Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів
Миготіння (фібриляція) передсердь
жүктеу/скачать 1,22 Mb. Pdf көрінісі
|
Синдроми в кардіології
| Миготіння (фібриляція) передсердь
Миготіння (фібриляція) передсердь – це дуже часте, хаотичне збудження та скорочення окремих груп волокон міокарда передсердь. Частота імпульсів, що виникають в передсердях може коливатись від 370 до 700 на 1 хв. Більша частина цих імпульсів не доходить до шлуночків, затримуючись в а-в вузлі, і лише невелика частина досягає шлуночків, викликаючи їх неритмічне збудження. На ЕКГ відсутні зубці Р, замість них виявляються безладні хвилі f, що мають різну форму і виникають з різною частотою. Ці хвилі звичайно краще видно у відведеннях ІІ, ІІІ, аVF і V 1-2 , а в деяких випадках вони ледве помітні. В залежності від амплітуди хвиль f розрізняють крупно- та дрібнохвильову фібриляцію передсердь. Інтервали R-R мають різну тривалість. Миготіння передсердь може бути пароксизмальним, персистуючим та стійким. Миготіння передсердь з шлуночковим ритмом 60-90 на 1 хв. називають нормосистолічним, менше 60 на 1 хв. – брадисистолічним, а більше 90 на 1 хв. – тахісистолічним. Етіологія. Миготіння передсердь виникає, як правило, при органічних ураженнях міокарду. У молодих пацієнтів миготіння передсердь спостерігається при активному ревматизмі, вроджених та набутих вадах (частіше при мітральному стенозі), гіпертиреозі, міокардиті. У старшому віці найбільш частою причиною миготіння передсердь є ІХС, кардіосклероз атеросклеротичний, гострий інфаркт міокарду, а також серцева недостатність, рідше – кардіоміопатії, синдром WPW, перикардит, гостре легеневе серце, травми серця, пухлини. Миготіння передсердь може бути обумовлене зловживанням алкоголем, кавою, курінням, фізичним перевантаженням, стресовою ситуацією, рефлекторними впливами при захворюваннях органів травлення, електролітними порушеннями, медикаментозними впливами (серцеві глікозиди, анти аритмічні препарати). Диференціальний діагноз проводять з синусовою тахікардією, тріпотінням передсердь, суправентрикулярною та шлуночковою пароксизмальною тахікардією. Наявність позитивного зубця Р перед кожним комплексом QRS свідчить про синусову тахікардію або передсердну пароксизмальну тахікардію. Вагусні проби при синусовій тахікардії викликають минучі уріження ритму з наступним поверненням частоти до попереднього рівня, при суправентрикулярній пароксизмальній тахікардії можуть купірувати напад та відновити синусовий ритм, при шлуночковій пароксизмальній тахікардії не впливають на частоту ритму, при миготінні передсердь сповільнюють ритм, при цьому краще виявляються хвилі миготіння та аритмія скорочень шлуночків. При пароксизмі миготіння передсердь частота ритму складає звичайно 100-140 на 1 хв., при пароксизмальній тахікардії зазвичай перевищує 140 на 1 хв. При внутрішньовенному введенні серцевих глікозидів у хворих з миготінням передсердь ритм дещо уріжається, хвилі миготіння стають більш виразними, аритміями посилюється або іноді напад припиняється, а при суправентрикулярній пароксизмальній тахікардії напад може раптово припинитись або частота ритму не міняється. При частоті політропної екстрасистолії звичайно визначається укорочений передекстрасистолічний інтервал та подовжена компенсаторна пауза. При миготінні передсердь така закономірність відсутня. Фізичне навантаження посилює аритмію при миготінні передсердь. Навпаки, передсерді екстрасистоли при цьому стають більш рідкими або зникають, а ритм стає більш правильний. При екстрасистолії є ізолінія, яка звичайно відсутня при миготінні передсердь. Уточненню діагнозу допомагають черезстравохідна ЕКГ, добове моніторування, електрофізіологічне дослідження. жүктеу/скачать 1,22 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|