Сценарій on-line курсу для студентів IV курсу медичного факультету вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації

314 
в нормі (їх кодує ген, розміщений на 20-й хромосомі). Особливо велика концентрація цих субстанцій 
у нейронах головного мозку. При патології накопичується модифікована форма пріонового білка, 
стійка до дії протеаз.
На сьогодні в людини вивчено чотири захворювання, що викликаються пріонами: хвороба 
Крейтцфельдта-Якоба (ХКЯ), куру, синдром Герстманна-Штреусслера-Шейнкера (СГШШ), а також 
фатальна інсомнія (ФІ). Їх поділяють на спорадичні (ХКЯ, ФІ), набуті або інфекційні (куру, ятрогенна 
ХКЯ, новий варіант ХКЯ) і спадкові (ХКЯ, СГШШ, ФІ). Численні дослідження виявили, що сімейні 
пріонові хвороби становлять близько 10%.
Спорадичні типи пріонових захворювань викликаються мутаціями гена PRNP або спонтанною 
конверсією нормальної ізоформи пріонового білка PrP(c) у патологічну ізоформу PrP(Sc). Куру 
реєструється в одному із племен Папуа–Нової Гвінеї і виникає в результаті вживання мозку померлих 
співвітчизників під час ритуального канібалізму. Ятрогенна ХКЯ розвивається внаслідок випадкового 
зараження пацієнта пріонами. Новий варіант ХКЯ пов’язаний з епізотопією так званого “коров’ячого 
сказу”.
У зв’язку з високим поліморфізмом спадкових випадків пріонових захворювань їх поділяють 
залежно від мутацій деяких генів, таких як PRNP, PRND, гену, що картований на хромосомі 19 
(відповідальний за генотип аполіпопротеїну Е), а також генів, що кодують метіонін або валін.
Первинна поява патологічного пріонового білка пов’язана із соматичною мутацією його гена 
(PRNP), який картований на короткому плечі хромосоми 20, або із спонтанною конверсією PrP(c) в 
патологічну ізоформу PrP(Sc) при спорадичних ПХ. При спадкових формах наявний зв’язок із 
мутацією PRNP, а при набутих — з інвазією PrP(Sc). Накопичення PrP(Sc) пов’язують із його здатністю 
трансформувати нормальний пріоновий білок PrP(c) в його інфекційну форму за рахунок 
конформаційних змін. Таким чином, процес накопичення інфекційного пріонового білка відбувається 
не в результаті синтезу в зараженому організмі молекул PrP(Sc) 
de novo
, а внаслідок конформаційних 
змін уже синтезованих нормальних молекул PrP(c) під впливом інфекційного пріонового білка PrP(Sc). 
ПХ виникають у результаті накопичення PrP(Sc), а не пригнічення функції PrP(c).
Патологічна ізоформа пріонового білка PrP(Sc) відрізняється від нормального PrP(c) своєю 
високою резистентністю до протеази К, стійкістю до ультрафіолетового і рентгенівського 
опромінення, а також до нагрівання, що свідчить про відсутність у її складі ДНК. PrP(Sc) 
накопичується в цитоплазматичних везикулах, а пізніше в синаптичних структурах. Далі PrP(Sc) 
виходить у позаклітинний простір і відкладається в амілоїдних бляшках. Пріоновий білок є 
контагіозним незалежно від причин його виникнення. При цьому мозкова тканина зберігає 
контагіозність і після тривалої консервації у формаліні.
Хоча більшість випадків пріонових захворювань мають спорадичний або спадковий характер, 
їх традиційно розглядають як особливу форму повільної інфекції, оскільки доведено їх трансмісивний 
характер — захворювання можна передати людині або тварині, заразивши її матеріалом, отриманим 
від хворого організму. Це зумовлено тим, що при деяких умовах пріоновий білок може ставати 
інфекційним (трансмісивним) агентом, здатним до реплікації в організмі господаря.

жүктеу/скачать 6,4 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: