Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів



Pdf көрінісі
бет122/153
Дата21.10.2022
өлшемі1,22 Mb.
#154224
түріНавчальний посібник
1   ...   118   119   120   121   122   123   124   125   ...   153
Байланысты:
Синдроми в кардіології

 
Саркоїдоз Беньє-Бека-Шаумана
– це системне захворювання, що 
перебігає з ураженням внутрішньогрудних і периферичних лімфатичних 
вузлів, легень, шкіри, кісток, слизових оболонок дихальних шляхів
привушних залоз, печінки, селезінки, очей та інших органів. Частіше 
хворіють 
люди 
молодого 
і 
середнього 
віку.
Основним морфологічним елементом саркоїдозу є епітеліоїдно-клітинна 
гранулема без казеозного некрозу, що відрізняє її від туберкульозної. 
Найчастіше зустрічається ураження легень і бронхіальних лімфатичних 
вузлів. Розрізняють 3 стадії саркоїдозу легень: I стадія (медіастінальна), 
при якій уражаються бронхіальні лімфатичні вузли; II стадія 
(медіастінально-легенева), 
при 
якій 
поряд 
з 
ураженням 
внутрішньогрудних лімфатичних вузлів є вогнищеві та інтерстиціальні 
зміни в легенях, і III стадія характеризується утворенням осередкових 
конгломератів і розвитком поширеного пневмофіброзу. Клінічні прояви 
включають нездужання, слабкість, кашель, біль у грудях, субфебрилітет. 
Іноді 
спостерігається 
безсимптомний 
перебіг. 
Рентгенологічно 
виявляються різко збільшені бронхіальні лімфатичні вузли, що мають 
чіткі, часто поліциклічні контури. Ураження двостороннє. Клінічні 
прояви при II стадії саркоїдоз бувають більш вираженими; відзначаються 
задишка, кашель, інколи з харкотинням, субфебрилітет. В легенях інколи 
вислуховують сухі та вологі хрипи. Рентгенологічно поряд із 
збільшеними 
бронхіальними 
лімфатичними 
вузлами 
виявляють 
осередкові тіні, які розташовуються симетрично; з обох сторін, більше в 
середніх легеневих частках і прикореневих областях, а також лінійні тіні 
ущільненої інтерстиціальний тканини. При III стадії саркоїдоз клінічні 
прояви захворювання виражені найбільш різко. Відзначаються кашель, 
часто з відділенням мокротиння, задишка, гарячку, в легенях майже 
постійно вислуховують сухі та вологі хріпи. Рентгенологічно виявляють 
злиття 
вогнищ, 
утворення 
інфільтратів, 
розвиток 
поширеного 
пневмофіброзу, емфізему, бульозні змін. Виражена аденопатія в цій стадії 
зазвичай відсутня. Прогресування захворювання може призвести до 
розвитку дихальної недостатності і формування легеневого серця. 


Зміни морфологічного складу крові не носять специфічних рис. У хворих 
можуть відзначатися моноцитоз, нейтрофільоз з паличкоядерним зсувом, 
збільшення ШОЕ. У частини хворих в сироватці крові та добової сечі 
виявляють збільшення кальцію, а також гамма-фракції в протеїнограмі. 
Туберкулінова чутливість різко знижена.
Причиною задишки також можуть бути ураження судин легень. 
Повторювані минущі епізоди задишки у спокої характерні для 
рецидивуючої тромбоемболії дрібних гілок легеневої артерії. Джерело 
емболів найбільш часто знаходиться у глибоких венах гомілок, часто 
виявляють клініку тромбозу глибоких вен гомілок. Симптоми ТЕЛА 
неспецифічні і, крім задишки, включають болі у грудях, кашель, 
кровохаркання, тахікардію, гіпотензію, ціаноз. Діагноз ТЕЛА ґрунтується 
насамперед на відповідній налаштованості лікаря на цей діагноз. За 
наявності відповідних симптомів ТЕЛА слід підозрювати у пацієнтів із 
відповідними факторами ризику: тривала іммобілізація, ліжковий режим, 
недавні оперативні втручання (особливо на органах малого тазу), 
старший вік, нефротичний синдром. Найбільш специфічно діагноз ТЕЛА 
можна верифікувати за даними вентиляційно-перфузійного сканування 
легень, спіральної комп’ютерної томографії, ангіопульмонографії. 
Про 


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   118   119   120   121   122   123   124   125   ...   153




©engime.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет