Задишка при захворюваннях бронхо-легеневого апарату

Легенева задишка зумовлена хронічною дихальною недостатністю 
за рестриктивним або обструктивним типом. При цьому для 
рестриктивної дихальної недостатності при дослідженні функції 
зовнішнього дихання характерне раннє і значне зменшення життєвої 
ємності легень при відносно мало змінених інших показниках, а для 
обструктивних – зниження відношення об’єму форсованого видиху за 1-
шу секунду до форсованої життєвої ємності легень (ОФВ
1
/ФЖЄЛ), 
зниження пікової об’ємної швидкості видиху (ПОШ) при незміненій 
життєвій ємності легень. 
Будь-яке захворювання, що супроводжується бронхо-обструктивним 
синдромом, може проявлятися задишкою переважно експіраторного 
характеру. Відомо кілька десятків причин бронхо-обструктивного 
синдрому. Класифікація бронхо-обструктивного синдрому та перелік 
можливих причин наведені вище. Нижче розглянемо найбільш поширені 
стани, що супроводжуються обструктивною дихальною недостатністю. 
В основі 
хронічних обструктивних захворювань легень (ХОЗЛ)
лежить 
хронічне 
запалення 
дрібних 
дихальних 
шляхів, 
що 
супроводжується частково зворотним обмеженням потоку повітря у 
дихальних шляхах за рахунок дискринії слизових залоз, набряку слизової 
оболонки бронхів та спазму гладкої мускулатури. Головним чинником 
ризику виникнення ХОЗЛ є куріння. Підвищення опору потоку повітря 
під час видиху збільшує роботу дихальних м’язів, що зумовлює відчуття 
задишки. При хронічному бронхіті частіше зустрічається хронічна 
задишка, що посилюється при гострих респіраторних інфекціях. Вона має 
переважно 
експіраторний 
характер, 
супроводжується 
кашлем 
з 
виділенням 
незначної кількості 
слизового 
або 
слизово-гнійного 
харкотиння, який передує появі задишки, та іноді дистантними 
свистячими хрипами. Якщо задишка виникає вночі, то вона пов’язана з 
посиленням утворення харкотиння та порушенням його відтоку, і вона 
зменшується після відкашлювання. Основною фізикальною ознакою 
бронхіту є наявність у легенях звучних сухих або незвучних вологих 
хрипів (залежно від концентрації харкотиння). 
До ХОЗЛ також відноситься 
емфізема легень
, при якій відбувається 
руйнування еластичного каркасу легень, наслідком чого є зменшення 
сили видиху, збільшення роботи дихальних м’язів та збільшення 
залишкового об’єму повітря у легенях, що добре видно на 
рентгенограмах. Емфізема легень у більшості випадків поєднується з 

хронічним бронхітом і характеризується багаторічним перебігом, 
поступовим наростанням задишки, яка посилюється під час кашлю. Під 
час 
фізикального 
обстеження 
відмічають 
постійне 
інспіраторне 
положення грудної клітки, зменшення її рухомості, коробковий 
перкуторний звук над легенями, ослаблення везикулярного дихання. 

жүктеу/скачать 1,22 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: