Нейрореабілітація хворих на розсіяний склероз

180 
Основними принципами реабілітаційного процесу (РП) є безперервність і комплексність.
Безперервність процесу передбачає постійне проведення реабілітаційних заходів у стаціонарі, 
вдома або на робочому місці. Подібна постійність можлива лише за наявності чітко спланованої, 
технічно підготовленої індивідуальної програми реабілітації (ІПР).
Комплексність є найважливішою складовою РП. Це поняття включає весь спектр 
реабілітаційних послуг, що можуть надаватися або надаються людям із обмеженими можливостями, і 
об’єднує кілька напрямів РП.
У сфері реабілітації інвалідів із неврологічними порушеннями раціонально розбити РП на 
великі пули реабілітаційних заходів, що охоплюють основні аспекти життєдіяльності людей з 
обмеженими можливостями: 
· 
соціально-медична реабілітація
включає надання всіх видів медичних послуг, за винятком 
оперативних втручань і терапії гострих і загрожуючих станів; 
· 
психосоціальна реабілітація
передбачає індивідуальну роботу психолога з людиною з обмеженими 
можливостями, членами його сім’ї, чоловіком або жінкою, дітьми, співробітниками, забезпечення 
психологічної сумісності між інвалідом і оточуючим середовищем; 
· 
соціально-побутова реабілітація
– комплекс побутових послуг, можливість інваліда користуватися 
житловими, нежитловими та адміністративними приміщеннями, вулицями, суспільним транспортом у 
контексті концепції «безбар’єрного середовища», соціальні виплати, своєчасне забезпечення 
технічними засобами реабілітації і гігієни, іншими видами соціальної допомоги; · 
професійна 
реабілітація
передбачає вивчення питань профпридатності, профдіагностики, профосвіти, навчання 
або перекваліфікації інвалідів, відновлення або оволодіння навичками самообслуговування або 
професійних дій, пошук або організацію робочих місць; · 
цивільно-правова реабілітація
– відносно 
прогресивна форма РП, оскільки передбачає не лише пасивне оволодіння знаннями про права і пільги 
інвалідами та їх опікунами, а й активні механізми досягнення законності з питань реабілітації інвалідів. 
Крім того, громадські організації та інші об’єднання інвалідів можуть самостійно брати участь у 
законотворчому процесі та відстоювати конституційні права своїх членів.
Проведення перелічених видів РП у паралельних або послідовних комбінаціях є основою 
ефективного проведення реабілітаційних заходів. При цьому необхідно ґрунтуватись на перебіг і 
форму РС.
При РРРС 
у 
стадії ремісії велике значення мають психокоригуючі заходи, створення 
адекватної атмосфери в сім’ї. Хворих слід попереджати про чинники, що сприяють новому 
загостренню (інфекції, інтоксикації, стресові стани, перегрів, прямі сонячні промені).
При прогредієнтному перебігу
необхідно максимально зберегти участь хворого у 
виробничій діяльності; в цих випадках важливе значення має робота вдома. Бажано підготувати
хворого на більш активну участь у домашніх справах і збереження самообслуговування.
Надзвичайно важливу роль у ІПР хворих відіграє міждисциплінарний підхід. Крім невролога, 
в ІПР мають брати участь фізіотерапевт, фахівець із лікувальної фізкультури, нейропсихолог, логопед, 
дієтолог, за необхідності – нейроофтальмолог, отоневролог, інші фахівці, медична сестра, 
представники соціальних служб і суспільства, хворі на РС, друзі та родичі хворого. Ці фахівці є 
мультидисциплінарною бригадою для реабілітації хворих на РС. У деяких випадках потрібно залучати 
бухгалтера і юриста. Для позитивного ефекту нейрореабілітації необхідна активна участь самого 
хворого, що іноді зробити досить важко через виражений неврологічний дефіцит, а деколи і 
депресивний стан хворого. З ІПР тісно пов’язані питання етики і деонтології.
Дуже важливо повністю інформувати хворого про його захворювання, перебіг хвороби, 
перспективи лікування, у тому числі й нові перспективні методи лікування. Хворий має брати активну 
участь у виборі того або іншого методу лікування.
У деяких випадках не варто відразу повідомляти хворому про його діагноз РС, тим паче якщо 
це люди молодше 20 років, у стані депресії, а також до моменту достовірного підтвердження діагнозу. 
Можна завуалювати діагноз іншими термінами, наприклад: демієлінізуюче захворювання нервової 

181 
системи, інфекційно-алергічний енцефаломієліт. У міжнародній практиці існують формулювання 
«можливий», або «ймовірний», РС.
У стаціонарі хворих із початковими формами РС не слід розміщувати в палатах разом із 
хворими з тривалим перебігом захворювання і вираженим неврологічним дефіцитом. Надавати 
інформацію про діагноз родичам і друзям можна лише з дозволу хворого. Хворому потрібно пояснити, 
що його діагноз не становить безпосередньої загрози для його життя, для розвитку захворювання 
необхідна генетична схильність, ризик розвитку в сім’ї другого випадку РС вищий, ніж у популяції в 
цілому. Здорових членів сім’ї хворого потрібно внести до групи ризику.
Хворим на РС надзвичайно важливо застосовувати препарати бетаферон, ребіф і копаксон. 
Причому під час реабілітації інвалідів на перший план виходить препарат з більш широким спектром 
дії – бетаферон, що, як правило, призначається хворим із неврологічним дефіцитом до 6 балів за 
шкалою EDSS. Крім того, необхідно застосовувати симптоматичні засоби лікування (мідокалм, 
сирдалуд, детрузитол разом із судинними і вітамінними препаратами). Окремим блоком йде 
середовищна реабілітація: барокамери, кліматичні палати, гідрореабілітація.
Головний напрямок реабілітації спрямований на роботу з хворим у домашніх умовах; огляд 
хворого неврологом має проводитися 1 раз на 3 місяці. Хворого необхідно госпіталізувати в стаціонар 
при загостренні захворювання або для застосування нового методу лікування. Важлива послідовність 
терапії у стаціонарі й подальшої реабілітації удома.
Реабілітаційні заходи слід призначати як можна раніше, щоб уникнути таких серйозних 
ускладнень, як контрактура м’язів. Лікувальна фізкультура спрямована на відновлення сили м’язів, 
зниження спастичності, зменшення атаксії, підтримку рухової активності.
Хворим на РС протипоказані будь-які процедури, пов’язані з підвищенням температури 
тіла, і грязелікування.
Пацієнтам із порушенням функції тазових органів потрібен періодичний контроль сечі та 
курси уросептиків, у важких лежачих хворих обов’язкове регулярне проведення дихальної гімнастики.
Відносно дієтотерапії хворих на РС деякі автори вважають, що сприятливий вплив на перебіг 
захворювання мають рослинні білки та жири. Ці дієтичні рекомендації важливо застосовувати у хворих 
на різних стадіях РС.
ІПР повинна навчити людину жити з цією хворобою, боротися, творити, перемагати без 
руйнівних наслідків, відмовляючись приймати її «як рідну», використовуючи універсальну формулу 
діалектики – єдність і боротьбу протилежностей.
Профілактика –
запобігати переохолодженню, психотравми, гострих респіраторних
інфекцій, жінкам не рекомендують вагітніти і родити. Протипоказана інсоляція та теплові процедури.

жүктеу/скачать 6,4 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: