синусової тахікардії. Вагусні проби значно сповільнюють скорочення
шлуночків та полегшують виявлення хвиль тріпотіння, а при синусовій
тахікардії сприяють більш чіткій реєстрації зубців Р та меншому
сповільненню ритму (ніж при тріпотінні). Слід враховувати що тріпотіння
передсердь спостерігається у хворих з органічними змінами міокарду, а
синусова тахікардія – часто у здорових.
При тріпотінні передсердь частота скорочень шлуночків звичайно
менше, ніж частота ритму при суправентрикулярній пароксизмальній
тахікардії, яка частіше всього складає 150-200 на хв.. При тріпотінні (2:1)
ритм звичайно не перевищує 150-160 на хв. Проте при тріпотінні 1:1
число серцевих скорочень в обох випадках можу бути однаковим. При
вагусних пробах суправентрикулярна пароксизмальна тахікардія часто
зникає, а тріпотіння передсердь не зникає.
Для передсердної пароксизмальної тахікардії характерні зубці Р та
ізолінія між ними, чого нема при тріпотінні передсердь. При тріпотінні
під час фізичного навантаженні може з’явитись аритмія, чого не буває
при пароксизмальній тахікардії. Важливо, що частота хвиль тріпотіння
звичайно більше 220 на 1 хв. (як правило, біля 300), а при передсердній
тахікардії менше 220 на 1 хв. Пароксизм тріпотіння передсердь звичайно
триває довше, ніж напад пароксизмальної тахікардії.
При тріпотінні передсердь з проведенням 1:1 з аберантними
шлуночковим комплексами проводять диференціальний діагноз із
шлуночковою формою пароксизмальної тахікардії. При тріпотінні
передсердь ритм шлуночків звичайно більш частий та перевищує 220 на
хв., складаючи біль 300 на 1 хв. При шлуночковій пароксизмальній
тахікардії частота ритму менше 220 на 1 хв. Вагусні проби не змінюють
частоту ритму при шлуночковій тахікардії та сповільнюють його при
тріпотінні передсердь, що полегшує виявлення хвиль F.
Через стравохідна ЕКГ, добове моніторування сприяють постановці
правильного діагнозу.
Достарыңызбен бөлісу: