Українські народні казки

86
Українськi народнi казки
При¨ıхав до другого знов надвечiр. Приходить до другого старичка i
каже:
— Добрий вечiр!
Вiдповiв йому старичок i питає його так, як той перший старий.
Вiн i тому всю правду каже. А старий йому вiдповiдає:
— Є вода, але ще далеко. Двiстi рокiв тут живу, не видiв нiкого, аж
тiльки ти до мене в гостi прийшов. Треба тобi щось подарувати. На тобi
цю сопiлочку. Як прийдеш до тiє¨ı води, а та вода на дуже високiй горi,
то заграєш — i все зсунеться на долину.
Взяв царевич ту сопiлочку i пiшов. Але як виходив, казав йому той
дiдок:
— Їдь до мого найстаршого брата, вiн також тебе нагородить, а як усе
зробиш, поверни до нас звiдти.
Вiн пообiцяв, що поверне.
По¨ıхав королевич до третього старичка. При¨ıздить вiн до нього, той
старичок вздрiв та й каже:
— Куди ти, королевичу, в далеку дорогу пустився?
А вiн зачав розповiдати, що за молодильною водою татовi. Старик
каже йому:
— Є вода молодильна, вже не дуже далеко. На ж тобi три пляшечки:
як при¨ıдеш до тiє¨ı води, набереш одну — буде миша, кинь; набереш другу
— буде щур, кинь й другу; набереш третю — буде чиста, сховай!
Iще каже:
— Королевичу, дорогий, триста лiт тут живу, не видiв нi пташки, нi
мурашки, аж тебе перший раз бачу, то прошу тебе, королевичу, будеш
вертатись назад, вступи знов до мене.
Ну i по¨ıхав. При¨ıздить пiд гору, як подивився на не¨ı, а вона така ви-
сока, бiльше як тисячу сажень. Наказав вiд’¨ıхати кораблем трохи, вийняв
ту сопiлочку, що йому дав старичок, як заграв у не¨ı, а гора iзсунулася на
долину. При¨ıздить королевич до берега, виходить з корабля, бере одного
вояка з собою i йде на ту гору. Приходить до криницi, зачерпнув однi-
єю пляшечкою — є миша, кинув; зачерпнув другою — щур, знову кинув;
зачерпнув третьою — чиста вода, сховав ¨ı¨ı до кишенi.
Iде уже звiдти, дивиться: такий палац — самим срiблом i золотом
оздоблений, що вiн аж здивувався та й каже до того вояка:
— Мiй тато який багатий i не має такого палацу, ану, зайду подивлюся.
Приходить до палацу, вiдкриває, входить до поко¨ıв. В одному поко¨ı
лежить сiно, в другому — жито i пшениця в великих мiшках. Входить до
третього покою — сто¨ıть стiл, на нiм сто¨ıть три пляшки вина i лежить
три хлiбини. Сiдає коло столу, п’є з одно¨ı пляшки i крає одну хлiбину, п’є
з друго¨ı, крає i другу хлiбину, i так третю, i хлiба знов, напився i на¨ıвся.
kazka.in.ua

Молодильна вода
87
Дивиться — лежить панночка в лiжку, спить.
Будить i будить — не встає. Що робити? Бере перо в руки, пише
картку, що такий-то був тут. I виходить до корабля; сiдає i ¨ıде додому,
утiшений тим, що є вода.
Як раз погорне веслом, то сто миль про¨ıде. Їде вiн, ¨ıде i при¨ıхав до
заклято¨ı гори i вздрiв здалека сво¨ıх братiв на нiй, що вже там пасуться,
бо не було у них нi хлiба, нi до хлiба.
Тодi крикнув вiн до них:
— Видiте, аж я татовi дiстав молодильно¨ı води. Ну, ходiть уже додому
i нате вам ¨ıсти.
Посiдали разом i ¨ıдуть. Але старшi радяться мiж собою.
— То-то нас похвалять за воду,— каже старший до середульшого,—
будемо татовi казати, аби зробили бал, та й, може, уп’ється найменший,
а ми вкрадемо у нього тую воду. Iнакше як з’явимося на очi татовi?
А молодший брат був дуже стомлений, та й заснув. Брати добралися-
таки якось до то¨ı шклянки i вкрали, а йому положили другу.
При¨ıжджають додому, каже той наймолодший:
— А я вам, тату, дiстав воду. Тато каже:
— Ану, дай умиюся!
Дав той бiдака, умився тато — однаково старий. Тепер кажуть тi:
— Що ви, тату, дивитесь на дурного! То ми воду дiстали, а не вiн.
Дали татовi, умився — став молодий.
Тодi тато так зненавидiв того наймолодшого, що вiн не може вдержа-
тися коло тата. Такий став вiн татовi бридкий, що не хоче тато й дивитися
на нього. Бiда йому...
Одного разу пiшов тато з мамою на прогулянку i забули ключi вiд
каси. Наймолодший син взяв три пояси, набрав повнi самих червоних
дукатiв. А тато уже наказав старшому синовi, аби стратив наймолодшого.
Той царевич обперезався одним поясом наголо, другим поверх сорочки,
а третiм поверх жилетки i хотiв iти в свiт. Коли входить кат до покою i
каже:
— Прошу, царевич, пiдем на полювання. Той царевич утiшився i каже:
— Зараз iдем. (Гадав, що тато подобрiшав до нього).
I пiшли. Iдуть лiсом, зайшли уже далеко. Тепер каже той кат:
— Знаєте, королевичу, що я вам маю робити? Питається той:
— Що?
— Маю вас стратити. Царевич вiдповiдає йому:
— Знаєш що, маємо тут пса, серце з нього виймем, а я палець дам
утяти. Я до тата не признаюся нiколи.
I так зробили.

жүктеу/скачать 0,94 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: