запальним процесом і фіброзом в бронхолегеневій тканині. Основою
скаргою хворих є кашель з виділенням гнійного харкотиння. Найбільше
харкотиння виділяється ранком. Добова кількість харкотиння доходить
до 500 мл. В період ремісії харкотиння може не виділятися. Зібране
харкотиння поділяється на 2 шари: верхній шар з в’язкої рідини, а
нижній – гнійний осадок. Задишка при навантаженнях буває майже у
кожного третього хворого; крім того, під час загострення спостерігають
болі у
грудній клітці, гарячку, загальну слабкість, в’ялість, подавлення
психіки. Аускультативно вислуховуються хрипи, які зменшуються при
відкашлюванні, жорстке дихання. Основним
методом підтвердження
локалізації
бронхоектазів
є
бронхографія
з
обов’язковим
контрастуванням обох легень, після санації бронхіального дерева. Під
час загострення в крові відмічається лейкоцитоз, збільшення ШОЕ,
рентгенологічне дослідження показує підвищену прозорість легень,
деформацію легеневого малюнку.
Альвеоліти
– группа захворювань неінфекційного генезу, що
характеризуються дифузним ураженням альвеол і розвитком фіброзу
легень.
Екзогенний
алергічний
альвеоліт
–
імунопатологічне
захворювання, котре виникає внаслідок алергічної реакції в легеневій
тканині
при вдиханні органічного пилу; проявляється дифузним
ураженням альвеол, інтерстиціальної тканини легень з подальшим
розвитком пневмофіброзу. При гострій формі симптоми з’являються
через 4-6 год після контакту з алергеном. Характерні сухий кашель,
задишка, гарячка, озноб, міалгії. Над легенями вислуховуються дифузні
ніжні крепітуючі хрипи з обох боків, більше в нижніх ділянках.
Утруднення видиху немає. В аналізі крові лейкоцитоз, збільшення ШОЕ.
Рівень ІgЕ часто підвищений. На рентгенограмі – посилення легеневого
малюнку, дифузні інфільтрати, інтерстиціальні зміни.
При елімінації
алергену зазначені симптоми швидко зникають, при повторному контакті
з’являються знову.
Хронічна форма розвивається при довготривалій експозиції
алергенів низької інтенсивності. Характерний перебіг без гострих
епізодів, з постійною наявністю респіраторних симптомів, поганим
самопочуттям, стійкими міалгіями, схудненням. На
першому етапі
хвороби хрипів може не бути, потім з’являється ніжна крепітація в
нижніх ділянках, далі розповсюджується над усією поверхнею легень,
стає грубою. Головний симптом – постійна прогресуюча задишка. При
значних морфологічних змінах у легенях виникають легенева гіпертензія,
легеневе серце. На рентгенограмі на початку захворювання –
слабоінтенсивні дрібновогнищеві дисеміновані осередки, інтерстиціальні
зміни. Поступово з’являються ознаки фіброзу – комірчастість легеневого
малюнка, іноді груба тяжистість, зменшення прозорості легеневих полів.
У гемограмі типових змін немає.
Достарыңызбен бөлісу: