Психологія на кожен день. Конспекти занять

Другий конспект

1.Вступ. Поняття про товариськість. Виявлення рівня товарись­кості учнів.

2. Шляхи розвитку товариськості

3. Мистецтво спору

Скажи мені, чи є у тебе друзі, і я скажу, хто ти

Так, посправжньому дружити нелегко... Однак шкода людей, котрі ніколи не замислювалися над цим, розгубили друзів, пошкодували для них свого часу і душевних сил, тож залишилися лише із знайомими...

Згадайте, можливо колись ви хотіли дружити з кимось, намагалися налагодити дружні стосунки, але ваші дії не знаходили відповіді? Як ви вважаєте, чому так сталося? Може, това­риші черстві? Але чи варто звинувачувати когось у бездушності? Причину слід шукати перш за все у собі!

Ситуацію можна змінити, але для цього вам ще багато доведеться попрацювати над собою. Щоб успішно сформувати характер, важливо розібратися, в чому особливості вашої товариськості. Цьому допоможе спеціальний тест.

Щоб визначити коефіцієнт товариськості, треба відповісти на 16 запитань. Відповісти слід ( одночасно ): «так», «ні», «інколи». Починаємо.

1. Ти хвилюєшся, якщо на тебе чекає будь-яка звичайна зустріч (з друзя­ми, родичами)?

2. Чи відкладаєш візити до лікаря на останній момент?

3. Викликає в тебе незадоволення, роздратування доручення виступити з доповіддю чи з повідомленням на уроці, на класній годині або зборах?

4. Тебе просять піти з дорученням в іншу, зовсім незнайому школу. Намагатимешся не йти туди?

5. Чи любиш ти ділитися своїми переживаннями з рідними, друзями, знайо­мими?

6. Чи дратує тебе, якщо незнайома людина на вулиці звертається з прохан­ням (вказати дорогу, повідомити час, відповісти на якесь запитання)?

7. Чи вважаєш ти, що існує проблема «батьків і дітей» і що людям різних поколінь важко зрозуміти одне одного?

8. Посоромишся нагадати товаришу (подрузі) про те, що він(вона) забув(ла) повернути три карбованці, які давно позичив(ла) у тебе?

9. У буфеті чи в їдальні тобі подали недоброякісну страву. Промовчиш і сердито відсунеш тарілку?

10. Чи неприємно тобі, якщо, наприклад, у гостях незнайома людина чіп­ляється до тебе з розмовами?

11. Ти не любиш будь-яких черг (у магазині, бібліотеці, касі кінотеатру). Відмовишся у зв'язку з цим від наміру подивитися новий фільм?

12. Чи боїшся ти брати участь у будь-якому розборі конфліктних ситуацій в класі?

13. Ти не приймаєш ніяких оцінок популярної музики, фільмів, книг, які не співпадають з твоєю точкою зору?

14. Ти не будеш втручатися у спір, з'ясування якихось питань, навіть якщо знаєш правильне розв'язання?

15. Тобі легше висловити свою думку, свою точку зору в письмовій формі?

16. Чи викликає в тебе прикрість чиєсь прохання допомогти розібратися в навчальному матеріалі?

Тепер самі оцініть свої відповіді: за кожне «так» — 2 бали, «інколи» — 1 бал, «ні» — 0 балів. Знайдіть суму всіх балів і за класифікатором визначте, до якої категорії людей ви належите.

Тепер кожний з вас дізнався про рівень своєї товариськості. Але що таке товариськість і в чому вона виявляється? Перш за все у потребі людини до контактів з іншими людьми, у схильності до дружби. Можливо, ви хотіли б стати товариською людиною, але сором'язливість часто заважає вам у цьому... Як же її подолати?

1. Знаходити для себе щось приємне в контактах з оточуючими людьми.

2. Бути доброзичливим до них.

3. Намагатися зацікавити інших людей спілкуванням із собою, для чого треба: виявляти інтерес до їхніх захоплень, проблем, співчутливо ставитись до переживань; дати їм можливість відчути себе розумними, обізнаними співрозмовниками, а не вихвалятися самому.

4. Бути ввічливим.

5. Вміти слухати інших.

6. Уміти висловлювати свою думку доречно.

7. Вміти підтримувати бесіду.

Ось у цих напрямках слід працювати над собою, і тоді не лише ви будете відчувати задоволення від спілкування з іншими людьми, а й самі будете приємним співрозмовником. Як цього досягти? Про це йтиметься далі.

Вчимося спілкуватися

Ми дуже чутливі, якщо хтось до нас виявляє неувагу, але часто буваємо самі неуважні до інших, навіть до друзів. Чи не так? Ми займаємося собою — своїми справами, інтересами, настроєм, думками — ось і все. Для інших просто не залишається місця і часу.

Згадайте, чи бувало так: до вас прийшов однокласник або однокласниця, а розмова у вас «не клеїться», зустріч обтяжує вас, думаєте про те, щоб швидше позбутися відвідувача... Чи не тому таке відбувається, що ви були зайняті своїми справами, своїми думками? А тепер між вами виросла стіна, якої раніше не було! Щоб подібного не сталося надалі, треба просто відкласти свої справи і виявити інтерес до свого товариша, до його справ і думок! Хто не має інтересу до співрозмовника, спілкуватися не навчиться ніколи. У такої особи друзів практично немає!

Дивно, як мало людей по-справжньому, тобто безкорисливо, цікавляться іншими людьми! Але це вкрай необхідно для кожного з нас! Отже, варто щодня при спілкуванні з будь-якою людиною і поза цим спілкуванням подумки повторювати собі: «Я ще зовсім не знаю і не розумію людей, але я хочу їх пізнати і зрозуміти. Відтепер вся моя увага спрямована на Іншого... Немає нічого цікавішого і важливішого за це! Кожного, хто поруч зі мною, намагаюся зрозуміти: чим живе ця людина, чого хоче, до чого прагне, який у неї характер, про що думає, яка в неї самооцінка, чи вона самолюбна, у чому шукає визнання, яка її бажана роль, чому в неї так, а не інакше складаються відносини з людьми, з тією чи іншою людиною, у чому вона схожа на інших, на мене...»

Розпочинайте одразу ж. Подивіться навкруги... Поцікавтеся оточуючими вас людьми. Хоч ненадовго перенесіть увагу з себе і своїх потреб на Іншого і його потреби. Зацікавтеся тим, що в Іншому вам невідомо, знайдіть у ньому щось симпатичне... Можна застосовувати це при кожній слушній нагоді! А коли це стане звичним — перед вами відкриється новий світ... Ви побачите, що люди дуже різні, навіть якщо мають багато схожого, і дуже схожі, хоча багато в чому відрізняються... Ви переконаєтеся, що ваша впевненість у собі і успіх у спілкуванні залежать від вашого інтересу до Іншого... Впевнитеся, що увага, яку ви приділили Іншому, не зникне даремно, а повернеться до вас.

Допоможуть вам дві вправи , які легко, самі по собі стануть звичкою.

Перша: в кожній знайомій вам людині (починаючи з найближчих друзів) щодня знаходьте щось незнайоме — нове або таке, чого раніше не помічали. Хоча б дрібницю: родимку за вухом, якусь особливість мови, що залишалася поза увагою, якусь рисочку характеру тощо. Можна це записувати, а можна просто запам'ятовувати. Повірте, це надзвичайно легко, адже ми усі щодня змінюємося. Спробуйте одразу ж, зараз - не пожалкуєте!

Друга: в кожній незнайомій вам людині знайдіть щось знайоме — схожість з кимось або з чимось. Робіть це завжди і всю­ди на вулиці, вдома, у школі... Пропоную трохи прогулятися по одній із жвавих вулиць міста і потренуватися у виконанні другої вправи.

Отже, щоб зрозуміти іншу людину, треба переключити свою увагу на неї, зацікавитися тим, що вам у ній невідомо, знайти в ній щось симпатичне, приємне...

Спробуйте стати радником вже сьогодні. Що допоможе вам у вивченні і своєї особистості, через якості людини. Але треба навчитися робити поради делікатно: адже не дуже приємно, коли тобі настирно намагаються зазирнути в душу. Зауважте, що підглядати і спостерігати — різні речі.

Діючи так, незабаром ви будете здивовані безліччю несподіваних відкриттів і в оточуючих людях, і у самому собі!

Вправа «Погляд»

Нехай один із гравців, хто хоче дізнатися, що про нього думають присутні, на 2—3 хвилини вийде з кімнати або відійде подалі, щоб не чути голосів. Троє з тих, що залишилися, мають висловити про нього свою думку. Припустимо, один скаже: «Валя дуже чуйна», другий: «У неї гарний голос», третій: «Валя — хороша майстриня, вміє добре в'язати».

Ведучий запрошує Валю і повідомляє їй: «Валю, про тебе сказали, що ти, по-перше, дуже чуйна, по-друге, у тебе гарний голос, по-третє, ти добре в'яжеш, чого, на жаль, багато хто не знав. Відгадай, хто про тебе що сказав». Валя уважно дивиться у вічі присутнім (недаремно кажуть, що вони дзеркало душі), аналізує їхні жести, міміку, згадує, хто і за що цінує її, намагається вгадати, хто і що про неї сказав. Якщо вона правильно вгадає, кому належить певна думка, то її автор виходить за двері, і тепер висловлюються думки про нього. Якщо відгадування іде важко, гравці можуть підказувати — «гаряче — холодно».

Умова: висловлюємося лише про позитивне, граємо лише з тими, кому цікаво. У випадку, коли про вас сказали щось таке, з чим ви ніяк не можете погодитися (наприклад, раптом дізнались, що ви товариський, коли ви самі вважаєте себе некомунікабельною людиною), довіримось щиросердю того, хто це сказав, і уважніше придивимось до себе: що ж, це навіть приємно, що про вас так думають!

Зрозуміти іншу людину

Уявили? А тепер уявіть собі подальшу зустріч с цим другом. Як ви себе будете поводити? Поміркуйте! Пропоную два варіанти зустрічі:

Який варіант зустрічі ви обираєте?

У старій німецькій армії солдату не дозволяли подавати скаргу одразу після події чи випадку, які дали до неї привід. Він мав стримати своє перше, найгостріше, почуття образи, «охолонути» . Якщо ж він подавав скаргу одразу, його карали.

Отже, перш ніж звинувачувати людину, треба вислухати її і спробувати зрозуміти, чому вона повела себе так, а не інакше.

Спробуйте провести такий експеримент: наприклад, завтра, якщо вас хтось образить, стримайте перше почуття образи, дайте йому «охолонути», намагайтеся зрозуміти свого кривдника, поставте собі за мету дізнатися, чому він так вчинив із вами, тоді вам буде легше вирішити, що робити далі. Спробуйте це зробити і намагайтеся, щоб так було завжди. Адже навіть дорослі, піддавшись «першому пориву», роблять багато помилок, виправити які іноді нелегко, а інколи й неможливо..

Замість того, щоб засуджувати людей, намагайтеся зрозуміти їх. «Все зрозуміти — все пробачити» — ось найдавніша мудрість...

Застосовуйте цей принцип при кожній слушній нагоді. Записуйте успіхи, котрих вам вдалося досягти. Запитуйте себе, яких помилок ви припустилися, які висновки можна зробити на майбутнє.

Якщо після наших бесід ви набудете здатності приймати точку зору іншої людини, дивитися на події її очима, розуміти її — це може стати важливою віхою на шляху самовдосконалення!

Говорити компліменти

Годі ж думати лише про наші достоїнства! Намагаймося визначити достоїнства іншої людини! Давайте чесно, щиро визначати хороші риси в інших. Будемо сердечні у своєму схва­ленні, щедрі на схвалення, і люди почнуть цінувати нашу дружбу. Навчити цього може вправа.

Вправа «Компліменти»

Візьмемо в руки м'ячика і кинемо його — лови! — тому, для кого ми приготували компліменти, приємні зауваження;

Тільки будьте щирі! Неправдивої похвали не кажіть. Краще при­дивіться до друзів — і ви побачите: у кожного є чому повчитися! Отже, спробуйте!

Вміти слухати

Цікава співрозмовниця? Я? І це тоді, коли я взагалі нічого не говорила. Навіть якби захотіла, то не змогла б нічого сказати, оскільки на біології не розуміюся. Єдине, що я справді робила — це слухала з неослабною увагою. Слухала, тому що була по-справжньому зацікавлена. І він відчув це. Природно, що йому було приємно. Слухати таким чином — найкращий комплімент людині, який ми будь-коли зможемо зробити! Я зробила навіть більше, ніж коли б виявляла бурхливе «захоплення». Внаслідок цього він і сприйняв мене як гарного співрозмовника, хоч насправді я була лише хорошою слухачкою, яка своєю увагою надихала його на розповідь.

Якщо хочете, щоб люди уникали вашого товариства, не бажали з вами спілкуватися, ось вам чудовий рецепт: ніколи нікого довго не слухайте. Постійно говоріть про себе, тільки про те, що вас цікавить. Якщо вам у голову прийшла якась думка, коли говорить інша людина, не чекайте, поки вона закінчить — перервіть її на півслові! Люди, які слідують цьому правилу, всі без винятку дуже набридливі.

Якщо ж ви прагнете стати гарним співрозмовником, станьте насамперед гарним слухачем. Ставте такі запитання, на які співрозмовник відповість із задоволенням. Заохочуйте його до розмови про нього самого, про його досягнення. Дайте йому відчути, що він вас ці­кавить і щось для вас значить.

Французький філософ Ларошфуко якось сказав: «Якщо ви хочете мати ворогів, дайте друзям відчути вашу перевагу над ними, коли ж ви хочете мати друзів, надайте їм можливості відчути перевагу над вами».

Один з найважливіших законів людської поведінки, дотримуючись якого ви ніколи не потрапите в неприємну ситуацію, проголошує: завжди поводься (роби) так, щоб у іншої людини створювалося відчуття її значущості! Бути значущим — важлива потреба людської натури.

Філософи, вивчаючи закони людських стосунків протягом тисячоліть, дійшли дуже важливого висновку. Дотримуватися його навчав Заратустра в Персії, а 24 століття тому Конфуцій проповідував його в Китаї: « Поводьтеся з людьми так, як ви хотіли б, щоб вони поводилися з вами» . Отже, будемо додержуватись цього золотого правила і давати людям те, що хотіли б отримати самі.

Погодьтеся, нам приємно, якщо людина нас слухає і емоційно реагує: співчуває, дивується або просто зацікавлено дивиться в обличчя. А чи вмієте ви слухати, що говорять інші?

Питання може здатися дивним: якщо я веду бесіду, то чую співрозмовника. Але чи вмієте ви слухати, думаючи про нього, а не про себе? Якщо ні, то це дуже погано! Можна провести такий експеримент: у колі друзів, де ви зазвичай говорите все, що спаде на думку, стримайте своє бажання перебивати і мовчки послухайте іншого. Слухаючи, думайте: «Чому він це говорить? Йому весело чи він прикидається? Він справді цікава людина чи тільки намагається справити таке враження? А якщо грає якусь роль — то для чого?» Уявіть, що він — це ви, уявіть собі, який ви маєте вигляд зараз в його очах, намагайтеся зрозуміти його душевний стан. Попрактикуйтеся в цьому, і скоро багато ваших знайомих почнуть щиро радіти зустрічі з вами, а коло ваших друзів набагато розшириться.

Поговоримо про самооцінку

— Послухай, Сергійку, ти знаєш, що таке самооцінка?

— Я гадаю, Толю, це - оцінка самого себе.

— Так, справді, це оцінка людиною самої себе, своїх якостей і місця серед людей. Придивися до оточуючих — і ти побачиш, що в характері кожного схована його самооцінка... Якщо люди невпевнені в собі, їхня самооцінка — майже «тремтіння», дуже нестійка, вони так бояться будь-якого приниження, їх так легко вразити...

— Здається, це підходить до мене...

— По-справжньому впевнені в собі люди не прагнуть самоствердження, не бояться приниження і рідко тримаються самовпевнено.

Так, Толя має рацію, але що робити, якщо ти сором'язливий, невпевнений у собі, вважаєш, що ти не такий, як треба, неспокійний, уразливий, часто сперечаєшся з друзями через дрібниці, боїшся приниження... Як бути у цьому випадку? Як виробити у собі впевненість — таку необхідну в спілкуванні?

Проведемо невеличкий експеримент: спробуємо на один день або хоч на годину добровільно увійти в роль Доброго Ангела. Зробимо це серйозно і — підкреслюю — добровільно. Виключно заради себе. Цей день або годину присвятимо не собі, а комусь іншому або якійсь справі, що не має відношення до твоїх особистих інтересів. Не чекаймо ані подяки, ані похвали... Діятимемо інкогніто, щоб ніхто про цей експеримент не здогадався... Домовились?

Наприклад, твій друг засмучений, він не зміг зібрати модель літака. Скажи йому, що це випадковість, він просто неуважно прочитав інструкцію! Адже попередні його моделі були чудові! Ти давно вважав його майстром по складанню моделей! Запропонуй йому свою допомогу, спробуй бути йому корисним.

Проводячись таким чином, ти турбуєшся про самооцінку твого друга. Роблячи це, ти допомагаєш собі почувати і вести себе впевнено. Пам'ятай: піклування про самооцінку іншого — кращий спосіб піклування про свою власну!

Твоя подруга вся в сльозах. Одержала двійку за контрольну з математики, в той час як ти одержала четвірку. Не треба вмовляти її не плакати, не треба її жаліти — це принижує людину! Скажи їй, що вона, звичайно ж, виправить двійку, адже вона знає математику, добре відповідала біля дошки, і вчителька тоді її похвалила, і ти до неї не один раз зверталася по допомогу! А двійка — це випадковість, напевно, контрольна їй здалася надто легкою, тому вона була неуважна і допустила багато помилок.

Усі це розуміють, і вчителька теж. Ти впевнена, що вона незабаром виправить двійку!

У виконанні ролі Доброго Ангела допоможуть вислови:

співчуття і заспокоєння: «Я Вам співчуваю... Прийміть мої співчуття... Мені шкода, що так сталося... Я Вас розумію... Заспокойтеся... Не засмучуйтесь... Не турбуйтесь... Не хвилюйтеся... Не розстроюйтесь... Не журіться... Потерпіть... Забудьте про це... Візьміть себе в руки... Зберіться з думками... Не треба думати про це... Все мине... Всяке трапляється... Нічого не вдієш... Ви не винні...»;

вибачення: «Прошу вибачити... Мені дуже прикро... Мені не­приємно... Мені ніяково... Будь ласка, вибачте... Вибачте, я не хо­тів... Я винен... Дозвольте попросити вибачення... Не гнівай­теся за те, що я... Я не хотів Вас образити... Я винен перед Вами...»

Тепер порівняй пережитий у ролі Доброго Ангела стан зі сво­їм звичайним. Є різниця? Виконуй цю роль хоч би декілька ра­зів на тиждень, і ти скоро відчуєш впевненість у собі і спокій.

Посміхайтесь!

Пропонуємо розгадати загадку: «Вона немає ціни. Вона збагачує тих, хто її одержує, не збіднюючи тих, хто її дарує. Вона продовжується одну мить, пам'ять же про неї часто зберігається надовго. Немає таких багатих, які могли б прожити без неї, і немає таких бідних, які б не стали багатші її милістю.

Вона створює щастя в домі, атмосферу доброзичливості у справах і служить паролем для друзів.

Разом з цим її не можна купити, випросити, позичити чи вкрасти, бо вона являє собою таку цінність, яка не принесе ніякої користі, якщо тільки не буде йти від чистого серця».

Так що ж це? Звичайно ж, посмішка! Тож поговоримо про посмішку ...

Вчинки красномовніші за слова, а посмішка означає: «Ви мені подобаєтесь. Ви робите мене щасливим. Я радий вас бачити». Я кажу про справжню щиру посмішку - посмішку, сповнену сердечної доброти, що йде з глибини душі, посмішку, яка високо цінується в людських стосунках.

Що можна порадити, якщо ви не відчуваєте бажання посміхатись? Спробуйте змусити себе: якщо ви наодинці, наспівуйте якусь веселу пісеньку, згадуйте приємні хвилини вашого життя, коли ви чудово повеселилися у товариша на іменинах, коли ви добре відповідали біля дошки і одержали заслужену п'ятірку, коли вам посміхнулася дівчина, яка вам симпатична, і погодилася піти з вами в кіно... Поводьтеся так, як ніби ви вже щасливі, і це приведе вас до щастя!

Щоразу, коли виходите з дому, наберіть бадьорого вигляду, високо підніміть голову, ніби вона увінчана короною, дихайте на повні груди, «пийте» сонячне світло, вітайте посмішкою ваших друзів. Намагайтеся зосередитися на думці про те, що вам хотілося б здійснити, намалюйте в своїй уяві образ симпатичної і достойної людини, якою вам хотілося б стати. Підтримуваний вашою думкою, він буде щохвилини перетворювати вас саме в таку особистість!

Посміхайтеся! І люди, зігріті вашою посмішкою, будуть тягнутися до вас!

Посміхайтеся! І ваша посмішка створить щастя у вашому домі, атмосферу доброзичливості в спілкуванні.

Тільки ця посмішка має йти від чистого серця, тоді ви станете багатші з її милості. Адже, якщо ви здатні завжди посміхатися життю, життя завжди посміхнеться вам!

Хто такі генії комунікабельності

1. Виявляти щирий інтерес до інших людей. Бути радником, вивчаючи індивідуальні особливості людей завжди і всюди. Намагатися зрозуміти людей, поглянути на світ їхніми очима. Бути уважним до людей.

2. Не принижувати самооцінку іншого. Пам'ятати, що піклування про самооцінку іншого — кращий спосіб піклування про свою власну! Не звинувачувати, не критикувати, не спробувавши зрозуміти іншу людину; не хвалитися, не демонструвати байдужість до когось, а, навпаки, дати їй можливість відчути перевагу над вами, виявляти в комусь гарні риси характеру, хвалити людину.

3. Бути уважним слухачем. Заохочувати інших розповідати про себе, вести розмову довкола інтересів співрозмовника.

4. Посміхатися!

Бути комунікабельним — означає бути схильним до спілкування з людьми, бути ініціативним у цьому спілкуванні, вміти і бажати спілкуватися.

Чи схильні ви до спілкування з людьми? Чи ініціативні ви в спілкуванні? Чи є у вас прагнення «зігріти словом» близьку людину? Чи завжди ви доброзичливі і рівні у стосунках з оточуючими? Чи вмієте ви говорити? Чи приємно людям спілкуватися з вами?

Є люди, які завжди, за будь-яких обставин успішно спілкуються — це так звані «генії комунікабельності». Зверніть увагу на головні ознаки, що характеризують цих людей.

Інтерес до людей, величезна допитливість; уважність і спостережливість; вони розуміють, чого ти чекаєш, чого прагнеш досягти в житті, чому в тебе так, а не інакше складаються відносини з друзями, з батьками, вчителями; вони можуть «прожити» твоїм життям, як власним, тому що все знають про тебе; таким людям властива чудова пам'ять про все, що стосується іншого: імена, дати, смаки і інтереси знайомих; ці люди дуже спокійні, впевнені в собі, не бояться приниження, не прагнуть самоствердження, не відчувають самозакоханості; вони довірливі, відверті в поведінці, з ними завжди легко.

Ви знайомі не так давно, а така людина вважає тебе справжнім другом. Завжди готова прийти на допомогу. В бесіді вона вловлює найменші зміни інтонації, найменші неусвідомлені рухи і реагує так, що співрозмовник помічає лише одне: бесіда проходить рівно і приємно. Їй властиве багатство жестів, вона славиться як чудовий оповідач і пародист. Вона ставиться до всіх людей з симпатією.

Чи подобається вам така особистість? Якщо ви бажаєте стати такими ж, можливо, наші бесіди допоможуть вам наблизитись до ідеалу.

Поговоримо про мистецтво дискусій та суперечок

З чого ви звичайно розпочинаєте спір? Мабуть, з того, що говорите своєму співрозмовнику, що він неправий. Сказати про це поглядом, тоном, жестом можна так само красномовно, як і словом! Проте після цього чи можете ви розраховувати, що вона буде згодна з вами? Адже ви нанесли удар по її почуттю особистого достоїнства, гордості й розумових здібностях. Це може тільки викликати бажання нанести удар у відповідь, але змінити свою точку зору — ніколи!

Тому не розпочинайте диспут із заяви: «Зараз я тобі доведу». Це найгірший з можливих початків спору, це все одно, що сказати: «Я розумніший за тебе. Зараз я тобі наведу аргументи, і відразу стане ясно, що ти дурний». Це виклик, який породжує почуття протесту і бажання вступити в боротьбу з вами ще до того, як ви скажете перше слово.

Навіть за сприятливих обставин дуже важко переконувати людей. Так навіщо ж це ще більше ускладнювати? Для чого самому собі створювати додаткові труднощі? Якщо ви хочете переконати когось, не допускайте, щоб він здогадався про ваші наміри і щоб ніхто з оточуючих цього не відчув. Людей слід навчати так, ніби ти їх не вчиш, а лише нагадуєш те, що вони забули.

Якщо ви вважаєте, що висловлене твердження помилкове, більше того, навіть якщо ви твердо знаєте, що воно помилкове, немає нічого кращого, як почати зі слів: «Оце так! А я міркував зовсім інакше! Але я, звичайно, можу помилитися. Зі мною це не раз бувало. Давай перевіримо факти».

Так, ми переконані, що не варто говорити людині, що вона неправа , слід виявити повагу до точки зору інших.

Можливо, вам відома байка про сонце і вітер. Вони засперечалися, хто сильніший, і вітер сказав: «Я доведу, що я сильніший. Бачиш он там старого в плащі. Даю голову на відсіч, що зможу змусити його зняти плащ швидше, ніж це зробиш ти». Сонце сховалося за хмару, а вітер почав віяти сильніше і сильніше, поки не перетворився на буревій. Та чим сильніше він дмухав, тим щільніше закутувався старий у свій дощовик. Нарешті вітер стих. І тоді сонце виглянуло із-за хмари, ласкаво посміхнулося подорожньому. Він повеселішав і зняв свій плащ. Так сонце довело вітру, що ласка і дружелюбність завжди сильніші за лютість і силу.

То ж якщо ви хочете схилити людину до своєї точки зору, спочатку виявіть до неї своє дружнє ставлення! А тепер послухайте ще про секрет Сократа. Сократ — стародавній грецький філософ, який дуже добре володів мистецтвом спору. У чому ж полягає сутність його секрету? Він ніколи не казав людям, що вони неправі. Він був занадто мудрий, щоб так робити. Його способи доказу, відомі зараз під назвою «сократівського методу», базувалися на одержанні ствердних відповідей. Він задавав питання, з якими співрозмовник змушений був погоджуватися. Він вигравав одне твердження за другим і нагромаджував цілий оберемок виграних «так». Він продовжував ставити питання до того часу, поки співрозмовник, так і не збагнувши, як це сталося, відкривав, що прийшов до висновку, проти якого заперечував кілька хвилин тому.

Отже, вступаючи в суперечку, не розпочинайте її одразу з тих питань, з яких у вас із співрозмовником різні точки зору. Навпаки, з самого початку ставте такі запитання, з яких у вас повна згода. Змушуйте його з самого початку казати «так», стримуйте його, наскільки це буде можливо, від слова «ні». Коли людина говорить «ні», її самолюбство вимагає, щоб вона залишалась «вірною» вже висловленому міркуванню, потім вона може зрозуміти, що це «ні» було нерозумне, проте існує її дорогоцінна гордовитість, з якою вона не може не рахуватися, і яка примушує її дотримуватися сказаного. Тому, чим більше «так» вам вдасться витягнути зі співрозмовника на початку розмови, тим вірогідніше, що ви зможете його переконати!

Наступного разу, коли вам вкрай необхідно буде повідомити людині, що вона неправа, згадайте старого босоногого Сократа і лагідно поставте таке запитання, на яке обов'язково має бути позитивна відповідь.

У китайців є прислів'я, що втілює вікову мудрість Сходу: «Да­леко йде той, хто м'яко ступає». Отже, якщо ви хочете схилити людину до своєї точки зору, зробіть так, щоб ваш співрозмовник з самого початку м'яко ступав по тому, що ви йому «підстелили».

Розмова про суперечку

В жодному разі не піддавайтеся спокусі перервати його, навіть якщо ви з ним не згодні! Він не зверне на це уваги, якщо в ньо­го є ще безліч власних міркувань, які він хоче вам викласти. Слу­хайте його терпляче і з цікавістю. Будьте у цьому щирі. Нехай він повністю викладе свої міркування, заохочуйте його в цьому. Наголошуємо ще раз, якщо ви бажаєте схилити ко­гось до своєї точки зору, намагайтеся, щоб ваш співрозмовник говорив більше за вас і виклав вам усі свої «козирі».

Кожна людина робить і думає так або інакше у зв'язку з пев­ними причинами. Намагайтеся дізнатися про ці причини, і ви за­володієте ключем до її вчинків. Щиро намагайтеся поставити се­бе на місце співбесідника. Якщо ви бажаєте, щоб люди змінили свої вчинки і наміри, не відчуваючи незадоволення і образи, чес­но намагайтеся зрозуміти їхню точку зору.

А якщо ви помиляєтесь? То що ж, визнайте це! Якщо ми відчуваємо, що нам збираються влаштувати добру прочуханку, чи не краще випередити опонента і зробити її самому собі? Чи не легше знести самокритику, ніж вислуховувати звинувачення з чужих вуст? Скажіть самі про себе все те, що, на вашу думку, має намір висловити ваш супротивник, скажіть це раніше, ніж зробить він, і ви залишите без вітру його вітрила, він змінить свою позицію і великодушно виявить готовність пом'якшити вашу провину і навіть повністю вибачить вас.

Виправдовувати свої помилки нерозумно. Більшість людей недалеких так і роблять. А для того щоб визнати свою помилку, потрібні благородство і сміливість. Коли ви помиляєтесь, а це у житті трапляється часто, краще бути чесним із самим собою і з оточуючими і щиро визнати, що ви не праві.

Згадайте стару приказку: «Бійкою багато не досягнеш, а поступившись, отримаєш більше, ніж чекаєш».

1. Виявляти повагу до думки іншого, ніколи прямо не говорити людині, що вона неправа.

2. На початку розмови виказати свою дружню прихильність до співрозмовника.

3. Дати змогу співрозмовнику говорити більше за вас. Ні в якому разі не перебивати його.

4. Ставити такі запитання, на які ваш співрозмовник змушений відповідати «так».

5. Дати відчути співрозмовнику, що він сам дійшов правильного висновку.

6. Якщо ви неправі, визнати це чесно й щиросердно.

Давайте посперечаємось!

А тепер спробуємо застосувати ці правила на практиці. Про що можна подискутувати? Давайте - про походження людини! Згодні?

Для цього потрібні дві команди, кожна з 3 — 5 чоловік. Перша команда відстоює свою точку зору — людина походить від мавпи, друга свою — людина — космічна істота, яка з'явилася на Землі завдяки інопланетянам.

Визначте склад команд. Команди можуть усамітнюватися від класу і одна від одної, щоб обдумати тактику спору. Далі команди мають зустрітися. Розпочинають диспут капітани, за ними по черзі висловлюються всі учасники команди. Завдання учасників — задати представнику протилежної команди таке запитання, на яке той дасть позитивну відповідь. Перемагає команда, котра навела найбільшу кількість доказів, з якими погодилась протилежна команда. Огульне заперечення доказів не дозволяється. Для заперечення кожного доказу треба навести контрдоказ. Якщо у якості доказу наводиться загальновідомий факт, з ним треба погодитись.

Отже, ми перевірили дієвість правил суперечки на практиці... Спробуйте використовувати їх у повсякденному житті — і у вас буде більше шансів виграти суперечку!

Перевір себе

1. Знаходячись у купе поїзда або в салоні літака, ви, як правило:

а) мовчите, не вступаєте в контакт з сусідами;

б) контактуєте в разі необхідності, але без бажання;

в) вступаєте в контакти без будь-яких труднощів;

г) ділитеся з незнайомими своїми заповітними думками.

2. Ваші стосунки з друзями, родичами підтримуються:

а) рідкими візитами (3 —4 рази на рік);

б) частішими візитами (5 — 10 разів на рік);

в) регулярними спілкуванням і відвідуваннями (частіше одного разу на місяць);

г) щотижневими і більш частими побаченнями.

3. Скільки вітальних листівок ви отримуєте протягом року?

а) 1 — 5; б) 6 — 10; в) 11 —1 5; г) 16 — 20.

4. Читаючи (або прочитавши) нову книгу, ви звичайно:

а) самі обдумуєте прочитане;

б) відповідаєте на запитання про прочитане, але неохоче;

в) охоче відповідаєте на запитання про прочитане;

г) ініціативно ділитеся враженнями.

5. Під час кіносеансу, спектаклю, концерту ви звичайно:

а) не любите, щоб у вашій присутності хтось висловлював свої вражен­ня;

б) терпляче ставитесь до цього, вам це буває цікаво;

в) іноді перекидаєтеся репліками зі знайомими;

г) не можете постійно сидіти мовчки, намагаєтесь часто висловлювати свою думку.

6. Зустрічаючи на вулиці знайомих, ви:

а) якщо немає справи до них, киваєте головою й проходите повз;

б) відповідаєте на привітання і обмінюєтеся короткими репліками;

в) не помічаєте, хто привітався перший, охоче дізнаєтеся про новини;

г) перший зупиняєтесь, вітаєтесь, розпитуєте, розповідаєте про себе.

7. Повертаючись додому після школи, ви надаєте перевагу тому, щоб:

а) мовчати;

б) коротко відповідати на запитання;

в) розпитувати своїх домашніх про новини, але без бажання, формально;

г) зацікавлено розпитувати і розповідати про себе. Ображаєтесь, якщо вас не питають або відповідають вам уривками, односкладно.

8. Знаходячись у незнайомому місті або на незнайомій вулиці, розшуку­ючи якийсь будинок, ви, як правило:

а) самостійно розшукуєте потрібне вам;

б) визначаєте серед перехожих («на око») місцевого жителя, питаєте йо­го, а в разі незадовільної відповіді продовжуєте самостійний пошук;

в) зупиняєте перехожих з проханням про допомогу, проте відчуваєте при цьому почуття ніяковості, незручності;

г) те ж саме, але не відчуваєте збентеження, ніяковості.

9. Під час прогулянки ви віддаєте перевагу:

а) самотності;

б) товариству однієї людини;

в) товариству кількох друзів і рідних;

г) товариству багатьох людей (колективні вилазки, культпоходи).

10. Потрапивши випадково в незнайому компанію, ви:

а) почуваєте себе надзвичайно ніяково, хочете піти;

б) внутрішньо згодні залишитися, контактуєте, але без особливого ба­жання;

в) раді новим знайомствам, ініціативно контактуєте;

г) надзвичайно раді новим людям, намагаєтеся дізнатися про них дета­льно і виявити себе з кращого боку.

11. Якщо ви пишете вірші, оповідання, ведете щоденник, то ви звичайно:

а) не ділитеся написаним ні з ким;

б) іноді ділитеся частиною написаного з тим, кому особливо довіряєте;

в) охоче читаєте написане, якщо вас про це попросять;

г) ініціативно читаєте написане, оскільки вам цікаво знати думку інших. Негативна точка зору або стримана похвала вас засмучують.

12. Якщо вас у гостях частують якоюсь новою стравою, яка вам сподоба­лась, ви звичайно:

а) їсте з задоволенням, але не висловлюєте своєї точки зору;

б) можете ініціативно схвалити, а у більшості випадків чекаєте, поки вас запитають про це;

в) не чекаючи запитання, самі хвалите страву;

г) не лише хвалите, а й розпитуєте про рецепт, говорите, що попросите маму чи бабусю приготувати.

13. Якщо ви помічаєте, що хтось з ваших добрих знайомих занадто балаку­чий, ви:

а) можете натякнути йому на це, оскільки цей недолік вас серйозно дра­тує;

б) не особливо реагуєте на балакучість інших;

в) любите послухати, аби було цікаво;

г) самі балакучі і ця ж риса у співрозмовника дає вам змогу проявити себе.

14. На запитання: «Котра година?» в ситуації, коли у вас немає при собі годинника, ви відповісте:

а) «Не знаю»;

б) «Не знаю, у мене немає годинника, вибачте»;

в) «Із задоволенням би відповів, але у мене, на жаль, немає при собі годинника»;

г) «Я з превеликим задоволенням відповів би на ваше запитання, та мій годинник зараз у ремонті, я сам відчуваю великі незручності, та що ж робити».

15. Підкресліть бажану для вас якість, у наших співрозмовниках:

а) надзвичайна стриманість;

б) контактність, товариськість, спрямована виключно на вас;

в) помітна товариськість;

г) необмежена контактність.

16. Оцініть самі себе, вибравши властивий вам рівень товариськості:

а) низький;

б) близький до середнього;

в) досить високий;

г) високий, що наближається до найвищого.

Подивіться на ваші відповіді з 1-го по 16-те запитання і запишіть поряд з відповіддю кількість набраних балів з розрахунку, що а) 2 бали; б) 4 бали; в) 6 балів; г) 8 балів. Тепер знайдіть їх суму. Якщо сума балів складає:

Питання 16 має допомогти вам правильно оцінити різницю між вашою суб'єк­тивною думкою щодо своєї товариськості і висновками за тестом.

Як бачите, не всі ви досягли досконалості у спілкуванні, але не засмучуйтесь, у вас ще багато часу попереду. Успіхів вам!

Рекомендована література

Общение и формирование личности школьника / Под ред. А.А.Бодалева, Р.Л. Кличевского. — М., 1987.

Умеете ли ви общаться?: Кн. для учащихся /И.Н.Горелов, В.Ф.Житников, М.В.Зюзько, Л.А.Шкатова. — М., 1991.