Українські народні казки

118
Українськi народнi казки
— Гм...— покрутив головою хлопець.— Тут справдi бiда. Тепер без мене
уже не обiйдеться. Бiжи до нянька i скажи, що тобi приснилося, нiби се
дiло мiг зробити хлопець, котрого замурували. Може, що вiн зостався
живий...
Дiвчина швидко до царя.
— Ну, донько, двiчi ти нас витягла з бiди. Айбо тепер i ти нiчого не
придумаєш.
— Не плачте, няньку! Менi снився сон, що таке важке дiло годен би
зробити отой хлопець, що замурований у вежi.
— Значить, усе пропало,— схилив голову цар.— З Iванка вже, напевне,
лиш порох зостався... Два роки, як похований у мурi.
— Няньку, спробувати можна. А може, i третiй мiй сон таки здiйсни-
ться?
— Най буде по-твоєму! — I дав наказ привести найлiпших мурникiв;
наказав так розбити вежу, щоб жодна порошина не впала на Iванка, якщо
ще живий.
Помалу, обережно розмурували вежу. Дивляться, а хлопець сидить
собi, здоровий i сильний, нiби нiколи i не був у страшнiй в’язницi.
Цар радiє... Обiйняв Iванка, поцiлував i просить, щоб не сердився на
нього, виручив з бiди.
— Тут нiколи журитися i плакати,— каже йому Iванко,— треба брати-
ся до дiла.
Почали швидко готувати все, що було треба. Пошили на Iванка бога-
тирський одяг, роздобули сильний лук, далекозор та десятилiтрову пляшку
доброго вина. Як наближався полудень, Iванко вилiз аж на верх царсько-
го палацу, поклав коло себе важкий лук i стрiлу, п’є вино й позирає в
далекозор у бiк песиголовцiв.
Нараз бачить: цар песиголовець i його гостi сходять на веранду, сiдають
до столу, наливають погари. Iванко взяв у руки лука, налагодив стрiлу i
чекає. I то¨ı хвилини, коли песиголовець поклонив гостям налитим погаром
й хотiв випити вино, вистрiлив iз лука. Стрiла потрапила в погар.
Песиголовець i не сподiвався, що у царя є такий витязь, i перелякав-
ся. Розгнiваний, продиктував такого листа: «Знаю, що не ти мудрi дiла
зробив, не ти стрiлою вибив менi з рук погар. У тебе є витязь. Хочу його
видiти сво¨ıми очима. Цього тижня має бути в мене. Як нi, пiду на твою
державу страшною вiйною».
У царя була велика гостина: ¨ıли, пили, гуляли, спiвали, веселилися. Цар
радiв, що буде мати доброго заступника, на котрого передасть державу,
за котрого вiддасть свою доньку,— витязя сильного, гордого, прекрасного.
Але, коли прочитав листа песиголовця, нараз його лишила радiсть i весе-
лiсть. Пiдпер голову й журився. Зажурилася й цариця, плаче за Iванком,
kazka.in.ua

Мудрий Iванко
119
як за рiдним сином.
Айбо найбiльше жаль розриває серце доньки. Вона аж умлiває.
Засмутилися всi люди. Що тепер буде? Лютий ворог нападе i знищить
кра¨ıну.
Лиш Iванко один не зажурений — ¨ıсть, п’є й веселиться, нiби нiщо не
сталося.
А другого дня вiдповiв песиголовцевi: через тиждень чекай такого й
такого легiня.
Передав вiсниковi листа, а сам пустився межи вiйсько пiдбирати точно
таких хлопцiв, як i сам. Вибрав одинадцять воякiв таких, як близнята: всi
схожi на нього.
Всiх одягли в однаковий одяг. Iванко взяв таке ж саме плаття i замi-
шався межи хлопцiв. Сам цар не мiг впiзнати його серед iнших витязiв!
Iванко навчив сво¨ıх побратимiв, що мають робити i що говорити, коли
будуть у песиголовця.
Посiдали хлопцi на коней i — гайда!
Їхали три днi, а на четвертий здалека побачили палац.
Песиголовець на чолi цiло¨ı залiзно¨ı дивiзi¨ı вийшов сперед них i дуже
здивувався, що з’явився не лиш один витязь, котрого вiн чекав, а дванад-
цять — i всi як близнята!
Нараз дав команду, аби його дивiзiя обступила хлопцiв, а сам з помiч-
никами пару крокiв зробив уперед i гукнув прибулим:
— Котрий з вас мудрий витязь?
— Я! — вiдповiли всi дванадцятеро разом.
Здивувався цар песиголовцiв i знову крикнув:
— Котрий мудрий витязь? Най виступить наперед, подам йому руку!
А хлопцi всi ступили наперед.
Дикун не знає, що чинити, як упiзнати витязя. Каже:
— Запрошую всiх вас до свого палацу. Там переночуєте. А рано про-
довжимо нашу бесiду.
Дав команду вiйськовi, щоб марширувало назад у казарми, а сам з
нашими хлопцями вернувся в палац.
Там видiлив для них окрему кiмнату. Сюди принесли ¨ıсти. А по вечерi
¨ıм приготували параднi постелi, щоб почували себе, як удома.
Хлопцi ¨ıли, пили i добре загуляли.
Коли веселилися, песиголовець радився зi своєю матiр’ю-вiдьмою. Все
розповiв ¨ıй i просить поради. Вона вiдповiла:
— Не бiйся, сину, дiло впорядкую. Вранцi будеш знати, котрий з них
мудрий витязь.
I коли нашi хлопцi перед спанням купалися, вона шмигнула в ¨ıх кiм-
нату й сховалася пiд постiль.

жүктеу/скачать 0,94 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: