Метаболічна кардіоміопатія внаслідок перенапруження

надмірних, 
інтенсивних 
навантажень 
у 
спортсменів, 
а 
також 
кардіоміопатія від перенапруження у осіб, не пов’язаних із заняттями 
спортом, але вимушених виконувати фізичні навантаження, які 
перевищують їх реальні можливості. 
Розвиток кардіоміопатії від перенапруження у певній мірі генетично 
детермінований. Спортивне серце швидше розвивається у спортсменів з 
генетично обумовленими недостатніми можливостями ресинтезу АТФ у 
міокарді. 
У розвитку спортивного серця додаткову роль можуть грати такі 
фактори, як порушення режиму харчування (незбалансоване харчування), 
тренування без врахування можливостей відповідної фізіологічної реакції 
серцево-судинної системи, а також проживання у неблагоприємних 
кліматичних умовах, швидке зниження маси тіла, застосування 
різноманітних фармакологічних препаратів, зокрема і допінгу. 
Виділяють 
4 
варіанти 
кардіоміопатії 
від 
перенапруження: 
безсимптомний 
(малосимптомний), 
аритмічний, 
з 
порушенням 
скоротливої здатності міокарда та змішаний. 
Захворювання розвивається частіше всього поступово і проявляється 
прогресуючим збільшенням розмірів серця. Спочатку зберігається 
притаманна спортсменам брадикардія та зниження АТ. В подальшому 
динаміка 
стану 
залежить 
від 
поведінки 
спортсмена. 
При 
неблагоприємних обставинах кардіомегалія прогресує, і поступово 
виникають симптоми серцевої недостатності. Можливе виникнення 
різних порушень ритму та провідності в спокої або при фізичних 
навантаженнях. Частіше всього це екстрасистолія та пароксизмальна 
тахікардія. 
Е.В. Земцовський (1994) виділяє наступні три стадії кардіоміопатії 
внаслідок перенапруження: 
І ст. – клінічні та ЕКГ – ознаки виявляються у спокої та зникають 
при фізичному навантаженні. 
ІІ ст. – клінічні та ЕКГ – ознаки з’являються або зберігаються при 
фізичному навантаженні. 
ІІІ ст. – приєднання незворотніх морфологічних змін. 
На 
ЕКГ:
зміни зубця Т (згладженість, деформація, несиметрична 
негативність), частіше зубець Т від’ємний в ІІІ, aVF, V
1
відведеннях; 
зміщення вниз сегменту ST в грудних відведеннях (неішемічний тип). Ці 
зміни зникають після виконання проб з калієм, та β-адреноблокаторами, 
можлива нормалізація ЕКГ після дозованого фізичного навантаження. 
Виявляють гіпертрофію ЛШ, синдром подавленого синусового вузла: 

синусова брадикардія (менше 40в 1 хв.), міграція водія ритму, а-в 
дисоціація. Цей синдром є зворотнім, та у більшості спортсменів зникає 
після припинення інтенсивних фізичних навантажень. 
О.Г. Дембо виділяв три стадії кардіоміопатії перенапруження у 
спортсменів на підставі змін ЕКГ:
І ст. – знижені або двогорбі зубці Т; 
ІІ ст. – двофазні зубці Т та/або зниження інтервалу ST; 
ІІІ ст. – від’ємні зубці Т. 
При 
рентгенологічному дослідженні 
розміри серця можуть бути 
значно збільшені. 
При 
ЕхоКГ
– дослідженні виявляють гіпертрофію міокарду, 
дилатацію порожнин, діастолічну дисфункцію, зниження ФВ. 

жүктеу/скачать 1,22 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: