікуванні захворювання на 
сучасному етапі є раннє застосування імуномодулюючої терапії, що запобігає розвитку загострень і 

179 
прогресування патологічного процесу. Дія на початкову ланку патологічних реакцій може змінити і 
припинити подальший розвиток хвороби. 
Прогресуюче пошкодження аксонів є основною причиною посилення неврологічних порушень 
при РС, наростання атрофічних процесів і збільшення кількості гіпоінтенсивних вогнищ («black 
holes»). Клінічно приблизно у 85% хворих на РС на початку захворювання діагностується РРРС, через 
10 років хвороби близько половини пацієнтів з РРРС переходить у стадію ВПРС, а через 25 років у 90% 
хворих з первинним РРРС спостерігається неухильне прогресування захворювання. Якщо раніше 
терапевтична допомога пацієнтам із РС зводилася тільки до лікування загострень захворювання і 
проведення симптоматичного лікування ускладнень, то сьогодні завдяки впровадженню в практику 
засобів превентивної (модифікуючої) терапії з’явилася можливість патогенетичного впливу на перебіг 
захворювання, що зрештою може істотно загальмувати прогресування РС і процес інвалідизації. 
На сучасному етапі використовуються два класи препаратів першого вибору, що довели в 
міжнародних широкомасштабних контрольованих клінічних дослідженнях свою високу ефективність 
відносно зменшення частоти загострень і уповільнення прогресування захворювання при РРРС: клас 1 
– β-інтерферони 1a і 1b (авонекс, бетаферон, ребіф); 

жүктеу/скачать 6,4 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: